Розраховані на дитячу аудиторію, казки про тварин дуже тонко враховують особливості психології малюків. Зміна інтонації, імітація голосів тварин і птахів сприяють уважному слуханню і переживанню казки як реальності. Дитина через емоції, викликані казкою, сприймають колорит народності в передачі дивовижного образу і красу мови. Казки, що систематично використовуються в роботі з дітьми, формують і розвивають у них сприймання, уяву, пам’ять, інтереси, почуття, нахили та здібності, художній смак.

З цим згадаємо зауваження Івана Франка: „Діти люблять звірів, чують себе близькими до них, розмовляють з ними і розуміють їх: от тим-то оповідання про звірів так цікаві, особливо коли ті звірі в байці ще починають говорити, думати і поводитися як люди...”

Багатим джерелом естетичної насолоди є – природа. Вона пробуджує у дітей почуття краси, почуття пізнати її закони, збагачує уявлення про навколишній світ.

Щоб вихованці могли зрозуміти, відчути і уявити мальовничі описи природи в творах Т.Г.Шевченка, І.Я.Франка, Лесі Українки, М.Т.Рильського, В.Сосюри і інших поетів і письменників, необхідно навчити їх бачити і сприймати красу реальної природи, а також висловлювати свої думки, враження про неї. Завдання вихователя пробудити у вихованців естетичні почуття по відношенню до природи, навчити їх не тільки розуміти і любити, але й постійно берегти її.

На екскурсіях, прогулянках, організованих в осінній період, звертаю увагу дітей на листопад, „багрянець і золото” дерев, осінні запахи лісу, яскраві кетяги калини і горобини, „на пишне в’янення природи”. Зимовий період відзначаю перший сніг, перший зимовий день. Скільки радості вони приносять дітям! А як не помилуватися деревами, покритими інеєм, чи узорами на вікні. „Від чого це буває? – запитую я. – А як переливається сніг на сонці!.. Давайте помилуємося заходом, який він красивий, особливо перед морозом ...”

Весною з дітьми спостерігаю відлигу, перші прогалини, перші зелені листочки, ніжну травичку, яскраве сонце на голубому небі, білосніжну димку квітучих садів, слухаю спів струмка.

Спостерігаючи з вихованцями те чи інше явище природи, у голові промайне влучний до ситуації вірш або пісня, порівнюється реальний пейзаж з його описом в творах, і діти більш повніше сприймають його красу. Так, милуючись з вихованцями снігопадом я підказав рядки з вірша: „Білі мухи налетіли”, а діти продовжили „Все подвір’я стало білим”. Можна вихованцям запропонувати загадку, наприклад:

Росте вона до долу головою,

Росте вона холодною зимою,

А тільки сонечко засяє,

Вона заплаче й помирає. (Бурулька)

Прогулюючись в осінньому лісі, я читаю, а вихованці сприймають чудові описи природи у віршах українських письменників і поетів, наприклад:

Дрімають села. Ясно ще,

Осіннє сонце сяє, та холодом осіннім вже

В повітрі повіває.

Темно-зеленії садки

Дрімають вже без плоду,

І тихо гріються хатки,

І верби гнуться в воду...

І.Я.Франко

Після читання вірша, діти по-іншому сприймають красу осінньої природи.

Завдання вихователя полягає не тільки в тому, щоб навчити дитину бачити, сприймати, відчувати красу, але й щоб естетичні враження викликали в нього бажання діяти, брати участь у створенні прекрасного, щоб вони позитивним чином впливали на його поведінку, характер.

В допоміжній школі естетичне виховання здійснюється в двох напрямах: розвиток естетичного сприймання і розвиток художньої творчості. Одним з видів художньої творчості є робота з природничим матеріалом, яка впливає на розвиток у дітей уяви, спостережливості, естетичного смаку, цілеспрямованості, ініціативи і самостійності.

Першоджерелом при організації такого роду діяльності є екскурсія, під час якої зосереджую увагу дітей на те, щоб вони помічали все яскраве, незвичайне, оригінальне, відчуваючи при цьому естетичну насолоду.

Якщо мета екскурсії – збір природничого матеріалу, то наголошую вихованцям, що збирати слід не пошкоджені шишки, жолуді, що ягоди листочки повинні бути яскравими і сухими – тоді вони не втратять своєї форми при подальшій обробці.

Збираючи цікаві колекції дарів природи і виготовляючи з них різні вироби, діти дізнаються багато нового і цікавого, вчаться любити природу і бачити її красу. Наприклад, з жолудів можна зробити тварин: ослика, зайчика, лисицю, мишку. Засушені листочки – практично готова аплікація. Із крилатників ясена і клена можна зробити метеликів і коників. Шкарлупки грецьких горіхів перетворюються під руками дітей в кораблі, жуки, качечки і так далі.

Художня конструктивна діяльність дитини ґрунтується на основі постійного збагачення її естетичного досвіду, розвитку сприймання і спостережливості, в знаннях про властивості матеріалів, умінні користуватися інструментами, оволодінні основними способами конструювання чи декоративного оформлення. У процесі створення виробів з різних матеріалів дитина відчуває задоволення, реалізовуючи власні задуми.

Та чи зможуть втілити свої задуми діти, які мають проблеми інтелектуального розвитку. Такі вихованці мають погану координацію рухів – їм важко вирізувати, склеювати деталі акуратно. Вони відчувають труднощі і в доборі деталей виробу за кольором, формою, величиною, визначенні способу виготовлення. Швидка зміна настроїв, невміння зосереджуватися не дають дитині змогу повною мірою реалізувати свої можливості. Якщо дитина не може створити виріб, вона почувається невпевненою, збентеженою. Їй необхідна допомога вихователя.

Успішність виготовлення виробів здебільшого залежить від:

змісту заняття, який має узгоджуватися із специфікою пізнавальної діяльності, станом емоційно-вольової сфери, обсягом знань, умінь і навичок, що відповідають особливим потребам дитини;

інтересу дітей до заняття;

урахуванні індивідуальних рис кожної дитини;

активізації розумових сил та вольових зусиль дитини у процесі роботи над виробом;

ситуації успіху;

можливості дитини реалізувати власні задуми.

Продовжую розпочату роботу в минулому році над формуванням естетичного смаку при складанні композицій з природного матеріалу. Разом з своїми вихованцями ми вирішили створити своєрідну школу