Функції процесу навчання

Навчальний процес як складова частина загального процесу виховання всебічно розвиненої особистості, що відповідає потребам сучасного суспільства, повинен забез-печити виконання цього завдання реалізацією трьох функ-цій: освітньої, розвиваючої та виховної.

Освітня функція

Покликана забезпечити засвоєння учнями системи наукових знань, формування вмінь і навичок.

Знання — узагальнений досвід людства, що відображає різні га-лузі дійсності у вигляді фактів, правил, висновків, закономірно-стей, ідей, теорій, якими володіє наука.

Знання є головним компонентом освіти. Виділяють та-кі види знань: основні терміни і поняття, без яких немож-ливо зрозуміти жодного тексту, жодного висловлювання; факти щоденної дійсності та наукові факти, без знання яких неможливо зрозуміти закони науки, формувати пе-реконання, доводити і обстоювати ідеї; основні закони науки, що розкривають зв'язки й відношення між різни-ми об'єктами та явищами дійсності; теорії, що містять сис-тему наукових знань про певну сукупність об'єктів, методи пояснення та передбачення явищ певної предметної галузі; знання про способи діяльності, методи пізнання й історії здобуття знань (методологічні знання); знання про норми ставлення до різних явищ життя (оцінні знання).

Розглянуті види знань поділяють на теоретичні й фак-тичні.

Теоретичні знання — поняття, системи понять, аб-стракції, теорії, гіпотези, закони, методи науки.

Фактичні знання — одиничні поняття (знаки, цифри, букви, географічні назви, історичні особи, події).

Серед знань, що мають засвоїти учні у процесі навчан-ня, особлива роль належить тим, які виражають способи діяльності і використовуються на практиці. Вони мають алгоритмічний характер (наприклад, знання про способи і порядок виконання арифметичних дій). У навчальних предметах вони оформлені у вигляді правил.

Освітня функція навчання повинна забезпечити: повно-ту знань, яка визначається засвоєнням передбачених нав-чальною програмою відомостей з кожної навчальної дисци-пліни, необхідних для розуміння основних ідей, істотних причинно-наслідкових зв'язків; системність знань, їх упо-рядкованість, щоб будь-яке знання випливало з попередньо-го і прокладало шлях для наступного; усвідомленість знань, Що полягає в розумінні зв'язків між ними, прагненні само-стійно постійно поповнювати їх; дієвість знань, що передба-чає вміння оперувати ними, швидко знаходити варіативні способи застосування їх із зміною ситуації.

Окрім засвоєння системи знань, освітня функція забез-печує формування в учнів умінь та навичок.

Уміння — здатність на належному рівні виконувати певні дії, за-снована на доцільному використанні людиною знань І навичок.

Навичка — психічне новоутворення, завдяки якому Індивід спро-можний виконувати певну дію раціонально, точно І швидко, без зайвих затрат фізичної та нервово-психічної енергії.

У педагогічній літературі розглядають первинні та вто-ринні вміння.

Первинні вміння — неавтоматизовані дії, підпорядко-вані певному правилу; це може бути неавтоматизована на-вичка (початкова стадія її становлення), а може бути й дія, в повній автоматизації якої нема потреби. Особливість первинних умінь у тому, що вони близькі до навичок, під-даються автоматизації.

Вторинні вміння — дії, які принципово не можуть бу-ти автоматизовані, тому що не мають однозначного прави-ла в своїй основі й передбачають елементи творчості; ці вміння включають навички, але не зводяться до них. У навчальному процесі вони підлягають повній автома-тизації і входять як автоматизовані компоненти до склад-них вторинних умінь. Наприклад, написання літер стає навичкою, без якої не можливо набути вміння викладати свої думки на письмі. Під час оволодіння грамотою напи-сання літер є первинним умінням, пізніше воно перетво-рюється на навичку. Друге первинне вміння — узгоджен-ня слів — може стати навичкою, але може залишитися і первинним умінням.

Розрізняють уміння і навички теоретичні (в їх осно-ві — правила оперування поняттями, вони є результатом аналізу-синтезу) і практичні (дії, що регулюються за до-помогою формул, моделей, зразків).

В. Сухомлинський вважав, що кожний учень за роки навчання у середній школі повинен обов'язково оволоді-ти такими загальнонавчальними вміннями: 1) спостерігати явища навколишнього світу; 2) думати — зіставляти, по-рівнювати, протиставляти, знаходити незрозуміле, диву-ватися; 3) висловлювати міркування про те, що учень ба-чить, спостерігає, робить, думає; 4) вільно, виразно, сві-домо читати; 5) вільно, досить швидко і правильно писа-ти; 6) виділяти у прочитаному логічно завершені частини, встановлювати взаємозв'язок і взаємозалежність між ни-ми; 7) знаходити книжку з питання, що цікавить; 8) зна-ходити в книжці матеріал, що цікавить; 9) робити попе-редній логічний аналіз тексту в процесі читання; 10) слу-хати вчителя і водночас стисло занотовувати зміст його розповіді; 11) читати текст і водночас слухати інструктаж учителя щодо роботи над текстом, над логічними складо-вими частинами; 12) написати твір — розповісти про ба-чене навколо себе.

Розвиваюча функція

Передбачає розвиток учнів у процесі навчання. Розви-ваюче навчання сприяє розвиткові мислення, формуванню волі, емоційно-почуттєвої сфери; навчальних інтересів, мо-тивів і здібностей.

Передусім слід розвивати мислення учнів на основі за-гальних розумових дій і операцій. Учні загальноосвітньої школи (неповної та повної) мають навчитися: структурування — встановлення найближчих зв'язків між поняттями, реченнями, ключовими словами тощо, у процесі якого ви-значається структура знань; систематизації — встановлен-ня віддалених зв'язків між поняттями, реченнями тощо, в процесі якої вони організуються в певну систему; конкре-тизації — практичного застосування знань у ситуаціях, пов'язаних з переходом від абстрактного до конкретного; варіювання — зміни неістотних ознак понять, їх властиво-стей, фактів тощо при постійних істотних; доведення — ло-гічного розмірковування; робити висновки — поступово спрощувати теоретичний або практичний вираз з метою отримання наперед відомого його виду; пояснення — акцен-тування думки на найважливіших моментах (зв'язках) під час вивчення навчального матеріалу; класифікації — роз-поділу понять на взаємопов'язані класи за істотними озна-ками; аналізу — виокремлення ознак, властивостей, відно-шень понять, знаходження спільних і відмінних їх власти-востей; синтезу — поєднання, складання частин (дія, зво-ротна аналізу); порівняння — виділення окремих