Поняття методів навчання та їх класифікація

Метод навчання — спосіб упорядкованої взаємопов'язаної діяль-ності вчителів та учнів, спрямованої на вирішення завдань освіти, виховання І розвитку в процесі навчання.

З поняттям «метод навчання» пов'язане поняття «при-йом навчання».

Прийом навчання — деталь методу, часткове поняття щодо за-гального поняття «метод».

Наприклад, розповідь — метод навчання, але в лекції вона може бути прийомом активізації уваги учнів. Педа-гогічна майстерність учителя потребує не лише знання ним свого предмета, а й володіння методами і прийомами навчання.

Методи навчання пов'язані з рівнем розвитку суспіль-ства, науки, техніки й культури. У давні часи і на почат-ку середніх віків, коли багата верхівка готувала своїх на-щадків лише до світського життя, а не до трудової діяль-ності, у навчанні використовувалися догматичні методи, що ґрунтувалися на заучуванні навчального матеріалу-Епоха великих відкриттів і винаходів покликала до життя потребу в знаннях, украй необхідних людині. Формуються і розвиваються методи, що спираються на наочність, ме-тоди, звернені до свідомості й активності учнів у навчан-ні, практичні методи навчання.

Сучасна школа висуває свої вимоги до методів навчан-ня. Це стосується і розбудови української школи взагалі, й удосконалення методики навчання зокрема. Не випад-ково в Державній національній програмі «Освіта» («Ук-раїна XXI століття») одним із шляхів реформування за-гальної середньої школи названо науково-дослідну та ек-спериментальну роботу щодо впровадження педагогічних інновацій, інформатизації загальної середньої освіти.

Ефективність навчання в сучасній школі залежить від уміння вчителя обрати метод чи прийом навчання в кон-кретних умовах для кожного уроку.

Класифікують методи навчання з урахуванням того, що вони мають вирішувати дидактичне завдання. У кла-сифікації повинна виявлятися внутрішня сутність методу, форма взаємопов'язаної діяльності вчителя та учнів як за-сіб управління їх пізнавальною діяльністю.

У дидактиці існують різні критерії, підходи до класи-фікації методів навчання:

За джерелами передачі й характером сприйняття інформації: словесні, наочні та практичні (С. Петровський, Е. Талант).

За основними дидактичними завданнями, які необхід-но вирішувати на конкретному етапі навчання: методи оволодіння знаннями, формування умінь і навичок, засто-сування отриманих знань, умінь і навичок (М. Данилов, Б. Єсипов).

За характером пізнавальної діяльності: пояснювально-ілюстративні, репродуктивні, проблемного викладу, част-ково-пошукові, дослідницькі (М. Скаткін, І. Лернер).

Відомий дослідник педагогіки Ю. Бабанський виділяє три великі групи методів навчання (кожна передбачає де-кілька класифікацій), в основу яких покладено:

а) організацію та здійснення навчально-пізнавальної ді-яльності;

б) стимулювання і мотивацію навчально-пізнавальної діяльності;

в) контроль і самоконтроль навчально-пізнавальної ді-яльності.

Звісно, ця класифікація, як і попередні, недосконала, оскільки має недоліки, зокрема те, що в практиці навчан-ня метод застосовують не ізольовано, а в певному взаємо-зв'язку і взаємозалежності з іншими методами і прийома-ми. Проте вона найпослідовніша й найзручніша.

Методи організації та здійснення навчально-пізнавальної діяльності

Методи організації навчально-пізнавальної діяльності — сукуп-ність методів, спрямованих на передачу І засвоєння учнями знань, формування умінь І навичок.

До них належать словесні, наочні й практичні методи навчання.

Словесні методи навчання

Пояснення — словесне тлумачення понять, явищ, принципів дій приладів, наочних посібників, слів, термі-нів тощо. Наприклад, починаючи вивчення нового тексту з іноземної мови, вчитель пояснює групу нових слів. До початку уроку він може пояснити принцип дії приладу, який на уроці буде використано вперше. Учитель географії перед викладом нового матеріалу може пояснити учням за-писані на дошці нові назви, терміни. Метод пояснення пе-реважно використовують під час викладання нового мате-ріалу, а також у процесі закріплення, особливо тоді, ко-ли вчитель бачить, що учні щось не зрозуміли. Успіх по-яснення залежить від його доказовості, логіки викладу, добору аргументації. Вагоме значення мають чіткість мов-лення, його темп, образність мови.

Розповідь — послідовне розкриття змісту навчально-го матеріалу.

Розповіді поділяють на: художні, наукові, науково-по-пулярні, описові. Художня розповідь — образний переказ фактів, вчинків дійових осіб (наприклад, розповіді про географічні відкриття, написання художніх творів, ство-рення мистецьких шедеврів та ін.). Науково-популярна розповідь ґрунтується на аналізі фактичного матеріалу, то-му виклад пов'язаний з теоретичним матеріалом, з абст-рактними поняттями. Розповідь-опис дає послідовний вик-лад ознак, особливостей предметів і явищ навколишньої дійсності (опис історичних пам'яток, музею-садиби та ін.). Кожен тип розповіді повинен відповідати певним вимогам: забезпечувати виховну спрямованість навчання; оперува-ти тільки достовірними і перевіреними наукою фактами — не містити фактологічних помилок; спиратися на достат-ню кількість яскравих і переконливих прикладів і фактів, що доводять правильність теоретичних положень, сприя-ють кращому сприйманню нового матеріалу; будуватися за планом (чіткий поділ на частини); передбачати зрозумі-лість головної думки та основних моментів; передбачати повторення найважливіших положень, містити висновки й узагальнення; бути унаочненою; доступною і простою щодо мови; бути емоційною за формою і за змістом, особ-ливо на уроках географії, біології, історії, літератури.

Лекція — усний виклад великого за обсягом, склад-ного за логічною побудовою навчального матеріалу, її практикують у старших класах. Лекції читають на виз-начені теми. Наприклад, про життєвий і творчий шлях письменника — з курсу літератури; з історії — на теми, присвячені аналізу причин та наслідків важливих істо-ричних подій; з природничих дисциплін — на теми, які потребують розкриття сутності певних теорій тощо.

Метод лекції передбачає ознайомлення учнів з її пла-ном, що допомагає їм стежити за думкою вчителя, за по-слідовністю розкриття теми. Важливо навчити школярів тезисно занотовувати зміст лекції, виділяти в ній голов-не. Доцільно хоча б вибірково перевіряти конспекти лек-цій, знайомити учнів з допустимими скороченнями слів.

Успішне читання лекції залежить від підготовки до неї вчителя: складання чіткого плану; добору матеріалу, який змістовно розкриває тему; добору наочного матеріалу для демонстрування учням відповідних технічних пристроїв та ін. Важливо під час лекції володіти увагою учнів. Цього