Предмет і основні категорії педагогіки

Предмет педагогіки — виховна діяльність, що здійснюється в за-кладах освіти людьми, уповноваженими на це суспільством.

Виховання як суспільне явище зародилося з появою людини. Воно виникло з практичної потреби пристосуван-ня підростаючого покоління до умов суспільного життя і виробництва, заміни ним старших поколінь. Виховання здійснюється через засвоєння підростаючим поколінням основних елементів соціального досвіду в процесі та в ре-зультаті залучення його старшим поколінням до суспіль-них відносин, системи спілкування і суспільне необхідної діяльності. Тому виховання має конкретно історичний ха-рактер.

Ці істотні особливості виховання чітко простежують-ся в кожній суспільно-економічній формації, відображаю-чи рівень розвитку виробництва і характер виробничих відносин. З розвитком суспільства, удосконаленням зна-рядь і засобів праці, ускладненням відносин між людьми і розподілом між ними функцій у суспільному виробниц-тві й управлінні накопичувалися знання та вміння, які пе-редавалися наступним поколінням.

Уже в первісному суспільстві найдосвідченіші мислив-ці навчали хлопців полюванню, умільці з виготовлення одягу прищеплювали відповідні навички не лише власним, а й багатьом дітям громади. Згодом, із розпадом первісно-го суспільства і посиленням влади вождів, старійшин, жер-ців, уже не всіх дітей треба було вчити добувати засоби до існування, окремих з них стали готувати до виконання особливих функцій, пов'язаних з ритуалами, обрядами, управлінням. Таким чином, ще в первісному суспільстві на-мітилася спеціалізація знань і виокремились особи, які ма-ли спеціальні знання і передавали їх тим, хто в майбутньо-му мав виконувати відповідні суспільні функції.

Виховання зберігає свою специфіку і в наступних сус-пільно-економічних формаціях. У рабовласницькому сус-пільстві дітей рабів готували до виконання різних видів обслуговуючої та важкої фізичної праці в процесі самої праці. Дітей рабовласників — до того, щоб вони могли ут-римувати завойоване, тобто були сильними і спритними, володіли зброєю і водночас могли насолоджуватися мис-тецтвом і науками, які на той час набули розвитку в Греції, Римській імперії, у східних державах. Це потребу-вало тривалого часу й людей, які володіли спеціальними знаннями. Так з'явилися школи і вчителі.

За феодалізму діти феодалів здобували лицарське, пе-реважно військово-фізичне виховання, а діти духівниц-тва — релігійно-церковне. Дітям ремісників давали еле-ментарну трудову, фахову підготовку спершу в межах до-машнього виробництва, а згодом — у цехах та гільдійсь-ких школах.

Нині кожна країна має власну виховну систему, засно-вану на національних традиціях, на яку впливають рівень економічного розвитку, політична система.

На всіх етапах розвитку людського суспільства вихов-ну діяльність «обслуговує» педагогічна наука, виконуючи розкриті нижче функції.

Дослідження законів і закономірностей педагогічних явищ і процесів. Головними педагогічними законами, зокрема, є: закон обов'язкового засвоєння підростаючим поколінням соціального досвіду старших поколінь як не-обхідна умова входження в суспільне життя, спадкоєм-ності поколінь, життєзабезпечення суспільства, окремо-го індивіда і розвитку сил кожної особистості; обов'яз-кової відповідності змісту, форм, методів навчання і ви-ховання вимогам розвитку виробничих сил суспільства; неминучих виховних наслідків у результаті взаємодії ді-тей зі світом у життєвих ситуаціях, подіях, процесах, конфліктах; формування сутності дитячої особистості че-рез її активний самовияв і самоствердження в діяльності, спілкуванні, стосунках. Серед закономірностей педагогіч-них явищ — виховуючий характер навчання; взаємо-зв'язок і взаємозумовленість розвитку і виховання; вирі-шальний вплив діяльності людини на формування її осо-бистості та ін.

У силу специфіки педагогічної діяльності педагогічні закони мають вірогідний характер. «Багатоманітність та неповторність ситуацій, — підкреслює В. Загвязінський, — множина факторів, що впливають на результат, роблять їх законами-тенденціями, законами, які прокла-дають собі дорогу крізь безліч різноманітних відхилень, неповторних варіантів, а точність відносна. Закони та принципи, що їх виражають, не спрацьовують автоматич-но. Щоразу необхідний аналіз особливостей навчальної операції та наступний мислительний синтез, зіставлення законів розвитку педагогічних явищ з особливостями ситуації, з наявністю певних умов».

Теоретичне обґрунтування змісту, принципів, методів і форм навчання та виховання. Ця функція передбачає роз-криття змісту й технології реалізації, наприклад, конкрет-ного принципу навчання чи виховання, використання пев-ного методу виховання залежно від віку школяра та ін.

Вивчення передового педагогічного досвіду і створення на його базі педагогічної теорії. Йдеться про виявлення пе-редового і новаторського педагогічного досвіду вчительсь-ких колективів і окремих учителів, умов і причин успіш-ності та ефективності їх діяльності, підготовки відповідних методичних матеріалів, педагогічних рекомендацій.

Експериментальні дослідження педагогічної діяльно-сті. Мета цих досліджень — побудова на їх основі моделей реформування цієї діяльності, втілення досягнень педаго-гічної науки в практику діяльності закладів освіти з ме-тою її вдосконалення.

Вироблення педагогічної техніки. Йдеться про стиль поведінки і спілкування вчителя з учнями (як і де стоя-ти в класі, як говорити, як жестикулювати й артикулю-вати тощо).

Як і кожна наука, педагогіка має свій понятійний апа-рат, тобто систему педагогічних понять, які виражають наукові узагальнення. Ці поняття називають категоріями педагогіки. До основних категорій належать виховання, навчання й освіта.

Виховання — цілеспрямований та організований процес форму-вання особистості.

У педагогіці поняття «виховання» вживають у широ-кому соціальному, в широкому педагогічному, у вузькому педагогічному, в граничне вузькому педагогічному значен-нях.

Виховання в широкому соціальному значенні — про-цес формування особистості під впливом навколишнього середовища, умов, обставин, суспільного ладу. Кажучи «виховує життя», мають на увазі виховання в широкому значенні цього слова. Оскільки дійсність нерідко буває су-перечливою і конфліктною, то особистість може не лише формуватися під впливом середовища, а й деформуватися під впливом антисоціальних явищ або, навпаки, загартовуватись у боротьбі з труднощами, виховувати в собі не-сприйнятливість до цих явищ.

Виховання в широкому педагогічному значенні — формування особистості дитини під впливом діяльності пе-дагогічного колективу закладу освіти, яка базується на пе-дагогічній теорії, передовому педагогічному досвіді.

Виховання у вузькому педагогічному значенні