Диференційоване навчання в школі

Класно-урочна система потребує вдосконалення нав-чального процесу диференціацією завдань і методики нав-чання залежно від можливостей учнів. Навчально-вихов-ний процес, що враховує типові індивідуальні особливості учнів, прийнято називати диференційованим, а навчання за таких умов — диференційованим навчанням.

У навчальному процесі застосовують такі види дифе-ренціювання.

За здібностями. Учнів розподіляють на навчальні гру-пи за загальними або за окремими здібностями. У першо-му випадку за результатами успішності учнів розподіля-ють по класах А, Б, В і навчають за відповідними програ-мами. Можливі переведення з одного класу до іншого. У другому випадку їх групують за здібностями до певної гру-пи предметів (гуманітарних, природничих, фізико-математичних).

Таке диференціювання викликає сумніви. Дитина, яка потрапила до класу здібних учнів, може вважати себе кра-щою за інших, що нерідко спричиняє відхилення від нор-ми у вихованні. І навпаки, діти, зараховані до класу менш здібних, щодня почуватимуться неповноцінними. Крім то-го, слід мати на увазі, що здібності дитини розвиваються, і важливе значення для її розвитку мають умови, в які во-на потрапляє. Якщо її оточують більш розвинені одноліт-ки, то вона отримує більше шансів для свого розвитку. До того ж, здібності людини можуть виявлятися на різних ві-кових етапах.

За відсутністю здібностей. Учнів, що не встигають з тих чи тих предметів, групують у класи, в яких ці предмети вивчають за менш складною програмою і в меншому обся-зі (такий розподіл за класами дуже поширений у Франції). Найбільший недолік такого диференціювання в тому, що учні здобувають неоднакову освіту й тому не мають рівних можливостей для її продовження.

За майбутньою професією. Навчання дітей у школах му-зичних, художніх, з поглибленим вивченням іноземних мов.

За інтересами учнів. Навчання в класах або школах з поглибленим вивченням фізики, математики, хімії, інших предметів. Такі класи створюють у школах за умови вели-кої кількості учнів, які виявляють підвищений інтерес до певних предметів, їх формують з восьмого року навчання, коли учні вже отримали певний рівень загальноосвітньої підготовки, на базі якої можна організувати диференційо-ване навчання.

За талантами дітей. Пошук талановитих дітей і ство-рення умов для їх всебічного розвитку. Пошук здійснюють через проведення різноманітних конкурсів, олімпіад.

Кожен з розглянутих видів диференціювання має свій зміст і методику навчання, що є предметом вивчення спе-ціальних галузей педагогіки. Розглянемо можливі шляхи організації диференційованого навчання в загальноосвіт-ній школі.

Диференційоване навчання у практичній діяльності вчителя може виражатися в тому, що всі учні отримують завдання однакової складності, але слабшим з них під час їх виконання надають індивідуальну допомогу, або слаб-шим учням дають окремі, посильні для них завдання. Ін-коли учням пропонують легкі завдання, згодом ускладню-ють додатковим завданням, яке вони виконують відповід-но до своїх можливостей. Загалом диференціювати завдан-ня за змістом можна за кількістю завдань, за ступенем їх складності, за ступенем самостійності виконання. Складні-ший і ефективніший вид диференційованого навчання — його здійснення в умовах поділу класу на групи залежно від рівня навчальних можливостей учнів. У прак-тиці такого поділу використовують методику Ю. Бабанського, який увів поняття реальних навчальних можливостей учнів, їх зміст визначають такі критерії: а) психологічні компоненти (здатність до аналізу, синтезу, порівняння, вміння виділити суттєве, робити узагальнення; раціональність, самостійність, гнучкість, темп мислення, спостереж-ливість, логічність мовлення, пам'ять, увага); б) навички навчальної праці (самоконтроль, планування, темп обчис-лень, письма, читання, організованість у навчальній робо-ті, дотримання розпорядку дня; в) окремі компоненти ви-хованості (наполегливість у навчанні, старанність, свідома навчальна дисципліна, громадська активність, ставлення до навчання, учителів, однокласників); г) позашкільний вплив сім'ї, однолітків; ґ) біологічні компоненти (фізична пра-цездатність, стан здоров'я, дефекти мовлення, слуху, зору).

З урахуванням цих критеріїв учнів за їх навчальними можливостями можна умовно поділити на такі групи:

Учні з дуже високими навчальними можливостями — характеризуються здатністю швидко засвоювати матеріал, вільно вирішувати завдання, з інтересом самостійно пра-цювати, потребують завдань підвищеної складності.

Учні з високим рівнем навчальних можливостей — мають міцні знання, володіють навичками самостійної роботи, не поступаються першій групі в засвоєнні мате-ріалу, але не завжди старанно закріплюють вивчене, бо їм не властива висока працездатність, потребують ко-рекції їхньої роботи, періодичного контролю навчальної діяльності.

Учні з середніми навчальними можливостями — ха-рактеризуються здатністю нормально вчитися, окремим притаманна висока виучуваність за низької навчальної працездатності, іншим — середня виучуваність за серед-ньої працездатності, потребують оперативної підтримки й допомоги педагога.

Учні з низькими навчальними можливостями — ма-ють низький рівень виучуваності або навчальної праце-здатності, потребують спеціального підходу педагога.

Формуючи тимчасові групи, слід пам'ятати: учні не по-винні здогадуватися про причину їх поділу на групи, щоб не травмувати їхнього самолюбства; до групи може входити 4— 6 учнів; група може бути гомогенна (однорідна) — з учнів, що мають однаковий рівень навчальних можливостей, або гетерогенна (змішана); найефективніша група змішана, але продуктивність її роботи низька; комплекти груп можна змі-нювати залежно від мети; комплект може складатися з уч-нів таких груп: 4, 3, 2 і 1; 4, 3, 2 і 2; З, З, 2 і 2.

Структура уроку, на якому здійснюють диференційо-ване навчання, передбачає таку послідовність структурних елементів: підготовка учнів до заняття; постановка вчите-лем завдання й усвідомлення його учнями; попередні роздуми, дискусія про шляхи вирішення завдання; виконан-ня дій, вирішення завдання; оцінювання результатів нав-чально-пізнавальної діяльності. Оскільки подібні компо-ненти уроку розглядалися під час розкриття структури уроків різних типів, нема потреби характеризувати струк-турні компоненти групового заняття.

Диференційоване навчання на уроці потребує ґрунтов-ної підготовки педагога, певних умінь. Необхідно: вивчити індивідуальні особливості учнів, розподілити їх за