Шляхи підвищення ефективності фізичної освіти

Шляхи підвищення ефективності фізичної освіти в умовах сьогодення та поглядом у XXI століття. Шкільні відносини як губка втягують в себе те, що відбувається навколо. А навколо нас багато такого, що не підлягає законам здорового глузду. Нелогічним є те, що зі зростанням ролі предметів природничо-математичного циклу у житті всього світу, інтерес до цих дисциплін в нашій країні неухильно падає. Народження незалежної держави України та розвиток нового суспільно-політичного ладу в ній змістило центр ваги в навчальних планах Міністерства Освіти від природничо-математичних дисциплін до гуманітарно-економічних. Але ніякі мільярди доларів в банках не вбережуть людство від природних катаклізмів, якщо серед лідерів держав і світу не буде людей з фізичним мисленням, здатних зважати на поради науковців природничо-математичних дисциплін. Становище, в якому опинилася шкільна фізика та місце, яке їй відведене навчальним планом школи МО України, “Державним стандартом загальної середньої освіти в Україні” (13,7% годин від загального навантаження школи відведено сумарно на вивчення фізики, хімії, біології, географії, астрономії; на математику – 16%, на гуманітарні дисципліни – 47,5%). Все це породжує питання – як в таких умовах показати учневі наукову картину світу, сформувати практичні навички в роботі з технічними пристроями ,тобто як підготувати до реального життя? Отож, знову стоять перед нами такі набридлі питання “хто винен?” та “що робити?”. “Кожен з вас хоче стати космонавтом ,пілотом ,моряком ,вченим ,винахідником ,але це неможливо без знання фізики ,хімії ,математики …”. Такі слова зустрічались дуже часто. А хто хоче стати космонавтом чи вченим сьогодні?! Ніхто?! Звичайно, адже це суперечить здоровому глузду, а юнь нині прагматична, бо в часи нестачі та невдач романтикам вижити ой як не просто! Саме тому так впав престиж математично-природничих наук. І чим більше він падає, тим гострішою є потреба в титанах та геніях фізики , хімії, біології, математики. Про проблеми шкільного уроку завжди сперечаються. Головна задача школи бачиться сьогодні в її переорієнтації на розвиток здібностей і творчості дітей ,суттєве підвищення інтелекту і загальної самосвідомості. Основною стає не система славнозвісних знань ,вмінь і навичок , а учень з його інтересами , нахилами ,здібностями. Тому весь процес навчання повинен бути організований так , щоб він мав характер досягнення дитиною мети , яку вона сама собі ставить ,- тоді і процес навчання буде благодійно впливати на весь його духовний розвиток , розвиток індивідуальності, самостійності, творчості. Але невже нічого не залежить від нас, вчителів? Дуже мало, скаже дехто. На мою думку почати потрібно з початку. Класифікація методів та прийомів навчання характеризують діяльність вчителя, учнів, але не характеризують особистість учня. Тому пропоную поряд з класною класифікацією методів навчання ввести ще одну: класифікацію, яка характеризуватиме самого учня, а на основі цього визначити методи та прийоми, які для даної дитини будуть найбільш дієво стимулювати пізнавальний інтерес. За стилем мислення учні діляться на тих, хто має математичний стиль мислення та тих, кому притаманний гуманітарний склад мислення. Для дітей групи з гуманітарним стилем мислення найбільшу дію має гуманітарізація навчального процесу. Гуманітаризувати матеріал – це означає поставити в основу науки не формулу, а думку і, при необхідності оздобити матеріал цікавими дрібницями. Для дітей з високим рівнем знань важливим є поглиблення міжпредметних зв’язків. Привертання мимовільної уваги є найбільш ефективним для учнів з низьким рівнем знань. Тут треба звернути увагу на доступність викладання. Найбільш важливо зацікавити тих, хто має високий рівень знань та володіє математичним стилем мислення, адже саме вони є майбутніми “Платонами” та “Ньютонами”. Для таких учнів необхідно показати незавершеність природничих наук та той вклад, який можуть вони самі внести в науку, її теорію та практичне застосування. Треба довести своїм вихованцям, що наука про природу – наука молодих. Однією з педагогічних технологій, що дає можливість всебічно зацікавити учня щодо вивчення будь-якого предмета є так зване розвиваюче навчання. Основним завданням розвиваючого навчання являється формування у учнів активного, самостійного, творчого мислення. Це різні рівні мислення. Активне мислення може і не бути самостійним. Самостійне - це не завжди творче. Творче ж мислення обов'язково буде і активним, і самостійним. Для розвитку творчого мислення слід найчастіше ставити учнів в проблемну ситуацію, в якій вимагалось би від них дослідницького розуміння: необхідно так організувати заняття, щоб в учнів виникали не тільки проблемні питання, але й прагнення їх самостійно розв'язувати. Творче мислення - основний компонент в побудові дослідницького розуміння, коли учень сам відкриває, сам знаходить невідомий йому до цього часу шлях до відповіді, до розв'язання проблеми. З чого починається підхід до проблеми? З того, що в пізнавальному процесі у учня виникає ускладнення: він не може пояснити з допомогою раніше засвоєних знань нові факти і явища, що його зацікавили. Учень сам прагне відкрити або засвоїти нові відомості, нові способи дій, щоб зняти виникауючі протиріччя в розумінні ним даного явища. Створити пізнавальну потребу на уроці - значить створити проблемну ситуацію. Для того, щоб включити учнів в процес розв'язання проблеми, необхідно ще чітке визначення проблеми, її формулювання і потім рішення через висунення гіпотез, їх перевірку і обгрунтування. В пробленому навчанні слід виділити три основні ланки: постановку проблеми, її формулювання і розв'язання. Якщо вчитель сам ставить проблему,