Сучасна дидактика розглядає такі принципи навчання:

Принцип науковості. Його сутність — усі факти, знан-ня, положення і закони, що вивчаються, повинні бути нау-ково правильні, так само як і спосіб обґрунтування поло-жень і законів та формування понять у процесі навчання. Реалізація цього принципу передбачає вивчення системи важливих наукових положень і використання у навчанні методів, близьких до тих, якими послуговується певна наука. Він вимагає: розкриття причинно-наслідкових зв'язків явищ, процесів, подій; проникнення в сутність явищ і подій; демонстрації могутності досягнень людських знань і науки та ознайомлення з методами науки, пізнання; розкриття історії розвитку науки, боротьби тенденцій; орієнтації на міждисциплінарні наукові зв'язки.

Принцип систематичності й послідовності навчання.

Зумовлений логікою науки й особливостями пізнавальної діяльності, яка відбувається відповідно до вікових законо-мірностей розвитку дітей. Передбачає системність у роботі вчителя (постійну роботу над собою, опору на пройдене при вивченні нового матеріалу, розгляд нового матеріалу частинами, фіксування уваги учнів на вузлових питаннях, продумування системи уроків, здійснення внутріпредметних і міжпредметних зв'язків), а також системність у ро-боті учнів (систематичне відвідування школи, виконання домашніх завдань, уважність на уроках, порядок у вико-нанні домашніх завдань, час виконання завдань, система-тичне повторення навчального матеріалу).

Принцип доступності навчання. Навчання успішне, ефективне за умови, що його зміст, форми і методи відпо-відають віковим особливостям учнів, їх розумовим мож-ливостям. Наголошуючи на важливості дотримання цьо-го принципу, К. Ушинський зазначав, що тільки система дає нам цілковиту владу над нашими знаннями. Голова, наповнена безсистемними знаннями, на його думку, подіб-на до комори, в якій немає порядку, і сам господар не мо-же відшукати потрібну річ. Голова, в якій лише система без знань, подібна до крамниці, в якій на всіх ящиках є написи, а в самих ящиках порожньо1. Реалізація цього принципу передбачає: врахування рівня розвитку учнів; індивідуальних, вікових особливостей; дотримання пра-вил: від простого — до складного, від відомого — до неві-домого, від близького — до далекого.

Суть доступності полягає в тому, щоб діти сприймали і розуміли пояснюваний матеріал. Доступно організувати навчання означає звертатися до найвищої межі можливо-стей учнів з метою постійного підвищення цих можливо-стей. Водночас цю найвищу межу не можна переступати, оскільки в такому разі чимало у змісті навчання стане не-зрозумілим.

Я.-А. Коменський обґрунтував правила, які забезпечу-ють доступність навчання: починати його слід своєчасно, поки не зіпсувався розум; воно можливе за належної під-готовленості розуму; у процесі навчання необхідно просу-ватися від загального до часткового, від легкого до важчого; неперевантаженість навчальним матеріалом; рухати-ся вперед непоспішаючи; не нав'язувати того, що не від-повідає віку й методу навчання; усе повинно передавати-ся через зовнішні чуття.

Принцип зв'язку навчання з життям. В його основі — об'єктивні зв'язки між наукою і виробництвом, теорією і практикою. Теоретичні знання (загальноосвітні, політех-нічні, спеціальні) є основою сучасної продуктивної праці, яка конкретизує їх, сприяє міцному, свідомому засвоєнню. Реалізацію цього принципу забезпечують: використання на уроках життєвого досвіду учнів; застосування набутих знань у практичній діяльності; розкриття практичної зна-чимості знань; використання в процесі навчання краєзнав-чого матеріалу; безпосередня участь школярів у громадсь-кому житті.

Наголошуючи на важливості поєднання навчання з життям, Коменський вважав, що учень легше засвоює нав-чальний матеріал, якщо йому показати, яку користь має те, що вивчається, в повсякденному житті. Він пропону-вав дотримуватися цього правила і в граматиці, і в діалек-тиці, і в математиці, і в фізиці.

Принцип свідомості й активності учнів у навчанні. Цей принцип є провідним, тому що визначає головне спря-мування пізнавальної діяльності учнів і керування нею. Він випливає з мети і завдань національної школи, а та-кож з особливостей процесу навчання, які передбачають осмислений і творчий підхід до опанування знань. Свідо-мому засвоєнню знань сприяють: роз'яснення мети і зав-дань навчального предмета, значення його для вирішення життєвих проблем, для перспектив самого учня; викори-стання у процесі навчання мислительних операцій (аналі-зу, синтезу, узагальнення, індукції, дедукції); позитивні емоції; позитивні мотиви навчання; раціональні прийоми роботи на уроці; критичний підхід у процесі викладання матеріалу та його засвоєння; належний контроль і само-контроль. Свідомість у навчанні забезпечується високим рівнем активності учнів. Активізації пізнавальної діяль-ності сприяють: позитивне ставлення до навчання, інтерес до навчального матеріалу; позитивні емоції, викликані навчальною діяльністю; тісний зв'язок навчання з жит-тям, що актуалізує значення наукових знань; єдність інтелектуальної та мовленнєвої діяльності учнів; взаєморозуміння між учителем І учнями; використання на прак-тиці засвоєного матеріалу, умінь і навичок; систематичне повторення засвоєних знань; варіантність та диференціа-ція вправ; робота щодо засвоєння важкого матеріалу дос-тупними методами; використання знань для узагальнення інтелектуальних умінь при розв'язанні конкретних зав-дань; проблемне навчання; диференціювання матеріалу відповідно до навчальних можливостей учнів; використан-ня сучасних технічних засобів навчання; уміння вчителя враховувати психічний стан учнів і стадії їх психічного розвитку.

Принцип наочності в навчанні. Обґрунтований у XVII ст. Я.-А. Коменським у праці «Велика дидактика». Учений сформулював «золоте правило» дидактики: «...все, що тільки можна, подавати для сприймання відчуттями, а саме: видиме — для сприймання зором, чутне — слухом, запахи — нюхом, смакове — смаком, доступне дотику — через дотик. Якщо якісь предмети одразу можна сприйма-ти кількома відчуттями, нехай вони одразу охоплюються кількома відчуттями...».

Залежно від характеру відображення дійсності наоч-ність поділяють на такі види: а) натуральна — рослини, тварини, знаряддя і продукти праці, мінерали, хімічні ре-човини та