Перевірка готовності учнів до уроку. Здійснюється на організаційному його етапі й під час перевірки виконан-ня учнями домашнього завдання.

Для успішного щоденного і перспективного плануван-ня необхідно: 1) урахування того, який матеріал є най-складнішим для засвоєння; з окремих тем програми до-цільно мати резервні години за рахунок ущільнення дос-тупнішої для учнів інформації; 2) добрі знання учнів, щоб уявляти рівень їхньої підготовленості до оволодіння про-грамою курсу; 3) осмислення внутріпредметних і міжпредметних зв'язків явищ, що вивчаються; 4) добір навчаль-ного матеріалу, що дає змогу успішно формувати в учнів світогляд, творчу активність і пізнавальну самостійність; 5) пошук і систематизація в матеріалі програми інфор-мації, цікавої для учнів, яка б активізувала увагу, сприяла вихованню вольових зусиль; 6) продумування системи ви-користання наочних посібників і додаткової інформації на кожному уроці, системи практичних і лабораторних ро-біт згідно з вимогами навчальних програм; 7) визначен-ня системи категорій і понять, осмислення яких є підґрун-тям для оволодіння матеріалом програми (засвоєння ка-тегоріального апарату для осмислення та розв'язання практичних завдань); 8) визначення обсягу знань та умінь, якими повинні оволодіти слабкий, середній та сильний учні.

Позаурочні форми навчання

Крім уроку — провідної організаційної форми навчан-ня — використовують також позаурочні форми: семінари, практикуми, факультативи, екскурсії, предметні гуртки, домашню навчальну роботу, консультації.

Семінарські заняття, їх поділяють на підготовчі (про-семінарські), власне семінарські заняття (9—12 клас), міжпредметні семінари-конференції. Просемінарське за-няття — перехідна від уроку форма організації пі-знавальної діяльності учнів через практичні й лабораторні заняття, в структурі яких є окремі компоненти семі-нарської роботи, до вищої форми — власне семінарів. Роз-різняють такі види власне семінарських занять: розгорну-та бесіда; доповідь (повідомлення) — обговорення допові-дей і творчих робіт, коментоване читання, розв'язування задач; диспут. Найскладніший вид семінару — міжпредметні семінари-конференції. їх практикують у старших класах загальноосвітньої школи під час вивчення історії, біології, фізики, хімії, математики та інших предметів за участю усіх учнів класу. Вчитель наперед визначає тему, мету і завдання семінару, формулює основні та додаткові питання з тем, розподіляє завдання між учнями з ураху-ванням їх індивідуальних можливостей, добирає літерату-ру, проводить групові й індивідуальні консультації, пере-віряє конспекти.

Семінарська форма занять передбачає обговорення проблем, що стосуються раніше прочитаної лекції чи роз-ділу курсу. Готуючись до семінару, учні можуть працюва-ти над повідомленнями з окремих питань, проводити спо-стереження, збирати певний фактичний матеріал, відвіду-вати музеї, читати додаткову літературу, знайомитися з документами.

Під час заняття окремі учні виступають з доповідями та повідомленнями, а інші доповнюють їх виступи, став-лять запитання, беруть участь у дискусії. Важлива вимо-га до учнівських доповідей і повідомлень — наявність не-відомого іншим учням матеріалу, елементів власного дос-лідження. Учитель спрямовує обговорення доповідей, ста-вить проблемні запитання, які викликають обмін думками, дискусію.

Семінарське заняття можна організувати й таким чи-ном: всі учні готують усі питання і виступають з повідом-леннями за бажанням або за викликом. Учитель також за-охочує їх до пошуку додаткових матеріалів з теми, дослід-ницької роботи.

Семінар-конференцію проводять після вивчення певно-го розділу програми. У підготовці до нього використову-ють більше джерел інформації: тривалі спостереження, ма-теріали екскурсії, результати дослідів на пришкільній ді-лянці, літературу. Доцільно також запрошувати на такі заняття фахівців з обговорюваної проблеми. На завершен-ня вчитель аналізує та оцінює зміст доповідей, стисло ха-рактеризує виступи, за потреби робить доповнення й ви-правляє помилки, радить учням, як працювати над проб-лемою надалі, якщо вона їх зацікавила. За доповіді, пові-домлення і змістовні доповнення він виставляє учням оцінки.

Семінарське заняття може мати таку структуру (див. табл. 2):

Таблиця 2

Етапи навчальної діяльності школярів | План проведення семінарського заняття | Форми організації навчальної праці

Організаційний

Прийняття навчальних занять та плану дій, запропонованих учителем | Ознайомлення учнів з темою семінару, його метою та планом. Завдання (до 5 хв.) | Фронтальна

Підготовчий

Розв'язання поставлених зав-дань; само- або взаємоконтроль учнів у процесі їх розв'язання | Підготовка учнів до відповідей (вико-ристання підручників, зошитів, спіл-кування між собою). Допомога вчите-ля тим, хто її потребує (до 15 хв.) | Диференційовано-групова

Контрольний

Виклад. Висновки, їх обґрунту-вання | Бесіда проблемного характеру. Про-блемну ситуацію створюють за запи-таннями та завданнями, які учні от-римали на початку заняття. Вчитель організовує колективне обговорення різних підходів до розв'язування зав-дань (до 20 хв.) | Фронтальна

Підсумковий

Аналіз результатів під керів-ництвом учителя |

Підтвердження вчителем правильності зроблених висновків, узагальнення сказаного; коментар та виставлення оцінок (до 5 хв.) | Фронтальна

Цікавий процес підготовки і проведення підсумкового (синтетичного) семінару з історії запропонував учитель О. Кузьменко. За три тижні до семінару він знайомить уч-нів з провідною його проблемою, ставить перед ними по-передні дидактичні завдання, ознайомлює їх з літературою і джерелами до теми. Для раціональної організації та систематизації інформації учні ділять сторінки розвороту зошита на чотири колонки. У першій записують головну думку лекцій учителя, у другій і третій — самостійно здо-бутий матеріал, у четвертій — власні думки та комента-рі до прочитаного. Цю колонку заповнюють і безпосеред-ньо під час семінару.

Формують 6—8 тимчасових навчальних груп (по 3—4 учні) залежно від дидактичних завдань уроку, сформованості загальнонавчальних умінь та навичок школярів. Учитель призначає координатора — здібного, ерудованого, комунікабельного учня, якому передає управлінську функцію. Заздалегідь створюють також арбітраж, що ви-конує дві функції: журі (нараховує бали) та експертного органу (вирішує найбільш спірні питання й ситуації), з батьків учнів, учителів, гостей, колишніх учнів, які сво-го часу брали участь у таких заняттях.

У кожній групі вчитель призначає консультанта, з яким працює поглиблено: рекомендує складнішу літерату-ру, роз'яснює малозрозумілі місця, передбачає суперечливі позиції, коментує