«Курінь» — дитячо-юнацька організація, що ставить за мету виховання духовно та фізично розвиненого юного покоління на історично сформованих засадах козацького

світогляду та способу життя, в дусі відданості Батьківщині та її народу, на основі відродження національних, загальнолюдських духовних і моральних цінностей.

Членом організації може стати кожен хлопець чи дівчина віком від 6 до 18 років, які люблять Україну, хочуть добре знати її історію і літературу, давнє минуле, поділяють ідеали юного козацтва. Особи, яким виповнилося 18 років, за бажанням можуть зберегти своє членство, їм присвоюють звання «козак-наставник», й вони беруть участь у виховній роботі з молоддю.

Члени організації діляться на козачат (молодші школярі) віком 6—10 років, джур (середні школярі) віком 10—15 років та молодих козаків (старшокласники) віком 15 —18 років. Основою організаційної структури є курінь — первинний козацький осередок за місцем проживання чи місцем навчання або за інтересами (курінь любителів історії козаччини, курінь джур, бандуристів та ін.). Головна організаційна одиниця козачат, джур та козаків — десяток, що складається з 10—15 членів організації й ділиться на застави по 3—5 осіб у кожній. Десятки об'єднуються в загін (чоту), загони козацької молоді одного віку входять до складу сотні, а сотні — до куреня козацької організації навчального закладу.

На чолі кожної структурної козацької одиниці стоїть старшина, в заставі — заставний, в десятці — отаман (десятник), в загоні — чотар (писар), в сотні — писар, осавул, хорунжий, в курені — отаман, писар, обозний, осавул, бунчужний, скарбник, суддя, довбуш, товмач, шафар.

Змістом виховної діяльності цієї організації є:

1) «Мій рідний край» (вивчення історії рідного краю);

2) «Гей ви, хлопці, славні запорожці» (вивчення історії українського козацтва;

3) вивченя духовних цінностей українських козаків;

4) «Козацькому роду нема переводу» (відродження вій-ськово-спортивного мистецтва козаків);

5) «Козацькими стежками» (туристично-краєзнавча робота);

6) «Слава козацька не вмре, не поляже...» (відродження народних мистецьких традицій).

У змісті виховання виокремлюють орієнтовну програму виховної роботи з дівчатками:

1) «Хата моя, біла хата...» (про роль жінки — берегині свого роду);

2) «Рідна мати моя, ти ночей недоспала...» (пісні моєї мами);

3) «Ой у лузі червона калина...» (про рослини — символи України);

4) «І на тім рушничкові...» (навчання жіночої майстерності);

5) «До надр народної медицини» (ознайомлення із секретами народної медицини).

Організація має свою атрибутику, ритуали, кодекс лицарської честі, кодекс лицарської звитяги та молитву.

Кодекс лицарської честі для козачат

Шануй і маму, й тата, завжди працюй завзято;

Люби рідну країну, що зветься Україна;

Турбуйся про молодших, жіноцтво поважай;

Будь сильним, справедливим, і скромним, і правдивим,

І рідну Батьківщину ти завжди захищай!

Кодекс лицарської звитяги для козачат

За волю, за віру, за честь України

Я буду невпинно стоять до загину;

Нехай небезпека чатує навколо,

та друзів своїх я не зраджу ніколи;

А недруги наші нехай пам'ятають:

У чеснім бою козаки не втікають;

Чи горе навколо, чи радість буяє —

Козак добрим людям завжди помагає.

У зарубіжних країнах найпоширенішою молодіжною організацією є скаути. Про методику їх виховної діяльності можна дістати певне уявлення, ознайомившись з «Основними ідеями та цілями скаутового руху в Англії». Наводимо окремі положення з цього документа:

«...Наша ціль — виробити характер. Школа не виконує цього завдання, хоча це і є найважливішим для життєвого успіху. Характер нашої молоді формується під впливом обставин життя, що є справою випадку, тому й наслідки цього невтішні. Скаутовий рух намагається створити відповідні потрібні обставини і скерувати амбіції юнака так, щоб пробудити в ньому бажання стати порядним чоловіком і громадянином...

Головна особливість скаутової системи виховання полягає в тому, що вона звернена безпосередньо до юнака, і це надзвичайно важливо. Завдяки цьому юнак починає самостійно вивчати те, що, як правило, йому пояснюють.

Проаналізуймо іспит з куховарення. Завдання інструктора полягає в тому, щоб пробудити в юнака бажання здобути цю відзнаку. Він має довідатись, що повинен робити,

щоб її отримати. Йому треба зайти до кухаря або звернутися до матері чи когось іншого, щоб дістати вказівки, як варити страви, і таким чином підготуватися до вмілості. Цього не вчать за певною усталеною методою. Він полишений собі і має сам знайти спосіб, як здобути практичні знання з куховарення. Інструктор обмежується лише тим, що іноді йому радить, як взятися до роботи, коли юнак потрапить у важке становище. Самостійна праця розвиває характер.

Юнаки полишені самі на себе, і в них з'являється почуття відповідальності за свій успіх і розвиток. Що ж до теоретичної науки, коли нам доводиться нею послуговуватись, то що менше говорити, то краще.

Не читайте молоді довгих лекцій, бо думки юнака починають блукати. Говоріть якомога простіше, намагаючись зробити свою розповідь цікавою. Починайте з якого-небудь оповідання або історії і тим самим вкажіть юнакам, що ви хочете їм сказати.

Які цілі ставить собі наша система? По-перше, вироблення особистого характеру, по-друге, ми намагаємося навчити юнака якоїсь ручної роботи і розвинути любов до праці. По-третє, ми хочемо навчити його допомагати іншим і щоб він перейнявся цим бажанням. По-четверте, розвинути відданість своїм керівникам, родичам та патріотизм.

Нація виявляє ознаки хвороби. Ми можемо назвати цю хворобу занепадом громадянського духу. Ми знаємо