Визначення навчальних цілей заняття
Визначення навчальних цілей заняття є одним з головних пи-тань, від вирішення якого залежить методична організація заняття, вибір його форм, методів, засобів навчання та контролю. В цьому сенсі на-вчальні цілі є системоутворюючим фактором, бо, відображуючи кінцеві необхідні результати досягнень студентів, чітко детермінують принципи побудови системи навчання по всіх основних її параметрах.
Тому методична підготовка викладача передбачає перш за все ово-лодіння вміннями визначати навчальні цілі, але диференційовано, відповідно до певних рівнів професійної підготовки або рівнів засвоєння. Зупинимося на цьому питанні детальніше, розглянувши зміст кожно-го з цих рівнів і визначивши правила постановки цілей на кожному з них. Традиційно щодо професійної освіти (по В.П. Беспалько) виділяються чо-тири таких рівні.
І рівень - знання-знайомства, знання на рівні загальних уявлень, за-гальної орієнтації. Володіючи цим рівнем знань, студент не може і не по-винен повноцінно відтворювати знання, а лише повинен бути спромож-ним впізнавати матеріал при повторному сприйманні. Наприклад, читаю-чи підручник, студент впізнає матеріал, який був поданий на лекції. Зва-жаючи на те, що на І рівні засвоєння не передбачається повноцінного відтворення матеріалу, на цьому рівні планується вивчення другорядних, неважливих питань теми, по яких достатньо мати лише загальні уявлення, поверхнево ознайомившись з ними
Якщо в плані теми (або дисципліни) мають місце такі другорядні пи-тання, то плануючи їх вивчення в навчальних цілях, необхідно використо-вувати відповідну термінологію Основними термінами, що відображують кінцевий результат діяльності студента на І рівні є: "ознайомитися", ''мати загальні уявлення". Наприклад: “Ознайомитися з розвитком наукових по-глядів на...
(а = І), або “Мати загальні уявлення про стан проблеми ... і т.п. (а = І).
II рівень —репродуктивні теоретичні знання. Цей рівень засвоєння передбачає, що студент розуміє, пам'ятає і може са-мостійно, логічно деталізовано відтворити зміст теоретичного матеріалу, а також використати його в рішенні стандартних, типових задач Якщо в плані теми заняття (або дисципліни) мають місце питання, що вимагають глибокого теоретичного засвоєння і повноцінного відтворення, при їх пла-нуванні в цілях використовуються терміни "знати" або "засвоїти". Напри-клад: "Знати етіологію і патогенез..., клініку..., методи діагностики...". "За-своїти види..., класифікацію..., будову..., функції... (а = II).
III рівень засвоєння — власне рівень професійних навичок та вмінь. Головною метою професійної підготовки ме-дичного працівника є формування системи професійних вмінь та навичок, що складають основу майбутньої професійної діяльності. Тому в системі професійної освіти ІІІ рівень займає особливе, найбільш вагоме місце.
Навички розуміються як професійні дії, що шляхом повторень, тренінгу стають автоматизованими. Професійна діяльність сучасного ме-дичного працівника вимагає оволодінням широким спектром навичок: сенсомоторних, перцептивних, інструментально-розрахункових. Спе-цифічність та різноманіт-ність системи навичок є однією з головних склад-ностей професії медика.
Професійні навички відносяться до III рівня підготовки, але ниж-чої його сходинки, тому що є відносно простими професійними діями, що входять в структуру вмінь. Навичками є, наприклад: пальпація, перкусія, аскультація, накладання пов'язок, проведення ін'єкцій, виконання лабо-раторно-діагностичних та інструментальних вимірювань, розрахунків, лікувальні маніпуляції та процедури і т.ін.
Плануючи в цілях заняття формування навичок необхідно корис-туватись відповідними термінами, що відображають кінцевий результат практичних досягнень студента. Такими термінами є: "оволодіти", "вміти". Наприклад: "Оволодіти навичками по виконанню...", "Оволодіти методикою…”
Цілі та задачі психолого-педагогічної і методичної підготовки професорсько-викладацького складу медичних вузів
Педагогічна практика вузів щоденно ставить викладачів перед необхідністю вирішення цілого ряду методичних питань, позв'язаних з підготовкою і проведенням лекцій, занять, складання їх методичних роз-робок. Реально ці питання в медвузах частіше всього вирішуються на ос-нові кафедральних методичних традицій, причому вирішувати їх прихо-диться спеціалістам профільних кафедр, які не мають достатньої підго-товки в області педагогіки, психології та методики викладання.
Підготовка і проведення лекцій, практичних, семінарських за-нять, складання їх методичних розробок у вищій методичній школі вима-гає від викладача певної системи професійних психолого-педагогічних, методичних знань, навичок і вмінь, що відповідають сучасним вимогам педагогічної діяльності.
В цій системі необхідно виділити основну її частину, що визна-чає необхідний базовий рівень психолого-педагогічної і методичної підго-товки сучасного викладача.
Ця частина включає в себе систему методичних умінь, що за-безпечують педагогічно і психологічно грамотну організацію навчального процесу на різних його етапах. До їх числа відносяться:
вміння визначати актуальність навчальної теми, її про-фесійну значимість, створити позитивну мотивацію щодо її вивчення;
вміння визначити навчальні цілі лекцій, практичних, семінарських занять, чітко диференціювати їх по рівнях про-фесійної підготовки;
вміння визначити виховні цілі, що пов'язані з розвитком про-фесійно-важливих якостей особистості; вміння здійснити відбір змісту навчального матеріалу для лекцій і занять на основі головних критеріїв; вміння структуювати зміст матеріалу на основі виділення ос-новних його елементів і визначення логічних зв'язків між ними; вміння правильно організаційно-методично побудувати за-няття, визначити цілі, функції і зміст основних його етапів: вміння визначити методи навчання та контролю, відповідно до цілей, змісту дисципліни і сучасних вимог; вміння визначити умови ефективності сучасних методів і за-собів навчання; вміння конструювати різноманітні види матеріалів контролю, ди-
вміння створювати оптимальні навчально-методичні умови для формування власне професійних умінь і навичок, вміння здійснювати широку міждисциплінарну інтеграцію; вміння складати учбові інструктивні матеріали орієнтовані карти, професійні алгоритми для відпрацювання про-* фесійних умінь і навичок та організації самостійної роботи студентів з літературою:
вміння моделювати професійні ситуації, використовуючи ар-сенал засобів ігрових, імітаційних методів навчання і інші. Названа система психолого-педагогічних і методичних умінь є основою кваліфікаційної професіограми сучасного викладача (її педа-гогічної частини) і може служити цілям психолого-педагогічної підготовки, підвищенню кваліфікації та сертифікації професорсько-викладацького складу мед вузі в.
Загалом сучасний
