фішку і промо-вити «хочу обговорити». До обговорення може приєднатися ще один чи два гравці. Якщо при-єднались усі, їм дається ЗО сек для спільного обго-ворення. Якщо хтось не приєднався, він має відпо-відати першим, а інші (у разі помилкової відповіді) обговорюють питання ще ЗО сек і дають спільну відповідь. Якщо вона правильна, то всі отриму-ють по одній фішці.

Перемагає той, хто набрав за гру найбільшу кількість фішок. Незважаючи на кількість фішок, усім гравцям пропонується зіграти «ва-банк», тоб-то подвоїти кількість своїх фішок чи позбутися всіх. «Ва-банк», у якому можуть брати участь один, два чи всі гравці, виграє той, хто першим піднесе руку і дасть правильну відповідь на за-питання. Фішки інших ідуть у «доход казино».

Цю гру можна організовувати регулярно з різними учнями, проводити фінальні змагання, до яких входять гравці з найбільшою кількістю фішок, і визначати абсолютних переможців. У грі із задоволенням беруть участь учні 7—9 класів.

Отже, тоді коли Олександра Володимирівна проводить різні ігри та вікторини вона старається поставити певне завдання перед гравцями і створити таку ситуацію, яка дійсно буде цікава для учнів. Вона пропонує висловити здивування з приводу того, про що говориться в даній вікторині чи грі.

Чітка продумливість, підбір вправ сприяє також додержанню певної інформації, яка спонукає до дії школярів. Так, на початковому етапі вчитель старається підготувати учнів до виконання певних поставлених завдань; при цьому задаються питання, які в подальшому будуть поштовхом для розв'язання тієї чи іншої проблеми.

На уроках біології в 9-х класах під час вивчення розділу „Екологія людини”, велику увагу вчитель приділяє дослідницькій роботі. При цьому Олександра Володимирівна пропонує різні форми роботи, наприклад лабораторні роботи де ставить за мету вияснити ступінь забрудненості річкової води за прозорістю, запахом, кольором, кислотністю, за вмістом органічних та мінеральних речовин.

За означенням одного з видатних екологів сучасності Н. Ф. Реймерса, забруднення навколишнього середовища — це «привнесення у середовище фізичних, хімічних, інформацій-них чи біологічних чинників або перевищення при-

родного рівня вмісту цих чинників у середо-вищі, що спричиняє негативні наслідки». Види забруднень різноманітні. Це викиди наф-топродуктів, мінеральних солей, важких металів комунально-побутовими і промисловими підприємствами; широке використання пестицидів; засмічування ландшафтів твердими рештками та сміттям; підвищення рівня іонізуючої радіації, на-копичення тепла в атмосфері та гідросфері; збільшення електромагнітних та шумових впливів.

Ознайомлення старшокласників з методами виявлення найчутливіших до антропогенного впливу компонентів біосфери та оцінювання його наслідків, розвитком наукового підходу до нор-мування цього впливу на природні екосистеми є складовою базової екологічної освіти.

Завдання шкільної біології щодо вивчення екологіч-них питань полягає не тільки у формуванні певної системи знань, а й у збудженні інтересу учнів до цих питань, виховання у них відповідально-го ставлення до навколишньо-го середовища. Тому великого значення набуває проблема мотивів навчання. До того ж спрямованість на розвиток цін-нісно-мотиваційної сфери осо-бистості є одним із принципів екологічної освіти.

Надаючи належне форму-ванню морально-екологічних понять, необхідно враховувати і те, що не поняття самі по собі, а усвідомлена в поняттях діяль-ність є головним фактором ви-ховання особистості. Саме в діяльності морально-екологічні поняття застосовуються, уза-гальнюються, закріплюються, розвиваються, наповнюються змістом, переносяться «на себе», що є обов'язковою умо-вою формування на основі тих чи інших понять відповідних рис особистості.

Формування морально-еко-логічних понять є однією з умов ефективності екологічної освіти, і реалізація її потребує залучення учнів до різних ви-дів діяльності: навчально-пізна-вальної, дослідницької, турис-тично-краєзнавчої, просвіт-ницької, природоохоронної тощо. Дослідники проблем еко-логічної освіти зазначають, що жоден із вказаних видів діяль-ності, взятий окремо, не може забезпечити розв'язування всіх завдань екологічної освіти і ви-ховання учнів. Тільки органіч-на взаємодія різних видів діяльності дає очікувані результати.

Так, вирішальним фактором виховання чуйності (здатності співчувати, співпереживати) є спільна діяльність (колективна робота над завданнями за інте-ре-

сами, спілкування зі спеціа-лістами), що передбачає спів-робітництво учнів з дорослими та своїми ровесниками. Саме ця колективна діяльність ство-рює умови для спільних емо-ційних переживань і формує у школярів чуйне ставлення спо-чатку до людей, а потім до на-вколишнього середовища, на-самперед до тварин і рослин. Поступово учні підіймаються до більш усвідомленого рівня ставлення до природи, зумов-леного активною взаємодією із середовищем, і відкривають для себе категорію «гуманність».

Гуманність — риса особис-тості, що передбачає усвідом-лене співчуття, яке реалізуєть-ся в актах сприяння, співучасті, надання живій природі прак-тичної допомоги. Гуманність, на відміну від чуйності, вияв-ляється не тільки у переживан-нях особистості, а й у практич-них діях.

Загальний шлях формуван-ня у старшокласників позитив-ної мотивації до вивчення еко-логічних проблем полягає в тому, щоб сприяти перетворен-ню вже наявних широких мо-тивів (аморфних, нестійких, неусвідомлених, малодіючих, рядоположних) на зрілу моти-ваційну сферу зі стійкою струк-турою, тобто з домінуванням і переважанням позитивних мо-тивів ставлення до природи в цілому, а також до екологічних проблем сучасності.

Формування мотивів роз-глядається в педагогічній літе-ратурі як створення у процесі навчально-виховної роботи певних умов для появи внут-рішніх спонукань (мети, емо-цій, мотивів) до вивчення еко-логічних проблем, усвідомлен-ня їх учнями і подальшого вдосконалення мотиваційної сфери.

До першої групи умов, що сприяють формуванню пози-тивної мотивації до вивчення екологічних проблем, належать прийоми діяльності вчителя:

а) створення загальної спри-ятливої атмосфери в класі; за-лучення учнів до колективних форм діяльності при вивченні екологічних проблем; встанов-лення відносин співробітницт-ва учителя і учнів (допомога вчителя у вигляді порад, кон-сультацій); залучення учнів до оціночної діяльності;

б) емоційність учителя; ре-алізація принципу зацікавле-ності під час викладання мате-ріалу (використання цікавих фактів); аналіз життєвих ситу-ацій; пояснення значення вив-чення екологічних проблем для