1. З точки зору на образ як на втілення ідеї.

2. З точки зору на образ як на конкретно-чуттєве уяв-лення.

3.З точки зору на образ як на основне джерело емоцій-ного впливу на слухачів.

Зміст такої розмови персонажів характеризує безпо-середньо їх самих - розкриває негативну рису характе-ру - вихваляння.

Аналіз прямої авторської характеристики може ще раз вказати й підсилити окремі риси характеру персонажа та породжені художнім твором, за асоціацією викликають радість і захоплення або гнів і обурення, гордість і впевне-ність або приниження і зневір'я, бадьорість і величність або тугу і смуток, сміливість і мужність та ненависть і ан-типатії і т. д.

Читець підбирає ті виражальні засоби звукової мови, які б, за висловом В. І. Леніна, допомогли йому «вплинути на дану аудиторію», щоб для неї певна істина ставала якнайпереконливішою, якнайлегше засвоювалась, якнайнаочніше й найтвердіше запам'ятовувалась»2,

До аналізу естетичних якостей твору не слід підходити шаблонно, тобто одні І ті ж методи І прийоми застосовувати до всякого твору, їх треба урізноманітнювати і видозмі-нювати відповідно до літературного роду і жанру. Якщо в епічному творі думки та ідейні прагнення письменника передаються в основному через образи, дії і вчинки героїв, через ширше і багатогранніше відтворення життєвих явищ, то в творах ліричного жанру, роду — через сферу емоцій, через настрій самого поета чи ліричного героя. Для при-кладу можна взяти оповідання «Янко-музикант» Г. Сенкевича (3,49) та ліричну мініатюру П. Тичини «Гаї шумлять» (3,273). У першому творі автор змальовує трагічну долю хлопчика, обдарованого умінням слухати і розуміти му-зику природи. Перед читачем постають ті часи, коли в пан-ській Польщі панувала жорстока експлуатація простого народу, коли селяни, рятуючи життя дітей від голодної смерті, віддавали їх у найми до багатих, де вони не тільки губили своє обдаровання, талант, а нерідко й власне жит-тя. Така трагічна доля спіткала хлопчика Янка, який у пристрасному пориві до прекрасного, музики торкнувся струн панської скрипки і за це поплатився життям. Сама дійсність, осмислена й висвітлена автором, нас глибоко хвилює. Отже, естетичні якості твору знаходять відбиття в самому його змісті і в той же час передаються через ряд безпосередніх компонентів, як-от:

1. Портретна зарисовка героя твору.

2. Змалювання внутрішньої краси героя, його мрій, прагнень, переживань, вчинків.

3. Опис картин, сцен, пов'язаних з трагічною долею героя.

4. Авторське узагальнення теми.

Якщо проаналізувати ці компоненти твору, то в першому сила естетичного впливу породить у нас жаль і співчуття хлопчика Янка. А передаються ці почуття у творі через багатство епітетів, уміло підібраних автором: “Янко був худий і засмаглий, з великим роздутим животом і запа-лами щоками: майже біле волосся спадало йому па ясні, широко відкриті очі”. Часто Янко «від холоду і від голоду тихо плакав». Через вдалі порівняння: волосся Янко було «схоже па куделю», очі його «завжди дивилися на світ так, ніби вдивлялися в якусь незмірну далечінь». «Влітку він ходив у самій сорочці, підперезаний крайкою, та в солом'я-нім брилі, визираючи з-під обідраних крисів, ніби птах, задираючи голову вгору».

Внаслідок сприймання краси другого компоненту ви-никають почуття радості за Янка, обдарованого від при-роди умінням слухати музику природи і розуміти її. Але разом з тим і глибоке співчуття до його марних благород-них поривань, бо його не розуміли і не підтримували його поривань інші. Радість породжують авторська інформа-ція і монолог самого Янка.— «Піде, бувало, в ліс пасти ху-добу або з кошиком по ягоди, то завжди повернеться без ягід і каже шепелявлячи:—

Матусю! Там щось у лісі так грало... Ой! Ой!». (3,50)

А співчуття — теж стисла авторська інформація і уточ-нення: Янко зробив собі скрипку з «трісок і кінського во-лосу», і хоч «вона бриніла тихо-тихо, зовсім так, як муха або комарик, Янко, проте, грав на ній з ранку до вечора, хоч діставав за те стільки штурханів, що врешті став схо-жим на побите зелене яблуко. Але така вже була його доля».

Естетичні якості третього компоненту породжують ра-дість від досягнення хлопчиком своєї мети, але разом з нею і великий жаль до нього і ненависть до ката, що так жор-стоко покарав дитину. Ці почуття передаються автором в описі психічного стану дитини, його внутрішньої боротьби, через уміло застосований художній засіб персоніфікації. - Ніч була ясна, ясна. В саду біля ставка заспівав соловей-ко, виводячи то тихіше, то голосніше: «Іди! Підійди! Візь-ми!» А сова поважно зробила коло над головою дитини й гукнула: «Янку, ні! Ні!» Але сова відлетіла, а соловейко залишився, і лопухи шелестіли чимраз голосніше: «Там нема нікого!» Скрипка засяяла знову.

Розкриття підтексту. Найвідповідальнішою ділянкою першого етапу роботи над текстом є розкриття підтексту, тобто внутрішнього змісту слова. Тільки глибоко усвідо-мивши зміст кожної фрази, кожного слова ми зможемо пра-вильно знайти всі засоби виразного читання: потрібну ін-тонацію, правильне застосування її елементів (логічних і психологічних пауз, логічних та емоційних функцій на-голосу, мелодики, темпу), а відтак і донести зміст твору до слухачів. Нехтувати роботою над конкретним змістом слова означає нехтувати двома важливими чинниками уроку читання: багатством словесної дії і можливостями навчання дітей виразно читати.

Визначення головної мети читання та аналізу тексту з дітьми. Після всебічного ознайомлення з твором, тобто після естетичної оцінки всіх його компонентів, всіх думок, картин, художніх деталей і визначення Ідейного спряму-вання твору, авторського і власного ставлення до зобра-жуваного, визначаємо головну мету читання та аналізу тексту з дітьми. «Головна мета