Виховання в гранично вузькому значенні — спеціаль-но організований процес, що передбачає формування пев-них якостей особистості, процес управління її розвитком і відбувається через взаємодію вихователя і вихованця.

Наука доводить, що справжнє виховання є глибоко на-ціональним за своєю сутністю, змістом, характером. «На-ціональне виховання, — писала Софія Русова, — забезпе-чує кожній нації найширшу демократизацію освіти, коли її творчі сили не будуть покалічені, а значить, дадуть но-ві оригінальні, самобутні скарби задля вселюдного посту-пу: воно через пошану до свого народу виховує в дітях по-шану до інших народів...».

Національне виховання — виховання дітей на культурно-історич-ному досвіді рідного народу, його традиціях, звичаях і обрядах, багатовіковій мудрості, духовності.

Воно є конкретно-історичним виявом загальнолюдсько-го гуманістичного і демократичного виховання. Таке вихо-вання забезпечує етнізацію дітей як необхідний і невід'єм-ний складник їх соціалізації. Національне виховання ду-ховно відтворює в дітях народ, увічнює в підростаючих по-коліннях як специфічне, самобутнє, що є в кожній нації, так і загальнолюдське, спільне для всіх націй.

Етнізація — наповнення виховання національним змістом, що за-безпечує формування в особистості національної самосвідомості.

Соціалізація людини — процес перетворення людської істоти на суспільний індивід, утвердження її як особистості, залучення до сус-пільного життя як активної, дієвої сили.

«Все, що йде поза рами нації, — застерігав І. Франко у праці «Поза межами можливого», — се або фарисейст-во людей, що інтернаціональними ідеалами раді би прикрити свої змагання до панування однієї нації над другою, або хоробливий сентименталізм фантастів, що раді би ши-рокими «вселюдськими» фразами прикривати своє духов-не відчуження від рідної нації».

На кожному етапі свого розвитку українське націо-нальне виховання вбирало кращі здобутки світової куль-тури, акумульовані в народних традиціях і звичаях, що стверджують добро, любов, красу, справедливість в усіх сферах життя. Правильно організоване національне вихо-вання формує повноцінну особистість, індивідуальність, яка цінує свою національну й особисту гідність, совість і честь. Так формується національний характер.

На певному щаблі суспільного розвитку складовою час-тиною виховання в широкому його значенні стає освіта.

Освіта — процес і результат засвоєння учнями систематизованих знань, умінь і навичок, формування на їх основі наукового світогляду, моральних та інших якостей особистості, розвиток її твор-чих сил і здібностей.

Основним шляхом і засобом здобуття освіти є навчан-ня, в процесі якого реалізуються цілі освіти.

Навчання — цілеспрямована взаємодія вчителя й учнів, у проце-сі якої засвоюються знання, формуються вміння й навички.

У живому педагогічному процесі ці педагогічні кате-горії взаємопов'язані та взаємозумовлені. Як у широкому соціальному, так і в широкому педагогічному значенні ви-ховання охоплює навчання та освіту. Закономірністю нав-чального процесу є виховуючий характер навчання.