учнів до різноманітних видів творчості;
показувати значення навчального предмету для вирішення життєвих проблем;
використовувати у процесі навчання мислительні операції (аналіз, синтез, індукція, дедукція, узагальнення);
навчати учнів раціональним прийомам організації навчальної діяльності;–
вчити учнів складати план відповіді.
Принцип міцності. Вимагає запам’ятовувати навчальний матеріал у поєднанні з вивченим раніше.
Вимоги, які висуває до процесу навчання принцип міцності знань, умінь та навичок:–
запам’ятовувати навчальний матеріал в поєднанні з пройденим раніше;
повторювати навчальний матеріал за розділами і структурними смисловими частинами;
виділяти при повторенні основні, провідні ідеї;
використовувати самостійну роботу учнів (творче застосування знань);
використовувати асоціативні зв’язки нового матеріалу з уже відомим, добре засвоєним;–
постійно звертатися до раніше засвоєних знань з метою їх поглиблення.
Принцип ґрунтовності. Передбачає точність, доказовість і повноту знань.
Вимоги, що випливають із принципу ґрунтовності навчання:
послідовно застосовувати всю систему дидактичних принципів, законів і закономірностей;–
здійснювати засвоєння матеріалу певними частинами;–
виконувати оптимальну кількість навчальних вправ;–
систематично і правильно будувати повторення вивченого матеріалу;–
домагатися осмисленого засвоєння знань, використання їх на практиці;–
здійснювати установку на запам’ятовування знань.
Принцип наочності. Принцип, суть якого полягає в необхідності залучення різних органів відчуття до процесу сприймання і аналізу навчальної інформації.
Протягом онтогенезу (індивідуального розвитку) послідовно розвиваються три види мислення: наочно-дійове, наочно-образне і абстрактно-теоретичне (понятійне). У процесі навчання всі види мислення розвиваються у тісній взаємодії. Поняттєве мислення неможливе без наочного.
Вимоги, які висуває до процесу навчання принцип наочності:
здійснювати навчання на конкретних образах, які безпосередньо сприймаються учнями;
спрямовувати сприймання учнів на найістотніші ознаки і особливості предметів;
створювати тенденції в пізнавальній діяльності учня до уявлення реальних предметів, явищ навколишньої дійсності;
звертати увагу учнів на внутрішню суть зображень;
від уявлень, конкретних образів підводити учнів до осмислення і пізнання внутрішньої сутності явищ;
забезпечувати оптимальне співвідношення конкретного і абстрактного;
раціонально поєднувати всі засоби навчання, забезпечувати розвиток образного мислення учнів.
Принцип емоційності. Передбачає формування в учнів інтересу до знань.
Вимоги, які висуває до процесу навчання принцип емоційності:–
виховувати в учнів почуття радості від успіху в навчанні;–
формувати в учнів почуття подиву засобами навчання;
розвивати емоційне (зацікавлене) ставлення учнів до процесу і способів здобуття знань;
формувати в кожного учня вміння володіти своїми настроями, контролювати свої емоції.
Принцип індивідуального підходу у навчанні вимагає:–
ураховувати рівень розумового розвитку учня;–
здійснювати аналіз досвіду учнів;–
вивчати мотиви учіння школярів;–
надавати індивідуальну допомогу учням у навчанні;–
ураховувати рівень пізнавальної і практичної самостійності учня;–
ураховувати рівень вольового розвитку учня;
об’єднувати в диференційовані підгрупи учнів, які мають однакові навчальні можливості.
Принцип зв’язку теорії з практикою передбачає:
показувати зв’язок розвитку науки і практичних потреб особистості;
використовувати оточуючу дійсність як джерело знань і як сферу застосування теорії;
використовувати зв’язок школи і виробництва;
доцільно використовувати проблемно-пошукові і дослідницькі завдання;
поєднувати розумову діяльність з практичною;
розвивати та переносити успіхи учнів з одного виду діяльності на інші;
використовувати зв’язок навчання з життям як стимул для самоосвіти.
