інформаційні, зумовлені зростанням ролі інформа-ції у сучасному суспільстві і передбачають оволодіння ін-формаційними технлогіями, умінням здобувати, критич-но осмислювати і використовувати різноманітну інфор-мацію;—

саморозвитку та самоосвіти, пов'язані з потребою і готовністю постійно навчатися як у професійному відно-шенні, так і в особистому та суспільному житті;—

компетенції, що реалізується у прагнені і здатності до раціональної продуктивної, творчої діяльності.

Ефективність контролю залежить від його організації: часу проведення контрольних занять, їх частоти й послі-довності; характеру й форм самостійної роботи учнів (ін-дивідуальна, групова, фронтальна); використання дидак-тичних і технічних засобів навчання; поєднання методів контролю і самоконтролю (усна, письмова, графічна, прак-тична, тестова, програмована перевірка); фіксування й оформлення даних контролю процесу навчання.

Ефективність контролю забезпечується дотриманням певних вимог, серед яких:

Індивідуальний характер контролю успішності: вияв-лення знань кожного учня, його успіхів чи невдач; знан-ня рівня самостійності учня в пізнавальному процесі, ха-рактеру труднощів, як він їх долає і якої допомоги потре-бує; особлива увага до учнів з фізичними вадами; вміле формулювання запитань, використання додаткових запи-тань під час опитування слабших учнів та ін.

Систематичність контролю: привчання учнів система-тично виконувати уроки, створення в класі відповідного морально-психологічного клімату, коли «не знати — со-ромно»; систематичне опитування за допомогою самостій-них міні-завдань; розробка системи опитування, за якої оцінки виставляють і учням, які доповнювали відповіді ін-ших, були активними на уроці; приділення особливої ува-ги слабшим учням, спонукання їх до пізнавальної діяль-ності на всіх етапах уроку.

Відсутність системи в опитуванні учнів призводить до того, що вони вчать матеріал тільки тоді, коли відчувають, що їх можуть викликати, і намагаються визначити напе-ред, коли і з якого предмета будуть опитувати. Щоб запо-бігти цьому, учитель повинен добре продумати систему опитування.

Достатня кількість даних для оцінки: при виставлен-ні оцінки враховуються насамперед відповіді учня на по-ставлені запитання, а також його доповнення відповідей інших учнів на цьому й попередніх уроках.

Дотримання об'єктивності під час оцінювання знань: оцінка виставляється тільки за знання учня, а не за те, що він «забув щоденник» чи «крутився на уроці»; на оцінку не повинні впливати суб'єктивні чинники, особисті моти-ви ставлення педагога до учня; кожну виставлену оцінку педагог обґрунтовує, щоб запобігти невдоволенню учнів, схильних до переоцінки своїх знань.

Єдність вимог до оцінювання знань учнів: дотримання єдиних розумних норм оцінок з кожного предмета, подо-лання крайнощів в оцінюванні — надмірної вимогливості або поблажливості.

Оптимізація контролю успішності учнів: розробка ме-тодики контролю, яка б передбачала мінімальні затрати зусиль і часу педагогів та учнів для отримання обов'яз-кових відомостей, запобігала переобтяженню їх виконан-ням зайвих завдань.

Гласність контролю: повідомлення учневі результатів перевірки рівня його знань, обґрунтування виставленої йо-му оцінки, позитивного і недоліків у його відповіді.

Всебічність контролю: перевірка та оцінювання теоре-тичних знань, умінь та навичок, застосування їх на прак-тиці, навичок самостійної роботи учня.

Тематична спрямованість контролю: здійснюючи опи-тування, проводячи контрольні роботи, вчитель повинен визначити, який саме розділ програми, тема, вид знань, умінь та навичок оцінюються.

Дотримання етичних норм: а) віра педагога в можли-вість учнів навчатися (вміння переконати їх у тому, що вони здатні навчатися); розповідь про можливі труднощі перед вивченням матеріалу, висловлення сподівання, що вони будуть подолані; оптимістичне ставлення до нав-чальних успіхів і невдач учнів; б) педагогічний такт: доб-розичливість і делікатність у ставленні до учнів; відчуття міри в заохоченні й покаранні; вміння визнати свої по-милки.

Оцінювання у цілому має ґрунтуватися на позитивному принципі, що передусім передбачає врахування рівня досягнень учня, а не ступеня його невдач.

Оцінка результатів навчально-пізнавальної діяльності учнів

Об'єктом оцінювання навчальних досягнень учнів є знання, вміння та навички, досвід творчої діяльності учнів, досвід емоційно-ціннісного ставлення до навколиш-ньої дійсності.

Успіхи навчально-пізнавальної діяльності учнів харак-теризуються кількісними та якісними показниками, що виражаються й фіксуються в оцінці успішності.

Під оцінкою успішності учнів розуміють систему пев-них показників, які відображають їх об'єктивні знання, уміння та навички.

Оцінювання знань — визначення й вираження в умовних одини-цях (балах), а також в оціночних судженнях учителя знань, умінь та навичок учнів відповідно до вимог шкільних програм.

В. Сухомлинський вважав, що «найголовніше заохо-чення і найсильніше (та не завжди дійове) покарання в пе-дагогічній практиці — оцінка. Це найгостріший інстру-мент, використання якого потребує величезного вміння і культури»1.

З метою забезпечення об'єктивного оцінювання рівня навчальних досягнень учнів вводиться 12-бальна шкала, побудована за принципом урахування особистих досягнень учнів.

При визначенні навчальних досягнень учнів аналізу підлягають:—

характеристики відповіді учня: елементарна, фраг-ментарна, неповна, повна, логічна, доказова, обґрунто-вана, творча;—

якість знань, правильність, повнота, осмисленість, глибина, гнучкість, дієвість, системність, узагальненість, міцність;*—

ступінь сформованості загальнонавчальних та пред-метних умінь і навичок;—

рівень оволодіння розумовими операціями: вміння

аналізувати, синтезувати, порівнювати, абстрагувати, узагальнювати, робити висновки тощо;—

досвід творчої діяльності (вміння виявляти пробле-ми, формулювати гіпотези, розв'язувати проблеми);—

самостійність оцінних суджень.

На основі цих орієнтирів виділяється чотири рівні навчальних досягнень учнів, які характеризуються таки-ми показниками:

I рівень — початковий. Відповідь учня при відтворенні навчального матеріалу — елементарна, фрагментарна, зумовлюється початковими уявленнями про предмет вив-чення;

II рівень — середній. Учень відтворює основний нав-чальний матеріал, здатний розв'язувати завдання за зраз-ком, володіє елементарними вміннями навчальної діяль-ності;

III рівень — достатній. Учень знає істотні ознаки по-нять, явищ, закономірностей, зв'язків між ними, а також самостійно засвоює знання в стандартних ситуаціях, воло-діє розумовими операціями (аналізом, абстрагуванням, узагальненням тощо), вміє робити висновки, виправляти допущені помилки. Відповідь учня повна, правильна, логічна, обґрунтована, хоча їй і бракує власних суджень. Він здатний самостійно здійснювати основні види нав-чальної діяльності;

IV рівень — високий. Знання учня є глибокими, міц-ними, узагальненими, системними; учень вміє