В основі - ідея збагачення духовного світу дитини, насичення його життя яскравими, незвичайними, цікавими подіями - справами, зустрічами, іграми, пригодами.

Велику роль у цьому грає мистецтво. Життя дитини повинне протікати у світі мистецтва, у всій його розмаїтості і багатстві. Ніщо не може порівнюватися з ним по силі впливу на зростаючого людину. Мистецтво є унікальним засобом формування найважливіших сторін психічного життя - емоційної сфери, образного мислення, художніх і творчих здібностей. Саме в дошкільному дитинстві закладаються основи естетичної свідомості, художньої культури, з'являється потреба в художній діяльності. У зв'язку з цим необхідно насичувати життя дитини мистецтвом, уводити його у світ музики, казки, театру, танцю. Важливо збагачувати форми ознайомлення дітей з мистецтвом, включати його в повсякденне життя, створювати умови для дитячого естетичної творчості.

Збагачення духовного світу дитини базується на наступних положеннях.

Перспектива, що відкривається. Дошкільники здобувають нові знання, уміння, способи діяльності в такій системі, що розкриває перед ними обрії нових знань, нових способів діяльності, спонукує дітей будувати здогаду, висувати гіпотези, активізувати потреба руху до всі новим знанням.

"Рівноцінність представленості основних сфер". Відповідно до цього принципу кожній дитині повинні бути надані рівні можливості для освоєння основних сфер життєдіяльності ("природа" "рукотворний світ", "суспільство", "я сам"),

"Вільний вибір". Якщо вихователь прагне щось уселити дитині (ті чи інші погляди, орієнтації, смаки), то це повиннео мати пряме відношення до формування базису особистісної культури. За межами цієї задачі дитині нічого не зобов'язують, нічого не вселяють. Він має у своєму розпорядженні право самовизначення, вільного вибору (що, як і з ким він буде робити і т.п.).

Загальною основою виховання і навчання в дитячому саду є оволодіння мовою.

Оволодіння рідною мовою як засобом і способом спілкування і пізнання є одним з найважливіших придбань дитини в дошкільному дитинстві. Саме дошкільне дитинство особливе сензитивно до засвоєння мови: якщо визначений рівень оволодіння рідною мовою не досягнуть до 5-6 років, те цей шлях, як правило, не може бути успішно пройдений на більш пізніх вікових етапах.

Формування можливостей мовного спілкування дошкільників припускає включення в життя дитини в дитячому саду спеціально спроектованих ситуацій спілкування (індивідуальних і колективних), у яких вихователь ставить визначені задачі розвитку мови, а дитина бере участь у вільному спілкуванні. У цих ситуаціях розширюється словник, накопичуються способи вираження задуму, створюються умови для удосконалювання розуміння мови. При організації спільних спеціальних ігор дитині забезпечена можливість вибору мовних засобів, індивідуального "мовного внеску" у рішення загальної задачі - у таких іграх у дітей розвивається здатність виражати власні думки, наміри й емоції в постійно мінливих ситуаціях спілкування.

Розвиток рідної мови дітей, оволодіння багатствами рідної мови складає один з основних елементів формування особистості, освоєння вироблених цінностей національної культури, тісно -зв'язано з розумовим, моральним, естетичним розвитком, є пріоритетним у мовному вихованні і навчанні дошкільників.

Важливо навчати дошкільників у національному і багатонаціональному дитячому садах російській мові як мові міжнаціонального спілкування, а також дітей некорінної національності національній мові даної республіки. Проблема мовного розвитку стає комплексною. Важливо розробити єдиний цикл мовного розвитку дітей у рамках більш загального циклу гуманітарного виховання і навчання.

Описані умови створюють сприятливу ситуацію для виховання почав інтернаціоналізму, що припускає як спілкування дітей різних національностей у межах дитячого саду, так і спеціальне ознайомлення з життям інших народів.

У дитинстві позитивне відношення до народів світу, інтернаціональні почуття закладаються через виділення в національному загальнолюдського початки: основний шлях виховання тут - це просування дитини до загальних гуманістичних цінностей, що розкриваються через прилучення дитини до своєї національної культури - танцям, пісням, казкам, прислів'ям, приказкам. При цьому не можна ставити акцент на національних особливостях на шкоду ідеї спільності всіх людей на планеті. Дітям корисно дати елементи етнографічних і етнопсихологічних представлень (використовуючи слайди, кінофільми про розмаїтість людських рас і національностей). Варто формувати в них представлення про різноманіття людських мов одночасно з позитивним відношенням до них.

При формуванні „базису особистісної культури народжуються і розвиваються такі головні утворюючі особистості, як уява і засноване на ньому творчість, довільність у виді здатності до самостійних учинків, потреба дитини активно діяти у світі.

Уява - основа активної участі дитини в різних видах діяльності: практичною-практичній-предметно-практичної, ігровий, комунікативної, естетичної і т.д. Воно включається до складу уже вихідних форм мислення (наочно-діючого, образний^-наочно-образного), самосвідомості (образ "Я", самооцінка й ін.), відносин до іншого людині (співпереживання, співчуття, розуміння). Досить розвита уява дозволяє дитині переборювати сформовані стереотипи власних ігрових дій, рольові позиції, будувати нові сюжети гри. На основі уяви ,у дітей складаються перші прояви творчого відношення до дійсності.

Творчість дітей дошкільного віку хоча і виступає ще в нерозвиненій формі, однак містить у собі важливі якості, що створюють можливість самостійно виходити дітям за межі знань і умінь, отриманих від дорослих, створювати новий продукт - оригінальний малюнок, нову казку і т.п.

Творчий процес - це якісний перехід від уже відомого до нового і невідомий. У дітей дошкільного віку це пошук іншого сполучення фарб і форм в образотворчій діяльності, нових способів у процесі конструювання, сюжетних ліній при творі розповіді і казки, мелодій у музичній діяльності. Висока динамічність, гнучкість пошукової діяльності дітей сприяють одержанню ними оригінальних результатів при виконанні різних видів діяльності. У процесі творчої діяльності переборюється острах дітей помилитися, зробити "не так, як треба", що