термінологію. Протягом першого тиж-ня з консультантами проводить одну співбесіду, другого і третього — по 2—3. На прохання окремих консультан-тів — індивідуально.
За тиждень до семінару консультант організовує 2—З заняття для своєї групи, під час яких з'ясовує характер прочитаного учнями матеріалу, визначає спеціалізацію в групі. Під час семінару він виконує двояку роль: надає то-варишам допомогу й періодично виступає від імені групи як-її учасник.
У групах учитель проводить індивідуальні добровіль-ні консультації у формі ненав'язливих співбесід у нефор-мальній обстановці. Кожна група отримує домашнє зав-дання: виробити більш чи менш спільну думку з головної проблеми семінару. Координаторові докладно роз'яснюють регламент, дають поради щодо змісту вступного слова, вчать вести дискусію тощо.
Напередодні заняття в кабінеті переставляють меблі, щоб компактно розмістити групи, кожна з яких має пра-порець з номером. За партою — координатор. Уздовж стіни — парти для членів арбітражу, гостей. На дошці запи-сують тему семінару.
У короткому вступному слові вчитель доповнює попе-редні дидактичні завдання, вже відомі учням, а координа-тор обґрунтовує актуальність теми.
Відтак він пропонує кожній команді визначити своє ставлення до проблеми (на виступ — 3 хв. «конкурс ко-лективної думки»). Після виступу останньої групи арбіт-раж протягом хвилини радиться й називає кращу коман-ду, вмотивовуючи своє рішення. Команда, визнана кра-щою (група К), відтепер захищається.
Координатор пропонує решті команд ставити групі К запитання, пов'язані з колективною думкою з головної проблеми (на підготовку — 1 хв.). Кількість запитань не-обмежена, їх можуть ставити також члени арбітражу, гос-ті, вчитель. Група К відповідає. Мета цього етапу — під-готовка до регламентованої дискусії.
Відтак координатор оголошує фазу оцінних реплік. Суть її в тому, що після хвилинної наради команди пові-домляють про своє ставлення до колективної думки гру-пи К з головної проблеми уроку та до її відповідей на за-питання. На цьому етапі семінару починаються мікро-дискусії: кожної команди з групою К. Якщо група К, не-зважаючи на перемогу в конкурсі думок, не впоралася зі своєю роллю, координатор має право запропонувати її ко-манді, що посіла друге місце, і семінар починається ніби спочатку — із запитань новій групі К.
За 15 хв. до закінчення учитель коротко визначає сту-пінь реалізації дидактичних завдань, дає узагальнену оцін-ку знань учнів з теми. Відтак оцінюється дискусійна час-тина уроку (кожна команда за п'ятибальною системою). Вчитель називає кращі команди і найактивніших учасни-ків. Індивідуальні оцінки, як правило, не виставляють, бо вони потребують детального аналізу й обґрунтування. Це робиться на колоквіумі, який проводять на наступному уроці.
Досвід переконує, що такий двогодинний семінар з елементами групової навчальної діяльності корисний ли-ше за умови ґрунтовного попереднього лекційного курсу і наступного колоквіуму, поєднання з іншими формами навчальної роботи.
Практикум. Передбачає самостійне виконання учнями практичних і лабораторних робіт, застосування знань, умінь і навичок.
Для зручності учнів поділяють на групи. На практи-кум відводиться 10—15 год. навчального часу протягом 2—3-х тижнів. Для його проведення складають графік, згідно з яким учні почергово виконують завдання, спосте-реження, експерименти з фізики, хімії, біології. Завдан-ня можуть бути однаковими й різними для різних груп уч-нів. Практикумами завершують вивчення великих тем курсу, тому їх проводять переважно наприкінці півріччя або року.
Головна мета практикуму — практичне застосування сформованих раніше вмінь і навичок, узагальнення й сис-тематизація теоретичних знань, засвоєння елементарних методів дослідницької роботи з фізики, хімії, біології тощо.
Проводять його у такій послідовності: повідомлення те-ми, мети і завдання; актуалізація опорних знань, навичок і вмінь учнів; мотивування їх навчальної діяльності; оз-найомлення учнів з інструкцією; добір необхідного облад-нання та матеріалів; виконання роботи під керівництвом учителя; складання учнями звіту, обговорення й теоретич-на інтерпретація отриманих результатів.
Факультативні заняття. Ця форма організації навчан-ня — єднальна ланка між уроками та позакласними занят-тями (7—9 кл.) і сходинка від засвоєння предмета до вив-чення науки, засіб ознайомлення учнів з методами науко-вого дослідження (10—12 кл.).
Учнів залучають до факультативів на добровільних за-садах, відповідно до їхніх бажань, нахилів, інтересів. Ко-жен може обрати не більше двох факультативів. За освіт-німи завданнями існують такі види факультативів: а) з по-глибленого вивчення навчальних предметів; б) з вивчен-ня додаткових дисциплін; в) з вивчення додаткової дисципліни із здобуттям спеціальності; г) міжпредметні. Кожен вид залежно від дидактичної мети може бути тео-ретичним, практичним, комбінованим. Відповідно до ти-пу факультативу формують групи, добирають форми і ме-тоди роботи.
Факультативні заняття проводять за спеціальними програмами (Міністерства освіти і науки України або ав-торськими (підготовленими досвідченими вчителями). Ла-бораторією дидактики Інституту педагогіки АПН України розроблено програми та зміст факультативних курсів для 5—6 класів. За змістом факультативи об'єднано в такі серії:
І. Про тебе (1. Пізнай і зрозумій себе. 2. Як стати това-риською людиною. 3. Тобі, дівчинко. 4. Тобі, хлопчику).
II. Людина і природа (1. Які народи живуть на землі. 2. Земляни і космос. 3. Як урятувати природу).
III. Ким стати? (1. Твоя професія. 2. Скільки всього на-ук. 3. Які бувають машини).
IV. Красиве і корисне (1. У світі прекрасного. 2. Що б почитати. 3. Види спорту).
V. Народні скарби (1. Барви українських обрядів — із глибини віків. 2. З бабусиної скрині, з дідусевої майстерні).
Такі заняття проводять найдосвідченіші вчителі шко-ли, запрошують також висококваліфікованих фахівців із вищих закладів освіти, науково-дослідних інститутів, ви-робництва. На відміну від інших організаційних форм навчання, факультативи мають такі особливості: спільність пізнавальних інтересів учнів, їх позитивне ставлення до вивчення матеріалу, допитливість (оскільки групи форму-ються за інтересами).
У програмі факультативів обов'язково відображено су-часні досягнення в галузі науки, техніки, культури. Тому вони є вагомим доповненням до