Метод психолого-педагогічного тестування — випробу-вання учня на певний рівень знань, умінь або загальну ін-телектуальну розвиненість за допомогою карток, малюн-ків, задач-шарад, ребусів, кросвордів, запитань.

Екзаменаційні білети також можна складати у формі тестів. Результати тестування визначають підрахуванням відсотків розв'язання тестів.

Метод соціометрії — вивчення структури і стилю взає-мин у колективі (запозичений із соціології). Учневі про-понують відповісти на запитання типу: «З ким би ти хотів...» (сидіти за однією партою, працювати поруч у майстерні, грати в одній команді та ін.). На кожне запи-тання він має дати три або більше «вибори». За числом ви-борів можна визначити місце, роль, статус кожного чле-на колективу, наявність внутріколективних угруповань, їх лідерів. Отримані дані дають змогу змоделювати внутріколективні стосунки: рівень згуртованості колективу, спосо-би його впливу на важкого учня та ін.

Метод соціометрії використовують спільно з іншими методами, оскільки він не розкриває мотивів взаємин у ко-лективі, а лише відображає загальну їх картину.

Метод аналізу результатів діяльності учня — аналіз результатів різних видів діяльності учня (передусім ус-пішності, виконання громадських доручень, участі в кон-курсах та ін.), який допомагає скласти уявлення про нього за реальними справами. На підставі вивчення виробів учня в майстерні, наприклад, можна зробити висновок про його акуратність, старанність у роботі. Виготовлені в технічних гуртках моделі свідчать про спрямованість інтересів і на-хилів. Відповіді на уроках характеризують його пам'ять, мислення, уяву, погляди, переконання. Колекції пошто-вих марок, малюнків і віршів в альбомі є матеріалом для висновків про спрямованість уваги, спостережливості, творчої уяви, естетичних почуттів і художніх здібностей школяра. У щоденниках учні занотовують певні події сво-го життя і ставлення до них.

Чимало відомостей про загальний розвиток учня, куль-туру його мовлення, мислення, інтереси, ідейну спрямова-ність тощо дає твір. Учитель пропонує тематику, яка роз-криває ставлення учня до себе, свого оточення, навко-лишньої дійсності («Моє улюблене заняття», “Недоліки мого характеру”, «Мої плани на майбутнє»).

Нерідко в творах розкриваються якості, які неможли-во простежити за інших обставин. Так, в одній з педаго-гічних газет розповідалося про написання учнями твору на тему: «Мої радощі та прикрощі в шкільному році»:

«Михайло Б., грубий, упертий, насмішкуватий хлоп-чина написав твір у вигляді щоденника:

10 вересня. Я схопив двійку навіть з фізкультури. Став відомою особою у школі.

13 грудня. На виховній годині мене (????) обрали фіз-оргом. Невже вони знають про мене більше, ніж я сам про себе?

12 березня. Урок історії. Вчителька назвала мене най-головнішим анархістом. А що це таке?

14 квітня. Сьогодні за диктант отримав оцінку «чоти-ри». Своя власна оцінка. Весь день задоволений і пам'я-таю його.

5 травня. Виграли в баскетбол 15:12. Чудово.

17 травня. З історії оцінка «задовільно», з літератури «добре».

25 травня. “Уф! Перейшов до сьомого класу...”

Почерпнуті з творів відомості потребують перевірки ін-шими методами, оскільки учні в них нерідко відобража-ють не власні погляди і переконання, намагаючись підве-сти їх під загальноприйняті норми моралі. Перед написан-ням твору доцільно провести відверту бесіду, диспут, торк-нувшись питань, які необхідно буде розкрити в ньому. Така психологічна підготовка спонукає учнів до відвертого викладу своїх думок.

Важливими у педагогічних дослідженнях є й наведені нижче математичні методи.

Метод реєстрування — виявлення певної якості в явищах даного класу і обрахування за наявністю або від-сутністю її (наприклад, кількості скоєних учнями не-гативних вчинків).

Метод аранжування — розміщення зафіксованих показ-ників у певній послідовності (зменшення чи збільшення), визначення місця в цьому ряду об'єктів (наприклад, скла-дання списку учнів залежно від рівня успішності та ін.). Метод моделювання — створення й дослідження моде-лей.

Наукова модель — смислове представлена і матеріально реалі-зована система, яка адекватно відображає предмет дослідження (наприклад, моделює оптимізацію структури навчального проце-су, управління навчально-виховним процесом тощо).

Сутність цих методів полягає в описі педагогічних явищ за допомогою кількісних характеристик, а також у використанні кібернетичних моделей для визначення оп-тимальних умов управління процесом навчання і вихован-ня. Застосування математичних методів для відображен-ня педагогічних явищ можливе за таких умов: масовий характер явищ; їх типовість; вимірюваність явищ.

Теоретичні методи (аналіз, синтез, узагальнення, по-рівняння, висновки) становлять особливу групу методів педагогічного дослідження.

У процесі педагогічного дослідження нерідко виникає потреба у порівнянні, зіставленні педагогічних фактів, явищ і процесів за певними параметрами. Для цього рів-ні якісних характеристик цих параметрів позначають пев-ними числовими показниками.

Метод вимірювання — присвоєння чисел речам відповід-но до певних правил (коефіцієнт інтелектуальності «IQ»).

Використовують такі вимірювальні шкали:

1. Виміри в шкалі найменувань (номінальні виміри): групування об'єктів у класи, кожному з яких присвоюється певна цифра. Психологи часто кодують стать, позначаючи особу жіночої статі нулем, а чоловічої — одиницею. При цьому використовують винятково ту особливість чисел, що О відрізняється від 1, і якщо предмет А має 0, а предмет Б — 1, то А і Б відрізняються від вимірюваної якості. Але це не означає, що Б містить більше якості, ніж А.

2. Порядок у шкалі виміру: виходячи з того, що у ви-мірюваних предметах різна кількість якості, використову-ють якість “упорядкованих” чисел: коли число, приписане А, більше від числа, приписаного Б, це означає, що в А міститься більше даної якості, ніж у Б.

3. Інтервальні виміри: таке присвоєння чисел предме-там, коли однакові різниці чисел відповідають однаковим різницям значення вимірюваної ознаки або якості предме-та (час між 1940 і 1945 рр. дорівнює часові