Індивідуальна робота. Важливим моментом у проце-сі навчання є індивідуальний підхід до учнів. Існують та-кі способи індивідуалізації навчання: під час пояснення нового матеріалу вчитель зважає на учнів, для яких він може бути незрозумілим; під час самостійної роботи час-тіше підходить до відстаючих учнів, допомагає і підбадьо-рює їх; індивідуалізує домашнє завдання; частіше здійс-нює вибіркову перевірку зошитів учнів, яким важче да-ється навчання.

Ця форма роботи на уроці дає змогу враховувати тем-пи роботи кожного учня, його підготовленість, створює можливості для диференціації завдань, контролю й оціню-вання результатів, забезпечуючи відносну самостійність. Але потребує значних затрат часу і зусиль учителя.

Нерідко під час уроку перед учителем постає пробле-ма підтримання в класі порядку і дисципліни. Причиною порушень дисципліни є передусім низька його якість, ко-ли учням нецікаво, вони нудьгують і вдаються до різних витівок, розваг. Буває, що учні не можуть довго заспо-коїтися після події, що сталася перед уроком, надто збуд-жені, неуважні, продовжують обговорювати її. Нерідко уч-ні порушують дисципліну через ненормальні стосунки з учителем, грубе, нетактовне ставлення до них, намагаючись у такий спосіб «помститися». Причиною недисцип-лінованості може бути також хворобливий стан учня.

Знання цих причин у кожному конкретному випадку дає вчителеві змогу знаходити адекватні шляхи їх усунен-ня, зокрема, переключення уваги учнів на корисну робо-ту, спокійне зауваження порушникові дисципліни, ціка-вий виклад матеріалу і захоплення ним учнів, швидкий темп уроку, нейтральне приємне або неприємне зауважен-ня всьому класу чи конкретному порушнику, дії мімікою, жестами, виразом обличчя. Окрім цього, не слід забувати такі прості істини: ніколи не можна карати учня, не з'ясувавши його участі або ступеня його провини у пору-шенні дисципліни. Дисциплінуючи клас, слід апелювати до почуття власної гідності учня.

Підготовка до уроку будь-якого типу передбачає дотри-мання педагогом певних вимог — організаційних, дидак-тичних, психологічних, етичних, гігієнічних.

Дидактика виходить з таких аспектів ефективності уроку: керування пізнавальною діяльністю учнів на основі закономірностей і принципів навчання; напружена, доско-нало організована й результативна пізнавальна діяльність учнів; ретельна діагностика причин, що впливають на якість занять, прогнозування здійснення і результатів нав-чально-виховного процесу, вибір на цій основі досконалої технології досягнення запроектованих результатів; твор-чий підхід до розв'язання нестандартних завдань відповід-но до наявних умов та можливостей; обґрунтований вибір, доцільне застосування необхідного і достатнього для досяг-нення мети комплексу дидактичних засобів; диференційо-ваний підхід до окремих груп учнів; ефективне викори-стання кожної робочої хвилини на уроці; атмосфера демо-кратизму, змагання, діловитості, стимулювання, дружньо-го спілкування, прогнозування навчальної діяльності, вибір на цій основі досконалої технології досягнень запро-грамованих результатів.

Творчий учитель постійно шукає шляхи вдосконален-ня уроку. Такі пошуки спрямовані на розв'язання низки навчально-виховних завдань, передусім на підвищення виховної ролі уроку, використання змісту навчального ма-теріалу для формування національної самосвідомості уч-нів, формування в них моральних, правових, трудових, ес-тетичних якостей особистості.

Актуальною є проблема розвитку в учнів пізнавальних інтересів, виховання потреби у знаннях і самоосвіті, фор-мування вміння працювати з джерелами наукової ін-формації, відбирати необхідну для свого загального роз-витку і майбутньої професійної діяльності. Проблемним є питання оптимального відбору змісту навчального матеріа-лу до уроків, оскільки й досі бракує досконалих підручни-ків з багатьох навчальних дисциплін.

Великої ваги набула проблема активізації пізнаваль-ної діяльності на уроках з використанням активних мето-дів навчання, виконання учнями різних видів самостійної роботи, творчих і дослідницьких завдань.

Пошуки творчих учителів покликали до життя нові види уроків, відмінні від типових. Серед них — уроки ділової гри, уроки прес-конференції, уроки-КВК, уроки-змагання, уроки-консиліуми, уроки-твори, уроки-винаходи, уроки-заліки та ін., для яких характерні: максимальна щільність, насиченість різними видами пізнавальної діяль-ності, запровадження самостійної діяльності учнів, вико-ристання програмованого і проблемного навчання, здійс-нення міжпредметних зв'язків, усунення перевантаже-ності учнів.

Ось як проводять, наприклад, урок-змагання.

Клас ділять на дві групи, приблизно однакові за рівнем знань. У кожній обирають капітана і консультанта. Кон-сультант працює зі слабшими членами команди. Урок складається з кількох конкурсів. Учнів попереджають, що в процесі змагання враховуватиметься активність кожного з них і команди загалом. За кожну відповідь журі вистав-ляє бали у відомість. Перемагає команда, яка набирає най-більшу кількість балів. Наприклад, на уроці математики чи фізики можуть бути такі конкурси: «Чи знаєш ти фор-мули?», «Конкурс кмітливих», «Змагання любителів крос-вордів», «Чи розумієш ти графіки?», «Знайди помилку», «Пошук» та ін.

Перший конкурс може відбуватися у такий спосіб. Представники команд витягують папірець, згорнутий у трубочку, або кидають кубик, на гранях якого написано формули. Формулу записують на дошці, пояснюють її зміст, відтак ставлять запитання, що стосуються цієї фор-мули. Журі оцінює відповіді й виставляє оцінку. Другий конкурс, в якому кожен може виявити свою кмітли-вість, — розв'язування якісних задач. Разом з малюнка-ми їх записують на картці. Представники команд витягу-ють картки-завдання і відповідають на запитання. Якщо вони не можуть відповісти, просять допомоги у своєї ко-манди; якщо й вона неспроможна зробити це — допома-гає команда-суперниця, але перша команда втрачає бали, а друга за правильну відповідь — набирає. Для третього конкурсу готують спеціальні