Естетика побуту тісно пов’язана з працею по самообслуговуванню. Вихованцям пояснюю, що для того, щоб зробити нашу шкільну домівку красивою, потрібно перш за все підтримувати в ній чистоту, правильно і красиво застелювати ліжка, кожну річ класти на своє місце. Крім того, і педагоги і вихованці повинні слідкувати за своїм зовнішнім виглядом, за собою. У нашій школі, завдяки розробленій системі єдиних вимог, ведеться постійна клопітка робота і вчителями, і вихователями по вихованню у дітей культури поведінки. Зайшовши до класу, я звертаю увагу на порядок і чистоту, чи всі речі на своїх місцях, чи чисті робочі місця – це перші вимоги до створення естетичної обстановки в класі.

В школі організовуються змагання на кращу класну кімнату, під час якого враховується якість прибирання, оформлення класу, стан збереження меблів, порядок в них. Шкільний учком проводить рейди. Результати змагань і рейдів висвітлюються у вітринах учкому і оголошуються на лінійках.

Стараюся систематично виховувати у дітей звичку доглядати і зберігати одяг і взуття, вимогливо ставитися до якості речей, які вони виготовляють у майстернях.

Усі ці вимоги підкріплюються бесідами: „Мода і ми”, „Чи вмієш ти правильно одягатися”, „Твоє робоче місце – твоє лице”, „Чим корисна прогулянка”, та інші.

Під час проведення любого міроприємства вважаю, що естетично дієвою є не тільки форма проведення а й його високохудожнє оформлення, зміст програми, оригінальні костюми і так далі.

Важливий вплив на естетичний смак вихованців має і художнє оформлення школи, приємно те, що шкільні приміщення не прикрашені різними дрібничками, а саме красиво, акуратно оформлені, естетично витримані. Прагнемо цього досягнути і в приміщеннях, своєчасно змінити табличку на дверях, змінити рубрику в кутку учня, поміняти букет у вазі та інше.

Естетичне виховання тісно пов’язане з моральним вихованням, тому що воно в художній, емоційній формі підводить учнів до розуміння багатьох моральних понять.

Одним із виді естетичного виховання у допоміжній школі є усвідомлення дітьми навиків культурної поведінки. Естетика поведінки включає дотримання правил особистої гігієни, культури мови, ввічливість і стриманість у взаємовідношеннях з людьми, акуратність, культуру спілкування.

Прикладом для дітей служать відносини дорослих і членів шкільного колективу, створена ними атмосфера доброти і порядку.

Таким чином, формування уміння вести себе, вироблення навиків і звичок культурної поведінки зв’язане не тільки з моральним, але і з естетичним вихованням.

Система заходів по розвитку естетичного сприймання направлена на подолання характерних для дітей з особливими потребами дефектів емоційно-вольової сфери.

Велику роль в розвитку емоційно-вольової сфери вихованців відіграє художня література. Діючи на їх свідомість і відчуття, вона допомагає краще пізнати навколишній світ, сприяє формуванню моральних понять, естетичних відчуттів.

Розвиток у дітей почуття прекрасного, розуміння краси природи, людських взаємовідносин і вчинків, поезії, праці і побуту – завдання серйозне і відповідальне. Одним із важливих шляхів його реалізації – виховання любові і інтересу до книги, до читання.

Поклавши перед собою завдання естетичного виховання в процесі роботи з художньою літературою, вихователь повинен приділяти більше уваги підбору творів. В цьому йому можуть допомогти і вчитель рідної мови, і бібліотекар, а також спеціальна література.

Цікавість і любов вихованців до книги зароджується і розвивається в результаті проведення бесід, читацьких конференцій, тематичних вечорів і свят, присвячених життю і творчості письменників і поетів, їх окремим творам, конкурси читців і літературні вікторини. Виразне читання літературних творів сприяє більш певному їх сприйманню, полегшує дітям усвідомити їх зміст.

Робота з книгою потребує більш глибокої і спеціальної підготовки від вихователя і при формуванню питань до тексту і при розгляді дітьми ілюстрацій, репродукцій картин. В ході роботи з книгою я пропоную дітям різні завдання, які не тільки корегують пізнавальні можливості вихованців, але і розвивають уяву, творчість, естетичний смак. Для цього пропоную дітям такі завдання, як після зачитування початку тексту придумати його продовження і навпаки, або після читання цілого тексту придумати своє. Щоб зацікавити учнів текстом, пропоную такі запитання: „Оцініть вчинок головного героя. Як би ви зробили в даному випадку? Як склалася б життя головного героя, якщо б він вчинив по-іншому?” та інші. Підсилює естетичний вплив літератури, викликаючи при цьому у дітей потребу самостійно ознайомитися з текстом і виразно його прочитати, емоційне читання вихователя, використання музичного супроводу.

Чи не найпопулярнішим жанром фольклору є народна казка, що розкриває безмежний світ людської уяви, полонить серця дітей і дорослих, прилучає до вічно юних категорій материнства і дитинства. Недарма великий Каменяр писав: „Оті простенькі сільські байки, як дрібні, тонкі корінчики, вкорінюють у нашій душі любов до рідного слова, його краси, простоти і чарівної милозвучності. Тисячі речей у житті забудеш, а тих хвиль, коли люба мама чи бабуся оповідали байки не забудеш до смерті”. А такими мамами і бабусями у нашій школі є ми – вихователі.

Найбільшою популярністю у дітей користуються казки про тварин. Вони – великі помічники у пізнанні дітьми навколишнього світу. Цьому сприяють невеликий обсяг казок про тварин, надзвичайно простий їх зміст, покладена в основу реальна дійсність, елемент фантастики, який полягає в омодненні тварин. Це такі казки як „Колобок”, „Солом’яний бичок”, „Рукавичка”,