Методологія педагогіки

Методологія науки (від грец. Methodos i logos) — вчення про прин-ципи, форми і методи наукового пізнання.

Методологічна засада педагогіки — наукове підґрунтя пояснен-ня основних педагогічних явищ і розкриття їх закономірностей.

Методологічна основа є багаторівневою системою, яку

Утворюють:

1. Філософська методологія, що виражає світоглядну інтерпретацію результатів наукової діяльності, форм і ме-тодів наукового мислення у відображенні картини світу.

2. Опора на загальнонаукові принципи, форми, підхо-ди до відображення дійсності (системний підхід, моделю-вання, статистична картина світу).

3. Конкретна наукова методологія (сукупність методів, форм, принципів дослідження в конкретній науці).

4. Дисциплінарна методологія, що стосується частини науки (дидактика).

5. Методологія міждисциплінарних досліджень.

Розглядаючи перший рівень методологи (філософсь-кий), українська національна педагогіка передусім спира-ється на праці українських філософів К. Ставровецького, Г. Сковороди, С. Гогоцького, П. Юркевича, Д. Чижевсь-кого, В. Лосевича, О. Потебні, філософські ідеї Т. Шев-ченка, П. Куліша, І. Франка та ін. Певну цінність мають ідеї української народної філософії: нескінченність світу, вічна змінюваність життя, людина — центр світобудови; природа, як матір — її треба любити; земля — наша году-вальниця; хліб — усьому голова; свобода — найбільша цінність для людини; кожна людина має жити по праці та ін. Українська народна філософія утверджує культ люди-ни і природи.

Компонентами методологічних рівнів є: загальні зако-ни філософії, зокрема теорії пізнання; закони логіки, за-кономірності психологи; закони і закономірності педаго-гіки; методи дослідження; вчення класиків педагогіки.

Зазначені рівні методології утворюють систему, в ме-жах якої наявна певна супідрядність, причому філософсь-кий рівень є змістовою основою будь-якого методологічно-го знання, визначаючи світоглядні підходи до процесу піз-нання й перетворення дійсності.

Методи науково-педагогічного дослідження

У процесі педагогічного дослідження, організованого з метою отримання нових фактів, використовують систему методів науково-педагогічного дослідження.

Метод науково-ледагопчного дослідження — шлях вивчення й опанування складними психолога-педагогічними процесами формування особистості, встановлення об'єктивної закономірності ви-ховання і навчання.

Організовуючи дослідження, необхідно оптимально по-єднувати комплекс методів, маючи на увазі, що таке по-єднання покликане забезпечити отримання різнобічних ві-домостей про розвиток особистості, колективу або іншого об'єкта виховання чи навчання, а використовувані мето-ди повинні забезпечити одночасне вивчення діяльності, спілкування та інформованості особистості. При цьому задіяні методи мають відображати динаміку розвитку окре-мих якостей як на певному віковому відрізку, так і впро-довж усього процесу дослідження, забезпечити постійне отримання відомостей про учня з якнайбільшого числа джерел, від найкомпетентніших осіб, які постійно спілку-ються, взаємодіють з ним, що дасть змогу аналізувати не лише перебіг процесу, його результати, а й умови, в яких він відбувається.

Найчастіше в педагогічних дослідженнях використову-ють розкриті нижче методи:

Метод педагогічного спостереження — спеціально ор-ганізоване сприймання педагогічного процесу в природних умовах. Розрізняють спостереження пряме й опосередко-ване, відкрите й закрите, а також самоспостереження. Ор-ганізовуючи спостереження, важливо мати його план, ви-значити термін, фіксувати результати. Спостереження по-винно бути систематичним. Якщо педагог тільки реєструє поодинокі факти, що впадають у вічі, то поза його увагою залишаються вихованці, які прагнуть приховати свою внутрішню позицію. За зовнішньою поведінкою треба вмі-ти побачити справжні причини, а за словом — справжні мотиви.

Достовірні відомості дає тільки тривале спостережен-ня за вихованцем в усіх видах його діяльності. Досвідче-ні педагоги намагаються бувати там, де й їхні учні. Нерід-ко у схожих умовах учень поводиться по-різному: на од-ному уроці він активний і уважний, а на іншому — па-сивний і неуважний. У таких випадках ретельно порівнюють дані спостережень, з'ясовують причини роз-ходжень, які нерідко зумовлені різним ставленням до уч-ня педагогів.

З метою забезпечення об'єктивності спостереження здійснюють за допомогою технічних засобів: звуко- або відеозапис уроків, позакласних виховних заходів, різних видів діяльності учнів. Для цього використовують і замкнену телевізійну систему, і спеціальні класи, в яких спостереження ведеться через віддзеркалювальну стінку. Прихова-не спостереження ефективніше, оскільки дає змогу фіксу-вати природну поведінку школяра, унеможливлює вплив педагога на дітей.

Оцінюючи педагогічне спостереження як загалом ефек-тивний метод науково-педагогічного дослідження, слід ма-ти на увазі, що він не повною мірою забезпечує проник-нення в сутність явищ, що вивчаються, дії учнів. Небагато інформації дають спостереження й для висновків про мо-тиви дій і вчинків школярів. Тому існує потреба поєднан-ня спостереження з іншими методами дослідження, зок-рема з бесідою, анкетуванням.

Метод бесіди — джерело і спосіб пізнання педагогічно-го явища через безпосереднє спілкування з особами, яких дослідник вивчає в природних умовах. Щоб вона була ре-зультативною, необхідно мати її план, основні й додаткові запитання; створити сприятливу атмосферу для відвертого обміну думками; врахувати індивідуальні особливості спів-бесідника; виявити педагогічний такт; уміти запротоколю-вати бесіду. Отримані результати бесіди доцільно порівня-ти з інформацією про особистість, отриманою за допомо-гою інших методів.

Різновид бесіди — інтерв'ю. На відміну від бесіди, яку проводять у природній, невимушеній обстановці, під час інтерв'ю дослідник ставить наперед визначені запитання у певній послідовності й записує відповіді співбесідника. Цей метод найдоцільніший, якщо дослідник упевнений в об'єктивності відповідей опитуваних, адже інтерв'ю не пе-редбачає уточнювальних запитань. Використовуючи його, слід враховувати можливі типи респондентів: несміливий, боязкий, балакучий, жартівник, сперечальник, самовпевнений. Результати інтерв'ю залежать від продуманості за-питань.

Метод анкетування — дає змогу підвищити об'єктив-ність інформації про педагогічні факти, явища, процеси, їх типовість, оскільки передбачає отримання інформації від якнайбільшої кількості опитаних.

За характером анкети поділяють на: відкриті — перед-бачають довільну відповідь на поставлене запитання; за-криті — до поставлених запитань пропонуються варіанти готових відповідей на вибір опитуваного; напіввідкриті — крім вибраної з готових відповіді, можна висловити й власну думку; полярні — потребують вибору однієї з по-лярних відповідей типу «так» чи «ні», «добре» чи «пога-но» та