Реферат на тему:

„Вплив естетичного виховання на реабілітацію вихованців допоміжної школи”

План

Естетичне виховання як складова частина загальної системи гармонійного виховання учнів.

Роль та значення естетичного сприймання навколишньої дійсності для дітей з особливими проблемами.

Мета та завдання естетичного виховання в допоміжній школі.

Шляхи послідовності та методи формування і розвитку естетичного виховання в практичній діяльності.

Художня література – важливий засіб розвитку емоційно-вольової сфери вихованців.

Методи формування у дітей з особливими потребами естетичних почуттів в ході спостережень за природою.

Художня творчість вихованців як один з напрямів естетичного виховання в допоміжній школі:

а) екскурсія в природу – першоджерело художньої творчості;

б) умови успішності виготовлення виробів на заняттях за інтересами;

в) опис методики заняття школи аранжувальника;

г) значення малювання у розвитку естетичного виховання сприймання та художньої творчості.

Реалізація напрямів естетичного виховання дітей з особливими потребами через музику та ритмічні вправи.

Висновки

Основною метою роботи в допоміжній школі є – підготовка аномальної дитини до суспільно-корисної праці. Відомо, що дитина з особливими потребами може бути підготовлена до суспільно-корисної праці при умові, якщо школа і сім’я зуміють виправити, в деякій мірі, недоліки розумового і фізичного розвитку дитини, формують у неї правильні відношення до праці і вкажуть їй необхідний мінімум загальноосвітніх і професійно-трудових навиків. Важливе корекційне значення у досягненні цієї мети має естетичне виховання дитини, як складової частини загальної системи гармонійного виховання.

Естетичне виховання дітей допоміжної школи, звичайно, забруднено в силу їх загального розумового недорозвитку і досить слабих можливостей до самостійної художньої творчості. Тому керівна роль в розвитку таких вихованців належить вчителю, а також батькам.

Інтелектуальний недорозвиток, низький рівень пізнавальної діяльності, порушення емоційно-вольової сфери ускладнюють таку роботу. Естетичне сприймання передбачає наявність суджень, оцінок, емоційного ставлення до навколишнього світу. Звичайно, тут не йдеться про формування у розумово відсталих повноцінного естетичного сприймання. Проте, під впливом корекційно-виховної роботи можна досягти деякого рівня правильних суджень і виробити певну естетичну чуйність, яка містить елементи естетичного сприймання.

Естетичне виховання можливе лише на певному рівні розвитку аналізую чого сприймання. Сприймання набуває естетичного характеру тільки в тому випадку, коли у вихованців розвинуті естетичні відчуття.

Естетичний розвиток у дітей з особливими потребами відбувається набагато повільніше, ніж у дітей з нормальним інтелектом. Більшість з них, приходячи в допоміжну школу, не вміють диференціювати кольори, звуки. Пасивність в пізнавальній діяльності приводять до встановлення їх естетичного сприймання від норми. Такі діти, внаслідок їх інтелектуального і емоційного недорозвитку, перш за се сприймають лише елементарні прояви краси.

На основі збереження аналізаторів, використовуючи потенціальні можливості дітей з особливими потребами, вчителі і вихователі досягають більш глибокого розуміння вихованцями навколишньої дійсності. В процесі естетичного виховання самітно розширюються кругозір дітей, активізуються пізнавальні процеси, вдосконалюється увага, сила волі. Накопичення запасу художнього і естетичного уявлення зміцнює їх пам’ять, а впровадження в творчу працю спрямовує на подолання моторної скупості.

Звичайно, для організації правильного естетичного впливу на дітей з особливими потребами необхідно знати їх особливості, рівень ураження інтелектуальної, емоційно-вольової сфери, характерні утруднення в практичній діяльності, а також можливості їх розвитку. Правильна організація естетичного виховання ґрунтовної підготовки вчителя і вихователя до цієї роботи, постійного підвищення фахової кваліфікації, загальної і педагогічної культури, чіткого знання завдань естетичного виховання.

Мета естетичного виховання – навчити дітей сприймати, відчувати, розуміти прекрасне в усіх його проявах: в мистецтві, природі, праці, суспільних відносинах, вчинках людей.

Естетичне виховання здійснюється в комплексі з моральним, трудовим, фізичним вихованням. Саме комплексний підхід дозволяє найбільш ефективно вплинути на розвиток пізнавальної діяльності і емоційно-вольової сфери дитини на формування її переконань і почуттів.

Основним завданнями естетичного виховання є:

Розвиток органів чуття дитини і її здібності до естетичного сприймання навколишнього світу.

Формування і розвиток у вихованців естетичних уявлень і поглядів, художнього смаку, а також уміння бачити і розуміти прекрасне.

Розвивати творчі здібності і естетичні нахили дітей.

Естетичні емоції, переживання, смак до прекрасного формується у дітей протягом усього життя в школі-інтернаті: навчально-трудовій діяльності, естетичному оформленні побутової обстановки, спілкуванні з природою, культурі взаємовідносин з вчителями, вихователями, однокласниками і т.д. Подальший естетичний розвиток вихованців відбувається в процесі художнього виховання, тобто при безпосередньому ознайомленні з творами мистецтва (літературними, образотворчими, музичними, драматичними) і участь в різних видах художньої самодіяльності (малюванні, музиці, роботі з природничим матеріалом, співах, декламації, танцях).

Перефразовуючи відому фразу, педагоги не спроста говорять: „Естетичне виховання школяра починається з входу в школу”. Красиво оформлені класи, спальні приміщення, зали, їдальня, підтримування в них чистоти і порядку, чиста і скромна одежа вихованців і педагогів пов’язана з акуратністю і бережливим відношенням до школи, речей. Сам український народ своїми надбаннями говорить: і „стіни можуть виховувати”, і „одяг свідчить про культуру людини”.

Після перших днів знайомства з своїми вихованцями, я вияснив, що у них вже сформовані певні навики естетичного сприймання. Знаючи завдання вихователя, я систематично закріплював позитивні навички і звички шляхом пояснень, нагадувань, вправ, сам показував ту чи іншу дію. Це значно полегшує дитині розуміння того, що від неї вимагають. Найважливішим принципом виховання звичок є їх свідоме засвоєння дітьми. Тому я продовжував цю роботу і звертав особливу увагу на те, щоб вихованці швидко і організовано вставали після сну, робили ранкову гімнастику, мили обличчя, шию, вуха, руки, правильно і акуратно одягалися, прибирали постіль, свою кімнату. Не забуваючи щодня спитати: „Чи стала кращою наша кімната? Що б ми зробили, щоб затишніше стало в нашій кімнаті?” Також звертаю увагу