Висуненням гіпотез і організацією їх дослідження. На-приклад, на уроках фізики можна дослідити питання: чи одержують електричний струм магнітним впливом на про-відник?

Спонуканням учнів до порівняння, зіставлення, про-тиставлення фактів, явищ, правил, дій, внаслідок яких виникають проблемні ситуації.

Ознайомленням учнів з фактами, які, на перший по-гляд, не мають пояснення, що в історії науки зумовило по-становку наукових проблем. Вивчаючи закони заломлен-ня світла, можна використати описані факти про міражі в пустелях, а явища мутації — проілюструвати фактами народження тварин та дітей зі значними відхиленнями від оанак свого природного виду.

Вдало створена проблемна ситуація є важливою лан-кою наступного засвоєння учнями знань проблемним шля-хом, що складається з таких етапів: 1) створення про-блемної ситуації; 2) її аналіз і формулювання проблеми; 3) висунення гіпотез; 4) перевірка найважливіших гіпотез. Але у практиці проблемного навчання, залежно від рівня самостійності учнів, на кожному з цих етапів, воно може мати кілька видів.

Перший вид передбачає, що вчитель, створивши про-блемну ситуацію, повідомляє готові висновки науки, не розкриваючи шляхів розв'язання проблеми. Активність учнів стимулюється створенням проблемних ситуацій. Проте вже тут помітні самостійні дії щодо пошуку шля-хів вирішення поставленої проблеми. Активність учнів ви-являється в тому, що вони простежують шляхи виходу з проблемної ситуації, засвоюють прийоми її розв'язання, однак ця активність не формує навичок вирішення пробле-ми, оскільки не передбачає самостійної діяльності.

Другий вид проблемного викладу ефективніший. Суть його в тому, що, створюючи проблемну ситуацію, вчитель дає учням фактичний матеріал для аналізу, порівняння, зіставлення й розкриває логіку вирішення проблеми в історії науки. Він показує, як учені здобували нові знан-ня, проникали в суть явищ і формулювали висновки, од-нак сам формулює проблему, дає напрям пошуку шляхів її розв'язання, тобто роль учителя ще значна.

Третій вид важливий для розвитку пізнавальної ак-тивності та самостійності учнів. Тут постановка проблем-них питань і пізнавальних завдань передбачає створення учням умов для самостійного формулювання проблеми, пошуку шляхів її розв'язання через висунення гіпотез, ви-рішення проблеми і перевірки його правильності.

Кожному виду проблемного начання відповідає певний метод: першому — проблемний виклад знань (учитель роз-робляє «ембріологію істини» (О. Герцен), конкретної нау-ки, демонструє еталон проблемного мислення); другому — частково-пошуковий, або евристичний (вчитель створює проблемну ситуацію, сам формулює проблему та залучає школярів до її розв'язання); пошуковий (вчитель створює проблемну ситуацію, формулює проблему, а учні роз-в'язують її самостійно); третьому — дослідницький (учні самі визначають проблему, формулюють і вирішують її).

Проблемне навчання — один із засобів розвитку розу-мових сил учнів, їх самостійності та активності, творчо-го мислення. Воно забезпечує міцне засвоєння знань, ро-бить навчальну діяльність захоплюючою, оскільки вчить долати труднощі.

Але проблемне навчання потребує тривалого часу на вивчення навчального матеріалу, недостатньо ефективне Щодо формування практичних умінь і навичок, дає неви-сокий результат при засвоєнні нового матеріалу, коли са-мостійний пошук недоступний учням.

Програмоване навчання — один із різновидів репро-дуктивного підходу до навчання. Передбачає використан-ня спеціальних навчаючих програм.

Такою програмою е письмовий виклад певної інфор-мації, що міститься в системі взаємопов'язаних ступенів, яка забезпечує здійснення зворотного зв'язку. Іншими словами, під терміном «програмоване навчання» розумі-ють передусім особливу, цілеспрямовану організацію нав-чального процесу. Воно ґрунтується на наявності точно ок-ресленого обсягу знань, умінь і навичок, які слід засвоїти, і його розчленуванні на малі дози (порції, кадри), на сприйманні цих доз у строгій логічній послідовності. За-своєння обсягу інформації в дозі повинно активно готува-ти учнів до сприйняття наступної дози. Засвоєння кожної дози інформації має відбуватися відповідно до пізнаваль-них можливостей учня, самоконтролю за процесом засво-єння інформації.

Для реалізації програмованого навчання використову-ють спеціальні програмовані підручники і навчальні ма-шини. Матеріал у підручнику може бути викладено в лі-нійній або розгалуженій системах. За лінійної системи викладу матеріалу в підручнику передбачається поділ навчальної інформації на малі дози, не складні для засво-єння. Кожна доза розрахована на активне реагування уч-ня, а програма містить підказки, натяки або вказівки, які полегшують пошук правильної відповіді. За будь-якої від-повіді учень дізнається, правильна вона чи ні; за непра-вильної відповіді він мислить, шукає правильну або пере-ходить до іншої дози. Лінійна програма унеможливлює по-милки і приносить задоволення від успіхів. Усі учні за-своюють той самий навчальний матеріал, але в різному темпі.

Лінійна система викладу навчального матеріалу не роз-рахована на різний рівень розвитку учнів. Фрагмент про-грами, побудованої за лінійною схемою1, див. на рис.1.

У підручниках, побудованих на основі розгалуженої системи, матеріал також ділиться на дози. У кожному кадрі учневі повідомляється інформація, а відтак пропо-нується завдання. Відмінність розгалуженої системи від лінійної в тому, що в ній до кожного завдання дано кілька відповідей, а після засвоєння дози інформації треба вибрати правильну відповідь. Якщо відповідь правильна, учень переходить до засвоєння наступної дози, коли ж її вибрано неправильно, він додатково засвоює вивчену інформацію. Такий підручник не дає змоги учневі просуватися далі, до-ки він не виконає завдання правильно. Тут головну ува-гу приділено не запобіганню помилкам, а їх роз'ясненню та контролю за засвоєнням матеріалу.

Рис. 1. Схема програмування навчального матеріалу за лінійною системою

Працюючи за розгалуженою програмою, учень не ба-чить перед собою відповідей на поставлені запитання. І ли-ше вибравши відповідь, він розкриває вказану сторінку підручника і переконується, чи правильно відповів на по-ставлене запитання (самоконтроль).