Розуміння — мислительний процес, спрямований на виявлення Істотних рис, властивостей І зв'язків предметів, явищ І подій дійс-ності.

Без глибокого проникнення в сутність процесу або яви-ща неможливо домогтися повного засвоєння навчального матеріалу. Цей процес складається з таких етапів: усвідом-лення, осмислення, розуміння (осягнення). Учні можуть досягти повного осмислення і розуміння навчального ма-теріалу завдяки аналізу, синтезу, порівнянню, індукції, дедукції.

Узагальнення — логічний процес переходу від одиничного до загального або від менш загального до більш загального знання, а ' також продукт розумової діяльності, форма відображення загальних ознак і якостей явищ дійсності.

Узагальнюючи навчальний матеріал, учитель повинен звертати увагу на найважливіші ознаки предметів, явищ, процесів, добирати варіанти, які найповніше розкривають істотні ознаки явищ і понять. Варіативний характер не-істотних ознак позначається на характері та ефективності пізнавальної діяльності учнів.

На особливу увагу заслуговує абстрагування (процес мисленого виділення одних ознак конкретного предмета з численних інших ознак). Розрізняють два види абстрагу-вання: виокремлення істотних ознак (позитивне абстрагу-вання), виокремлення і відхилення неістотних ознак (не-гативне абстрагування). У деяких випадках осмислення й узагальнення залежать від уміння вчителя поєднувати по-зитивне і негативне абстрагування.

Повноцінне осмислення і узагальнення можливе за умови, що воно базується на достатніх наукових знаннях, які забезпечують широке використання порівняння, ана-логії та доведення. На цьому етапі відбувається система-тизація навчального матеріалу, в основі якої — класифі-кація фактів, явищ, процесів.

Закріплення знань, умінь і навичок — спеціальна робота вчите-ля щодо реалізації дидактичного принципу міцності засвоєння уч-нями навчального матеріалу.

Запам'ятовування навчального матеріалу починається з його сприймання та осмислення, проте цього не достат-ньо, щоб учень вільно ним володів. Тому вчитель прово-дить закріплення навчального матеріалу, яке залежить від кількості та якості цього матеріалу, а також від емоцій-ного стану учнів. Важливе значення має первинне, поточ-не і узагальнююче повторення.

Повторення повинно бути цілеспрямованим, мати пев-ну мотивацію, бути правильно розподіленим у часі, здійс-нюватися частинами або в цілому залежно від остаточного результату, не допускати механічного запам'ятовування.

Застосування знань, умінь І навичок — перехід від абстрактного до конкретного.

Воно реалізується у виконанні різноманітних вправ, са-мостійних робіт, на лабораторних і практичних заняттях, у різних видах повторення, творах та ін. Міцному засво-єнню знань сприяє застосування їх у розв'язанні варіатив-них завдань. Особливе значення для повноцінного засто-сування знань на практиці мають між предметні зв'язки, вирішення різних життєвих завдань, коли доводиться ви-користовувати комплекс знань із різних навчальних пред-метів.

Ефективність засвоєння знань залежить від мотивації навчально-пізнавальної діяльності, розвитку емоційної сфери школярів, їх самостійності й творчої ініціативи.

Мотив навчання є внутрішньою причиною, яка спону-кає учня вчитися. Він безпосередньо впливає на його став-лення до навчальної діяльності й позначається на якості набутих ним знань.

Мотиви навчально-пізнавальної діяльності учнів кла-сифікують як пізнавальні та соціальні.

Пізнавальні мотиви закладені в самому процесі нав-чання: допитливість, інтерес до знань, потреба в розумо-вій діяльності, у пізнанні, у розширенні знань про навко-лишню дійсність, різноманітні інтелектуальні почуття (здивування, сумнів), прагнення здобути нові знання й на-вички, застосовувати, вдосконалювати свої пізнавальні можливості, інтелектуальні здібності.

Пізнавальний інтерес може бути зумовлений самим змістом навчального матеріалу, діяльністю учнів на уро-ці, стосунками між учителем і учнями. Він формується завдяки розкриттю практичної значущості знань, цікаво-му викладу матеріалу, створенню проблемних ситуацій на уроці, ефекту здивування, парадоксу, використанню нав-чальної дискусії, пізнавальних ігор.

Соціальні мотиви навчальної діяльності за своїм похо-дженням і змістом ніби виходять за межі суто навчального процесу і пов'язані з широкими суспільними взаємовідно-синами дітей (широка соціальна мотивація), а саме: соці-альні мотиви, комунікативні мотиви, мотиви утилітарні, мотиви тривожності, мотиви, пов'язані з потребою у само-вихованні.

К. Ушинський, наголошуючи на виховному значенні правильних мотивів навчання, писав: «Як отрути, як во-гню, треба боятися, щоб до хлопчика не добралась ідея, що він учиться тільки для того, щоб як-небудь обдурити своїх екзаменаторів і одержати чин, що наука є тільки квиток для входу в громадське життя, який треба кинути або за-бути в кишені, коли швейцар пропустив уже вас у зал, де і той, що пройшов без квитка або з фальшивим чи чужим квитком, дивиться з однаковою самовпевненістю» .

Народна педагогіка про процес навчання

Наука не пиво: в рот не віллєш. Нема науки без муки. Гарно того вчити, хто хоче знати. Доки не намучишся, доти не научишся.