Для розумово відсталої дитини учіння є зовнішньою та внутрішньою активністю, мета якої – засвоєння різних рівнів знань та відповідних способів дій. Як цілеспрямований процес учіння відбувається під час вирішення навчально-практичних завдань, спрямованих на практичне опанування знаннями та способами дій. І чим раніше розтнеться ця робота, тим вагомішим буде її результат. Саме тому, вже з 1 класу ми залучаємо вихованців до виконання спеціально організованих навчально-практичних завдань, враховуючи особливості як психічного, так і фізичного розвитку.

Найсприятливіші умови для опанування трудовою діяльністю вихованцями допоміжної школи мають заняття з господарсько-побутової, суспільно-корисної праці. Саме тут дитина діє в системі розгорнутих на зовні фіксованих вимог: виконувати певний вид діяльності за визначеними етапами діяльності, осмислити і зрозуміти сутність і значення трудової діяльності. Здійснення будь-якого завдання передбачає такі етапи: аналіз, планування, організацію, практичне виконання, контроль, оцінку. Сам процес учіння має бути усвідомленим, відповідно регульованим. Я спеціально організовую процес трудового виховання, оскільки розумові вихованці усвідомлюють та опановують процес праці лише в разі необхідності.

Тому важливою умовою формування діяльності в учнів допоміжної школи на заняттях з трудового виховання є керівництво процесом засвоєння кожного етапу (аналізу, планування, організації, практичного виконання, самоконтролю), послідовного їх здійснення під час виконання трудових лій.

У чому ж полягають особливості корекційно-розвивальної роботи на кожному з цих етапів?

Навчити аналізувати - це сформувати вміння подумки виділити певну дію, розкладати їх на частини, виділяти властивості і ознаки в цілому, його частин. Правильний та повний аналіз – основа ефективності виконання завдання. Аналіз здійснюється завдяки обстеженню предмета та його порівнянню з іншими предметами, образами, поняттями. Підґрунтям для створення таких еталонів є ознайомлення вихованців з довкіллям, реальними предметами, формування образів та знань про них, опанування відповідною лексикою. Саме тому, з перших днів моїх вихованців в школі я знайомила їх з приміщенням школи, звертаючи увагу на те, як всюди прибрано, чистенько, як багато в класах кімнатних рослин, які потребують спеціального догляду.

Під час такого виховного спрямування як „Прання особистих речей” дає можливість вихованцями не просто попрати свої речі, хоч і така праця готує їх до самостійного життя, а вчить правильно і економно використовувати воду, пральні засоби, правильно полоскати, розвішувати. При закінченні практичної роботи слідкую, щоб кожен вихованець проаналізував свою роботу.

Вихованці порівнюють чисті речі і брудні. Як важливо, щоб кожна людина мала належний зовнішній вигляд.

Діти з вадами розумового розвитку за умови спеціально організованого навчання стають здатними до такого навчання з метою формування вміння аналізувати полягає у доцільному доборі об’єктів праці для аналізу.

Саме тому перелік трудових завдань у молодших класах відрізняється від робіт, які виконуються у 5-6 класах. Поступово об’єкти та завдання мають ускладнюватись. Так, (на) у молодших класах під час щотижневого прибирання вихованці виконували найпростіші трудові операції (мили парти, горщики з кімнатними рослинами, знімали порохи з меблів, розпушували грунт у вазонах, складати речі у меблях, а у 5-му класі у ІІ семестрі вихованці миють підлогу, щітками натирають меблі до блиску.

Я звертаю увагу не якість виконаної роботи: як правило зайти у класну кімнату, коли меблі сяють блиском, підлога гарно помита, світлою зеленню милують око калли, цикламен, бегонія.

У своїй практиці використовую такі методи, якими можна розвивати ініціативи в дітей, бажання самим створювати красу.

Навчаючи вихованців трудовим діям, глибоко аналізую сама і вчу аналізувати. За моїм зразком вихованці вчаться аналізувати самостійно.

Наступним етапом у формуванні діяльності у вихованців допоміжної школи під час господарсько-побутової праці є навчання плануванню та організації діяльності.

Планування у розумово відсталих дітей викликає значні труднощі, цього їх треба спеціально навчити. Навчити вихованців планувати діяльність – це насамперед сформувати вміння визначати раціональний спосіб діяльності. Тут гам вихователям на допомогу приходять інструкції та пам’ятки, розроблені дирекцією нашої школи. Що разове дотримання інструкції формує у вихованців вміння планувати свою діяльність. Тому під час виховних спрямувань випереджаю наступну дію вихованців запитаннями: „Яка наступна дія?”, „Що далі будемо робити?”. При труднощах у відповідях вихованців спонукаю пригадати інструкцію або відтворюю її.

Якщо в деяких вихованців: Гунди Оксани, Атаманюка Володимира не виходить, то я ні в якому разі не ображаю їх, бо це може спричинити негативне ставлення до праці. Я їх підбадьорюю, вселяю надію:

„Якщо сьогодні не виходить, то з часом обов’язково вийде”.

Організація діяльності передбачає підбір необхідного обладнання, інструментів тощо, створення відповідних умов. Тому вихованці моєї групи забезпечені для прибирання в класі фартухами, косинками, ганчірками, лопатками для розпушування ґрунту; для прання особистих речей – фартухами з непромакаючого матеріалу; для догляду та ремонту одягу – щітками, голками, нитками, клаптиками тканин тощо.

Знаючи послідовність виконання трудових завдань за інструкцією, вихованці розпочинають їх виконувати.

Під час практичного виконання завдання стараюсь, щоб кожен вихованець виконав завдання до кінця. При необхідності надаю індивідуальну допомогу.

Загальна допомога полягає у коротких зауваженнях: „Подумай”, „Не спіши”, „Пригадай”, у схваленні наміру, найнезначніших позитивних результатів та досягнень у роботі. Наприклад:

„Старайся! Будь уважним!”

„Ти можеш більше”

„Не сумуй у тебе все вийде”

„Доклади більше старань”

„Я рада, що ти правильно зрозумів”

„З успіхом тебе”

„Ти вмієш правильно висловлюватися”

„Ти багато вже вмієш”

„Чудово! Молодець!”

„Ми гордимося твоїми досягненнями”.

При практичній допомозі виконую певну операцію разом з вихованцями. А вербальну допомогу (тобто словесну) надаю у вигляді повторення інструкції, пояснення, запитань різної міри узагальнення, підказки, вказівки.

Визнано, що загальний вид допомоги для дітей із вадами розумового розвитку є необхідною умовою виконання практичного завдання,