Структура діяльності вчителя в навчальному процесі

Процес оволодіння знаннями, вміннями і навичками становить пізнавальну діяльність учнів, якою керує вчи-тель. Роль керівника навчального процесу не обмежуєть-ся поясненням нового навчального матеріалу. Головний зміст керівництва полягає в тому, що вчитель е насампе-ред організатором і керівником пізнавальної діяльності уч-нів, створює умови, за яких вони можуть найраціональніше і найпродуктивніше вчитися (навчальна дисципліна, психологічний клімат, чергування занять, нормування до-машньої навчальної роботи, постановка перед учнями ме-ти і завдання). Здійснюючи контроль за навчанням, він повинен бути готовий допомогти, коли в них виникають труднощі. Водночас учитель є вихователем, дбає про розу-мовий, фізичний, духовний розвиток учнів.

Щоб повноцінно здійснювати процес викладання, вчи-тель має усвідомлювати загальну мету освіти і місце сво-го предмета в її реалізації. Виходячи із загальної мети ви-ховання — формування всебічно і гармонійно розвиненої особистості, — він визначає загальну освітню, виховну і розвиваючу мету свого предмета і кожного уроку.

Учитель повинен глибоко знати предмет на сучасному науковому рівні. А. Макаренко справедливо зауважив, що учні вибачать своїм учителям і суворість, і сухість, і на-віть прискіпливість, проте не вибачать поганого знання своєї справи.

Здійснення міжпредметних зв'язків у процесі навчан-ня потребує від учителя певних знань із суміжних дисци-плін. Учителю фізики не можна не знати періодичного за-кону Д. Менделєєва, а вчителеві хімії — основ квантової механіки, учитель літератури не може обійтися без знан-ня історії, а викладач історії — без знання географії. Особ-лива роль належить методичній підготовці вчителя. Адже недостатньо мати знання зі свого предмета, треба вміти зробити їх надбанням учнів. Оскільки у процесі навчання реалізуються його виховна і розвиваюча функції, вчитель повинен мати добру психолого-педагогічну підготовку, знати методику організації виховної роботи.

Міцні знання з методики, психології та педагогіки — підґрунтя розвитку педагогічної майстерності. В удоско-наленні цієї майстерності важливим є досвід роботи самого вчителя і його колег. Він потребує постійного аналізу, уза-гальнення, використання в педагогічній діяльності всьо-го кращого і прогресивного.

Для успішного виконання функції викладання вчитель повинен добре знати особливості учнів. Це є запорукою управління їх пізнавальною діяльністю (учитель може пра-вильно обрати тон і стиль спілкування з учнями, управля-ти увагою, як своєю, так і вихованців, знаходити потріб-ний темп навчально-пізнавальної діяльності тощо).

Діяльність учителя в процесі викладання охоплює пла-нування діяльності (тематичне й поурочне); організацію навчальної роботи; організацію діяльності, стимулювання активності учнів; здійснення поточного контролю за нав-чальним процесом, його регулювання, коригування. У цій справі, безумовно, не обійтися без аналізу результатів своєї діяльності.

Психолого-педагогічні основи навчально-пізнавальної діяльності учнів

Ефективність процесу навчання залежить від психо-логічної підготовленості учнів до навчально-пізнавальної ді-яльності, яка передбачає: усвідомлення учнем мети навчан-ня, що стимулює його навчально-пізнавальну діяльність; фі-зіологічну і психологічну готовність до навчання; бажання вчитися та активність у процесі навчання, вміння зосереди-тися на навчальній діяльності; належний рівень розвитку.

Організовуючи навчально-пізнавальну діяльність уч-нів, педагоги повинні використати такі сприятливі момен-ти позитивного ставлення учнів до навчання: наукові знання зацікавлюють учнів, а вчитель створює ситуації, якими вони захоплюються; наукові знання, вміння і на-вички практично значущі для учня в різних життєвих си-туаціях і тому викликають позитивне ставлення до них; навчальна діяльність викликає емоції, бажання долати труднощі, спробувати власні сили в оволодінні навчальним матеріалом; висока оцінка наукових знань у суспільстві збагачує мотиваційне тло навчальної діяльності учнів; колективний характер навчальної діяльності створює спри-ятливу атмосферу і прагнення посісти відповідне місце се-ред однолітків; почуття власної гідності є важливою пере-думовою позитивного ставлення до навчання; успіхи в нав-чанні спонукають до навчальної діяльності; справедлива оцінка здобутків учня в навчанні стимулює його позитив-не ставлення до навчання.

Дитина за своєю природою — істота допитлива, праг-не пізнати невідоме, їй притаманні нормальна увага, уя-ва, пам'ять, мислення та інші психічні якості. Все це є за-порукою успішного навчання в школі.

Існують два типові варіанти навчальної діяльності учня:

1. Навчальна діяльність відбувається під керівництвом учителя (прийняття пропонованих ним навчальних зав-дань і плану дій; здійснення навчальних дій і операцій для розв'язання поставлених завдань; регулювання навчальної діяльності під контролем учителя і самоконтролем; аналіз результатів навчальної діяльності, здійснюваної під керів-ництвом учителя);

2. Навчальна діяльність здійснюється учнем самостій-но (планування або конкретизація завдань своєї навчаль-ної діяльності; планування її методів, засобів і форм; са-моорганізація навчальної діяльності; саморегулювання навчання; самоаналіз результатів навчальної діяльності).

Внутрішній процес засвоєння знань складається з та-ких ланок: сприймання — осмислення і розуміння — уза-гальнення — закріплення — застосування на практиці.

Сприймання — відображення предметів І явищ навколишнього світу, що діють у даний момент на органи чуття людини.

Цьому передує: підготовка учнів до участі в процесі нав-чання; формування активного позитивного ставлення до майбутньої пізнавальної діяльності; створення мотиваційного тла; опора на попередні знання і досвід; зосередження ува-ги учнів на об'єкті пізнання. Така підготовка позитивно впливає на навчально-пізнавальну діяльність учнів. Тому но-вий навчальний матеріал необхідно викладати лаконічно, узагальнюючи й уніфікуючи його, акцентуючи на смислових моментах навчальної інформації. Водночас слід «очистити» цей матеріал від зайвої інформації, розмежувати відносно са-мостійні одиниці навчального матеріалу, щоб він мав чітку, зрозумілу і легку для запам'ятовування структуру, відмін-ну від структури інших одиниць інформації.

Найважливіше на цьому етапі — перше враження уч-ня від навчальної інформації, яке надовго залишиться в його свідомості. Тому воно повинно бути правильним. Го-ловну увагу слід зосередити на візуальній подачі нав-чальної інформації (90% отримуваної людиною інфор-мації — зорова).

Осмислення навчального матеріалу — процес мислительної ді-яльності, спрямований на розкриття Істотних ознак, якостей пред-метів, явищ