Звичайно, усю цю роботу неможливо уявити без допомоги вчителя літератури, який сам повинен у всьому цьому добре розбиратися.

Очевидно, що однією на всіх «вічною» темою «Як я провів/провела літо» тут вже ніяк не обійтися. Учителю літератури треба мати десятки тем, які можна було б «підкидати» учням.

Зрозуміло, реалізувати всі ідеї в рамках відведеного програмою часу не удасться. Як учителям фізкультури, керівникам гуртків художньої самодіяльності, керівнику дипломних проектів, так і вчителю літератури буде потрібно для цього додатковий час.”

Керуючись міркуваннями такого роду, в нас зав’язалося цікаве листування з Григорієм Вишневим. Він рецензує наші переклади, вірші, оповідання. А в школі з’вилася ціла електронна бібліотека творів місцевих авторів.

Нещодавно взялися за переклад відомої книги американського бізнесмена, педагога Маршала Брайна „Підліткам про світ дорослих”. По закінченні перекладу книга буде поміщена в Інтернеті з фотографією перекладача.

Така діяльність допомагає розкрити душу дитини, її талант, окрилює, приносить радість першого успіху і творчої праці. Як писав Сухомлинський: „Почуття володаря знань пробуджуються в учня найсильніше тоді, коли він безпосередньо щось досліджує, відкриває, коли учень схоплює конкретні факти, явища.”

Сьогодні ідеї Сухомлинського не популяризуються і не підносяться так, як би того хотілось. Вчителі глибоко не проникаються його творчістю, мало впроваджують її в практику. Він є пропагандистом особистості, любові і добра, оберегом наших національних святинь. Ми ж ще не можемо відійти від домінуючої ролі колективу, авторитарної педагогіки. Тому так важко нам дається Сухомлинський.

Думаю, якби Василь Олександрович жив у наш час, то книга „Сто порад учителеві” збагатилася б на ще одну пораду, на мій погляд, дуже і дуже важливу: „Ділові якості громадянина незалежної республіки потрібно виховувати з самого рання. Багатою державу роблять багаті, високоідейні люди. Їх потрібно виховувати спочатку в сім’ї , а потім в школі, жодного дня не забуваючи про це”.

На одному з семінарі директорів шкіл та їх заступників я спробував підняти це питання та зіткнувся з нерозумінням і хибним баченням дійсності. А виною всьому – консерватизм поглядів, небажання проникнутися проблемою. Мене звинуватили в тому, що духовність я підміняю гендлярством, що піддався впливу Заходу. Та я не розглядаю гроші і духовність як антагоністичні поняття. Навпаки, гроші роблять духовну людину сильнішою, вагомішою, потрібною суспільству.

В нашому селі сто років тому жив Демченко, київський професор медицини, людина досить багата. Багатство було нажите чесною корисною для людей працею. На свої кошти заснував і утримував дендропарк небувалої краси. Коли прийшли до влади ті, хто прославляли бідність, від дендропарку залишилися лише хащі, зникла бібліотека, картинна галерея. Те ж саме сталося в сусідньому селі Ярошівці з безцінним надбанням світоча української культури Василя Горленка. Та хіба тільки в нас! Згадайте відому на весь світ династію Симиренків, які не лише будували заводи, вирощували сади, а за свої кошти видали „Кобзаря”. Що маємо тепер? Останній з родини Симиренків був знищений. Заводи стали, сади вирубали.

Чи підніметься на ноги коли-небудь Україна, коли ми, педагоги, будемо сповідувати псевдо духовність?

Своїм учням я кажу так: „ Люди з давніх-давен намагалися вгадати своє майбутнє: зверталися до чаклунів, гадали на картах, читали гороскопи, забуваючи про те, що найкращий спосіб вгадати своє майбутнє – збудувати його самому.

Отже, майбутнє потрібно не вгадувати, а будувати.

Потурбуйтеся про своє майбутнє зараз – в ньому Вам доведеться прожити решту свого життя. Крім Вас ніхто цього не зробить.

Ви, і лише Ви є конструктором і будівничим свого майбутнього.

Почніть робити це зараз, інакше буде пізно.

В першу чергу подумайте про свою роботу.

Про роботу

Ваша робота повинна подобатися Вам та давати хороший прибуток. Вона повинна також приносити користь іншим людям та природі. 500 гривень на місяць – це добре, але ліпше - 1000, ще ліпше - 2 000. Думаєте, це не для Вас? Помиляєтеся. Ви матимете таку роботу. Не запізніться лише потурбуватися про неї заздалегідь.

Хороша робота - для хороших робітників.

Погана – для поганих. Хто не потурбується про неї заздалегідь, той може взагалі залишитися без роботи.

Перш за все, придивляйтеся до всього. Визначтеся, яка справа Вам подобається, яка – ні. Дізнайтеся, на якій роботі можна заробляти більше грошей. Зробіть це якнайшвидше, щоб мати більше часу на підготовку до роботи. Ви маєте стати хорошим робітником. Без тривалої підготовки Ви ніколи таким не станете, а отже, ніколи її не матимете.

Про хорошого робітника

Хороший робітник:

вміє робити багато такого, чого інші не вміють;

знає те, чого інші не знають;

відповідально ставиться до своїх обов’язків;

проявляє ініціативу та винахідливість;

дисциплінований;

вміє спілкуватися з людьми, поважає людей, вміє ворогів перетворювати на друзів, є тонким психологом;

багато працює, мало гуляє;

мало хворіє, або не хворіє зовсім;

щиро вболіває за своє підприємство;

є патріотом;

інтереси підприємства ставить вище власних;

знає своє місце.

Бути таким і легко, і важко. Головне, приборкати себе, свої бажання та емоції, постійно працювати над собою. Ці якості даються не відразу. До них привчаються з дитинства.

Найпідступніші спокуси

Вам подобається спілкуватися зі своїми ровесниками. Але вони діти, або юнаки, які не мають життєвого досвіду. Спілкуючись з ними, Ви нічого не дізнаєтеся про світ дорослих, не підготуєте себе до життя в ньому. З ким поведешся – того й наберешся.

Отже, побільше спілкуйтеся з дорослими, які досягли успіху в житті.

Різного роду розваги: застілля, розважальні телепрограми, дискотеки і т. д. крадуть Ваш дорогоцінний час, даючи можливість іншим