Велику роль у житті кожної дитини відіграє гра, тому я кожен день залучаю всіх дітей і молодшого, і середнього віку до рухливих, цікавих та народних пор.

Плануючи виховну роботу, я проводжу анкетування в кожному класі, де діти визначають теми і види виховних заходів.

Основною ланкою виховної роботи організатора є формування національної свідомості і самоосвіти, патріотичне виховання.

Побудова і збереження Української демократичної держави вимагає формування в її громадян національної свідомості. Вихователь є джерелом, з якого дитина найбільше черпає допомогу для національного самовизначення. Якщо предметом уваги дитини стає національне, рідне, а вихователь спонукає дитину поставитись до нього прихильно, то це є нормальний шлях для формування національної свідомості. Вихователь дбає. Щоб дитина якнайчастіше стикалася з національними цінностями і щоб сам він не був байдужим до них. З національними цінностями дитина зустрічається в сім'ї та школі. У школі цей процес проходить двома напрямкам: через навчальні предмети і вдало організовану виховну роботу.

Я поширюю нові форми виховної роботи, які культивують любов до рідного краю, свого народу, домівки батьків, оберегів національної культури. У школі зароджується нова традиція – підняття державного прапора, що розпочинає кожен навчальний день школяра. Підняття прапора відбувається під мелодію Українського Гімну, і кожен учень з трепетом, завмираючи, віддає честь національним символам.

Найбільш поширеним видом роботи є бесіди. Для учнів молодшого шкільного віку провела цикл виховних заходів „Із знання свого родоводу”, де діти готують розповіді про своїх матусю, тата, дідуся, бабусю, їх працю. Поряд з цим проведено ряд заходів: „Ми всі українці – наша рідна Україна”, „У нас одна Батьківщина – наша рідна Україна”, бесіди „Історичні місця України”, „Нашому роду нема переводу”. У молодшому шкільному віці у дітей формуємо уявлення про національні символи України – Герб, Прапор, Гімн України, початкове знання про громадянство України, Конституцію України, про правила поведінки в школі та в громадських місцях.

З цією метою я провела уроки-бесіди „Чому наш прапор жовто-блакитний?”, „Про що розповідає наш Герб?”, „Наша Батьківщина”, „Національні символи”, „В нас єдина мета – Україна свята, нездоланна ніким і ніколи” та інші.

З старшими школярами провела ряд диспутів, бесід за круглим столом по розділах Конституції України: „Конституція – основний закон України”, „Я – громадянин незалежної держави”, „Ми живемо за законами нашої держави”. На таких заходах в учнів виховується почуття патріотизму, національної гідності та любові до Батьківщини, адже патріотичне виховання – це основа духовного розвитку особистості, складова частина національного світогляду і поведінки людини, її ставлення до рідної країни. Ці заходи виховують справжнього націоналіста, навчають бути вірними своїй державі. Я звертаю увагу на те, що вихованець національної школи має вирости патріотом. Патріотичне виховання є могутнім стимулом у боротьбі за розбудову нової незалежної України, її духовне ставлення.

В своїй роботі знайомлю дітей і з народною символікою і проводжу бесіди та теми: „Хліб, як символ народного добра”, гру-вікторину „Народна мудрість про хліб”, де учні показують знання загадок, прислів’їв, та приказок про хліб, свято для молодших школярів „Хліб – усьому голова”.

За час роботи в школі я провела ряд заходів, присвячених нашим оберегам: „Український рушник”, „Калина – символ України”, „Без верби і калини нема України” та інші. Нещодавно було проведено урок державності „Їх тут триста, як скло, товариства лягло”, присвячений битві під Крутами, „Герої Берестечка”. Ці заходи виховують глибокі патріотичні почуття, відданість своїй Вітчизні.

Святкування річниці незалежності України є традиційним, до якого залучені не тільки учні школи, але й молодь та жителі села.

З розповідей організатора учні дізнаються про Українську Повстанську Армію. Проводяться конкурси стрілецької пісні та строю „Ой, у лісі на полянці”. Могила воїнам УПА завжди доглянута школярами, у великі національні свята до підніжжя покладаються квіти. Не забувають діти дорогу і до пам’ятника героям – визволителям у ІІ світовій війні. Вже стало доброю традицією щороку 9 Травня збирати біля пам’ятника три покоління людей: дітей, батьків і дідусів, щоб відзначити День пам’яті померлих, спогадах про їхні добрі справи, героїчні вчинки, діти проймаються повагою, любовю, вдячністю до своїх предків. День пам’яті померлих і загиблих воїнів викликає в учнів готовність продовжувати справи і заповіти батьків і дідів.

Основними ланками виховної роботи є родинне, естетичне та духовно-моральне виховання, як я планую відповідно до народного календаря. У процесі дотримання звичаїв і обрядів народного календаря учнями засвоюється культура дідів і прадідів, тобто справжня українська національна культура. Народна культура, зібрана в календарних традиціях, звичаях і обрядах, - це те життєдайне коріння, яке живить духовність, зокрема моральність, естетику кожного учня.

Розпочинають навчальний рік свята осіннього циклу. Першим, традиційним святом нашої школи, як і всіх інших, є День Знань, Свято першого дзвоника. Це свято відкриває двері в Країну знань, до нових звершень, др. нового натхнення. В цей день на шкільному подвір’ї гомонить дітвора і чекає з трепетом на передзвін шкільного дзвоника, створює настрій як вчителям, так і школярам.

Дуже цікаво і весело проводить Тетяна Іванівна одне з найосновніших свят – День вчителя під назвою „Спасибі Вам, що ви на світі є, що сієте добро, як щедрий колос”. Організатор допомагає дітям виразити теплі і щирі слова їхнім наставникам.

Одним з видів роботи є святкування Покрови Матері Божої, яке співпадає із святкуванням УПА. Українська Повстанська Армія, яка