Метод - вирішіть, який з методів найбільше підходить до цього викладання: лекція, практичне заняття чи семінар.

Структура - сплануйте структуру викладання, розподіліть матеріал на:

- вступ;

- головну частину;

Письмове викладення - запишіть вашу доповідь у вигляді повного

тексту, заголовків, упорядкованих карток чи схематичних нотаток. Хронометраж - організуйте час і відповідно пристосуйте викладення.

Ви не можете недооцінювати того впливу, який має ваш власний

вигляд. Коли ви заходите в аудиторію, навіть ще до того, як ви заговори-те, про вас вже склалася певна думка. Ця думка може базуватися тільки на тому, як ви виглядаєте. Тільки 7 % першого враження грунтується на тому, що ви кажете, 38 %-на тому, як ви говорите, 55 %-на тому, як ви виглядаєте. Це не тільки, як ви вдягнені, але як ви ходите, несете себе, які у вас манери як ви в цілому подаєте себе.

ОСНОВНІ ВИМОГИ ДО ЛЕКЦІЇ

1. Наявність і зміст лекції.

2. Підготовленість викладача до лекції.

3. Зміст лекції: мета та спрямованість лекції, її виховна роль; науковий рівень лекції, наявність узагальнень, які надають лекції наукову переконливість і сувору доведеність; уміння викладача викликати у слухачів потяг до творчої оцінки наукових проблем, що розглядаються; повнота і точність визначень, що формулюються, відповідність використовуваної термінології і позначень вимогам ГОСТів; зв'язок лекції з підручником або навчальними посібниками з курсу; відповідність змісту лекції програмі і тематичному плану.

4.Структура лекції: Наявність в лекції вступу, який містить чітке формування теми лекції і постановку завдання, логічна послідовність, розподіл і взаемозв"язок окремих частин лекції, що полегшують розуміння лекції, наявність у лекції висновків, що дають змогу осмислити лекцію в цілому, виділити її основну ідею, конкретність завдання на самостійну роботу.

5. Стиль лекції: Уміння лектора чітко і ясно викладати свої думки; багатство мови лектора; уміння лектора викладати вільно навчальний матеріал без надмірної залежності від конспекту лекцій: темп викладання лекції; контакт лектора з аудиторією, вміння активізувати увагу слухачів, забезпечення можливості конспектування основного змісту лекції.

6. Забезпеченість лекції наочними посібниками і технічними засобами навчання: Наявність і якість наочних посібників, методичні прийоми їх використання, вміння аналізувати результати демонстрацій, використання технічних засобів навчання.

ОСНОВНІ ВИМОГИ ДО СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

1. Відповідність змісту семінарських ї практичних занять до типової і робочої навчальних програм, відображення у них розділів дисципліни.

2. Підготовленість викладача до проведення семінарських і практичних занять.

3. Зміст: Мета та спрямованість семінарського заняття, його місце в темі курсу; професійна спрямованість семінарських і практичних занять, яка забезпечує відображення особливостей відповідній спеціальності; використання наукових методів пізнання суті явищ, що вивчаються, і положень науки; розкриття на конкретних прикладах органічної єдності теорії і практики; наявність понятійного апарату, висновків з кожного питання та зв'язку з матеріалом, що вивчається.

4. Структура: Раціональне використання дидактичних доцільних форм і методів навчання, спрямованих на найбільш ефективне здійснення навчальної мети семінарських і практичних занять і забезпечуючих логічну послідовність їх побудови, використання проблемного та інших методів навчання, які формують у студентів самостійний творчий підхід.

5. Стиль: Вміння точно і обгрунтовано висловлювати свої думки мовою конкретної науки.

Розвиток продуктивного мислення студентів у перебігу обговорення проблем, що розглядаються, залучення їх у колективну пізнавальну діяльність. Створення безпосереднього контакту викладача зі студентами, вміння залучити студентів до дискусії.

6. Забезпеченість семінарських і практичних занять методичними розробками, пакетами візуального супроводження, використання технічних засобів навчання.

ОСНОВНІ ВИМОГИ ДО ЛАБОРАТОРНОГО ПРАКТИКУМУ

1. Відповідність змісту лабораторного практикуму типовій і навчальним програмам.

2. Підготовленість викладача до проведення лабораторних занять.

3. Зміст: Відображення у лабораторному практикумі особливостей спеціальності. Забезпечення послідовності лабораторних занять з іншими видами навчальної роботи. Ознайомлення студентів з сучасним обладнанням і методами проведення наукових досліджень у відповідній

галузі.

4.Страктура: Запровадження в лабораторний практикум елементів наукових досліджень, використання сучасних методів планування, проведення і обробка результатів експериментів з використанням ЕОМ, виконання в рамках лабораторного практикуму завдань дослідницького характеру. Відповідність методики проведення лабораторних занять вимогам, які ставляться до прийомів і методів експериментальних дослідів.

5.Стиль: Вміння викладача створити умови для розвитку творчих здібностей студентів на основі використання принципів проблемного навчання, індивідуалізації лабораторних занять з врахуванням їх схильностей і можливостей.

6. Забезпеченість лабораторного практикуму: Наявність документів (типової і робочої програми дисципліни, розкладу занять, технологічної карти дисципліни та ін.), які визначають узгодженість проведення лабораторних робіт з лекціями і іншими видами навчальних занять, їх правильну послідовність, а також які вміщують перелік тем практикуму, назви робіт, які виконуються кожним студентом з усіх його тем.

МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО СКЛАДАННЯ ФОНДУ ТЕСТОВИХ ЗАВДАНЬ

Для визначення рівня сформованості знань та умінь з розглядуваної дисципліни, необхідно спроектувати фонд тестових завдань.

Тестові завдання слугують базою для формування критеріально орієнтовних тестів досягнень, які належать до психо-діагностичних методик, спрямованих на оцінку досягнутого рівня розвитку здібностей, знань та умінь.

Основними канонічними формами тестових завдань, які рекомендовані розроблювачами, вважаються такі:

1) завдання (задачі) закритої форми (формату) із запропонованими відповідями.

2) завдання (задачі) відкритої форми (формату) із вільно конструйованими відповідями.

Тестові завдання (задачі) закритої форми мають складатися з трьох компонентів:

а) інструкція до їх виконання;

б) запитальної (змістовної) частини;

в) відповіді(ей).

Тестові завдання закритої форми

Тестові завдання закритої форми розрізняються за принципом побудови відповіді.

1.1. Альтернативні тестові завдання, які передбачають наявність двох варіантів організації відповіді тестового завдання (типів "так" - "ні"; "вірно" - "невірно") тощо.

Як правило, їх використовують для грубої перевірки правильності вибору або прийняття рішення у згорненій формі.

1.2.