Методи пояснення, розповіді й лекції використовують здебільшого при повідомленні нових знань і меншою мі-рою в процесі закріплення, їх перевага полягає в тому, що учням за порівняно короткий час може бути повідомлено значний обсяг знань. Проте ці методи не дають змоги ви-значити активність учнів, їх участь у роботі, вчителеві важко виявити, як в учнів з його слів формуються уявлен-ня про об'єкти, що є предметом вивчення. Тому існує не-безпека, що засвоєні учнями знання будуть формальними.

Бесіда — метод навчання, що передбачає запитання-відповіді.

За призначенням у навчальному процесі розрізняють бесіду вступну, бесіду-повідомлення, повторення, кон-трольну. Вступну бесіду проводять з учнями як підготов-ку до лабораторних занять, екскурсій, до вивчення ново-го матеріалу. Бесіда-повідомлення базується переважно на спостереженнях, організованих учителем на уроці за до-помогою наочних посібників, записів на дошці, таблиць, малюнків, & також на матеріалі текстів літературних тво-рів, документів. Бесіду-повторення використовують для закріплення навчального матеріалу. Контрольну бесіду — для перевірки засвоєних знань.

За характером діяльності учнів у процесі бесіди виді-ляють такі їх основні види: репродуктивна, евристична, катехізисна. Репродуктивна бесіда спрямована на відтво-рення раніше засвоєного матеріалу, її проводять з вивче-ного навчального матеріалу. Відповідаючи на запитання вчителя, учні повторюють пройдений матеріал, закріплю-ють його, водночас демонструючи рівень засвоєння. Така бесіда може бути супутньою, поточною, підсумковою, сис-тематизуючою.

Суть евристичної (сократівської) бесіди полягає в то-му, що вчитель уміло сформульованими запитаннями ске-ровує учнів на формування нових понять, висновків, пра-вил, використовуючи набуті знання, спостереження. До неї вдаються лише за умови належної підготовки вчителя, досконалого володіння ним методикою навчання й відпо-відного рівня мислення учнів. Цей метод цінний у тому разі, якщо вчитель за допомогою правильно дібраних за-питань і правильного ведення всієї бесіди вміє залучити всіх учнів класу до активної роботи. Для цього необхідне знання психологічних особливостей кожного учня й від-повідний добір різних шляхів запитально-відповідальної форми навчання.

Катехізисна бесіда спрямована на відтворення відпо-відей, які потребують тренування пам'яті, її використову-вали ще в середньовічних школах. За таким самим прин-ципом побудований церковний підручник, в якому релі-гійні істини поділено на запитання й відповіді. Цей метод вимагав від учнів середньовічних монастирських шкіл за-учування без розуміння й осмислення запитань і відпові-дей, у сучасних школах він використовується таким чи-ном, що учнів підводять до самостійної розумової діяльно-сті, до самостійного мислення. Катехізисна бесіда дає змогу проконтролювати розуміння учнями вже вивченого ма-теріалу, сприяє розвиткові мислення й тренує пам'ять.

Готуючись до бесіди будь-якого типу, вчитель складає її план, щоб забезпечити строгу послідовність розвитку те-ми, намічає основні запитання для учнів. У досвідченого вчителя вони короткі й точні; ставляться в логічній послі-довності; пробуджують думку учня, розвивають його; кіль-кість запитань — оптимальна. Ефективність методу бесі-ди залежить від уміння вчителя формулювати і ставити запитання. Залежно від складності їх поділяють на: запи-тання про факти; запитання, які передбачають порівнян-ня і відповідний аналіз явищ; запитання про причинові зв'язки і значення явищ; запитання, на які можна відпо-вісти, розкривши зміст понять, обґрунтувавши загальні висновки, за допомогою індуктивних та дедуктивних вис-новків; запитання, які потребують доведень.

Під час бесіди важливо звертати увагу на якість відпо-відей учнів і за змістом, і за стилем. Вони мають бути пов-ні (особливо в молодших класах); усвідомлені й аргумен-товані; точні й чіткі; літературно правильно оформлені. Якщо учень неправильно відповідає на запитання, його формулюють зрозуміліше для нього, якщо ж він і в тако-му разі не може відповісти, ставлять легше запитання, від-повідь на яке допоможе підійти до правильного висвітлен-ня питання в першому його формулюванні. У процесі бе-сіди доцільно спершу ставити запитання до всього класу, відтак викликати для відповіді учня; здійснювати дифе-ренційований підхід до учнів; опитувати не тільки тих, хто бажає, її перевага в тому, що вчитель може працювати з усім класом і з окремими учнями, не знижуючи контро-лю за станом їх знань.

Робота з підручником — організація самостійної робо-ти учнів з друкованим текстом, що дає їм змогу глибоко осмислити навчальний матеріал, закріпити його, виявити самостійність у навчанні.

Існують різні види самостійної роботи з підручником. Найпоширеніший — читання тексту підручника з ме-тою закріплення знань, здобутих на уроці. Розпочинаю-чи читання підручника, учень повинен пригадати матері-ал, який вивчався на уроці. Це допоможе йому глибше проникнути в зміст прочитаного. Дуже важливо навчити учнів схоплювати порядок викладу і в процесі читання подумки складати план. Прочитавши текст, учень повинен подумки відтворити основні положення теми.

Інша форма самостійної роботи з підручником — відповіді на запитання, подані в підручниках після тексту. Це привчає учнів до уважного читання тексту, виокрем-лення в ньому головного, допомагає встановлювати при-чинно-наслідкові зв'язки, виявляти й запам'ятовувати найістотніше.

Учень може вивчати певний матеріал за підручником і самостійно. Досвідчені вчителі спеціально виокремлюють питання навчального матеріалу для самостійного їх вив-чення учнями (вони повинні бути нескладні, щоб діти мог-ли впоратися з ними). Але такий вид самостійної роботи практикують нечасто, оскільки більшість учителів переко-нана, що учнів треба вчити на уроках.

Ще один