КОНСПЕКТ ВІДКРИТОГО ЗАНЯТТЯ
на тему:
Драматизація казки Наталі Забіли “Про півника та курочку і про хитру лисичку”
ДРАМАТИЗАЦІЯ КАЗКИ НАТАЛІ ЗАБІЛИ
“ПРО ПІВНИКА ТА КУРОЧКУ І ПРО ХИТРУ ЛИСИЧКУ”
Виходить Казкарка. Добрий день! Вітаєм вас –
Настає дозвілля час.
Гей, музики, гучно грайте,
Нашу казку починайте!
Діти грають на іграшкових музичних інструментах (музика на вибір муз керівника).
Казкарка. Де чарівні квіти, трави,
Де жмелі літають жваво
Й не пеньках – сороки-пави,
Є будиночок маленький:
Дах у нього червоненький,
Білі стіни та віконця
Усміхаються до сонця.
Чий будиночок з цеглин?
Півникової родини!
Під музику “Півнячої польки” виходять Курочка та Півник.
Курочка. Півню, літечко прийшло,
Нам дарунки принесло:
І суницю, і малину,
Журавлину і ожину
Півник. Треба ягоди збирати
Й наших друзів пригощати.
Під музику (на вибір муз керівника) Курочка та Півник збирають ягоди.
Курочка (співає) Ой Півнику-Когутику,
Зламай мені ти прутика
З зеленими листками
Й смачними ягідками.
Півник підходить до кущів, з-за них вибігає Зайчик. Півник і Курочка ховаються.
Казкарка. Раптом звір якийсь сіренький
Пострибав собі, маленький.
Налякав Чубарку-курку,
Й та забігла десь під купку.
А сміливець Півник-пан
Дременув за кущ і впав.
Зайчик. А я Зайчик-Пострибайчик.
Це давно відомо всім.
Маю вушка довгі й гарні,
І капусту й моркву їм.
З-за кущів виходять настрахані Курочка та Півник.
Півник (співає) Ходімо краще далі –
Ту звірі небувалі.
Ще й вуха мають сірі –
Мабуть, страшні ці звірі.
Курочка з Півником прямують далі по галявині.
Курочка (співає) Ой Півнику-Когутику,
Зламай мені ти прутика –
Горішків, де рясніше,
Де листя зеленіше.
З-за ліщини визирає Білочка.
Казкарка. Та неспокій не минає –
Хтось по гілочках стрибає.
Курка й Півничок тікають,
Ласощі свої лишають.
Курочка та Півник ховаються.
Білочка (співає) А я Білочка маленька,
А Білочка руденька,
Друзів добрих я люблю,
Й горішками наділю.
З’являються Курочка та Півник.
Півник (співає) Ходімо краще далі –
Ту звірі небувалі,
Ще й хвіст у них пухнастий,
На нас хочуть напасти.
Прямують далі по галявині.
Курочка (співає) Ой Півнику-Когутику,
Зламай мені ти прутика –
Хай буде невеличкий,
Але смачні кислички.
Півник подає Курочці гілочку.
Курочка (присідає). Зробим, Півнику, зупинку –
А мене сили вже нема.
Півник (озирається) Курко, глянь – чиясь хатинка
Понад стежкою. Дива!
З хатинки виходить Лисичка й запрошує подорожніх до себе.
Лисичка (співає) Відпочиньте ви в хатинці.
В мене є смачні гостинці –
І кислички, і горішки.
Хай спочинуть ваші ніжки.
Півник (співає)
А які тут гарні звірі –
Ласкаві й дуже милі,
Ми з ними погуляєм
І весело пограєм.
Півник із Курочкою заходять до хатинки. Лисичка замикає за ними двері.
Лисичка. Я замкну їх зараз в хаті
Й погукаю Вовка-брата.
Буде в нас смачний обід –
Наїмося ми як слід.
Кладе ключ під дверима й біжить до гаю. З’являться Білочка та Зайчик.
Білочка і Зайчик (співають).
Швидше йдіть з цього кубла,
Бо лисиця тут страшна,
Та ще й Вовчик дуже хижий –
Вас обох вони заріжуть.
Звірята відмикають двері хатинки й тікають разом з Півником та Курочкою. На галявину виходять Лисичка та Вовк.
Лисичка. Вовче сірий. Вовче-брате,
Швидше йди до мене в хату –
Буду смачно частувати.
Вовк. Гей дивися ти, руда, -
Як обдуриш, то біла!
Лисичка. Ні, обід буде смачненький –
Кури смажені, жирненькі!
Вовк (співає) Я давно їх виглядаю,
Пообідаєм гарненько,
Пообідаєм швиденько.
Обоє підходять до хатинки. Побачивши відчинені двері й зазирнувши до середини, Лисичка скрушно сплескує руками.
Лисичка. Моя страва десь поділась –
Чи втекла, чи розлетілась?
Вовк (обурений) Обдурила знов, кума –
Де ж обід? Його нема!
Тупнувши спересердя, йде геть, а Лисичка зачиняється в хатинці.
Казкарка. Тож до лісу Вовк голодний
Почвалав. Ледь тягне ноги,
Лиш зубами хижо стука.
Буде сірому наука!
На галявину, побравшись за руки, виходять Курочка, Півник, зайчик та Білочка.
Курочка. Нумо в коло всі ставаймо,
Наш таночок починаймо!
Під музику “Української польки” діти виконують знайомі танцювальні рухи.
“Казка й дитина щось таке споріднене, вони так одне з другим зрослися, що якби пре6дагогр не намагалися вигонити казку з дитячої хати, вона таки там пануватиме, бо вона природно відповідає вимогам дитячого розуму”.
Софія Русова.
А вихователі нашого дитячого садка постійно дбають про розвиток у дошкільнят творчого мислення. Тож і для мене важливим є не нагромадження в пам’яті дитини різноманітної інформації, а набуття нею вміння використовувати у життєвих ситуаціях те, що вона вже знає. Для розвитку творчої думки й уяви використовую, зокрема, віршовані завдання за змістом знайомих казок. Слухаючи пропонований текст, мої вихованці відгадують назву казки й відповідають на запитання аналітичного змісту, а потім виконують художньо-творчу роботу.
Наприклад: “Колобок”
Через поле, через ліс,
Хтось, співаючи котився.
Хто це і кого зустрів?
Чим він кожному хвалився?
Поміркуйте, хто б хвалька
Зміг порятувати, і як далі у старих
Жив би він у хаті?
А тепер зліпіть будь ласка,
Колобка й усіх, хто в казці.
Народна казка, яку переповідає вихователь, стане цікавішою й зрозумілішою дітям завдяки музиці. Персонажі оживуть, набудуть нових рис, втілившись у чудові музичні образи, створені видатними українськими композиторами. Яскраві, доступні мелодії, близькі до фольклорних, органічно зливаються з текстом казки. На заняттях зі слухання музики педагог може виконувати її сам демонструючи ілюстрації, розігруючи сюжет за допомогою ляльок, театральних дійств, а може залучати до цього й інших дорослих або тих дітей. Які здатні відтворити музичні характеристики героїв.
Слухання та показ варто повторювати за бажанням малят, і згодом дівчата хлопчики залюбки використовуватимуть сюжет та музичні образи казки в іграх – драматизаціях або ж підготують і покажуть своїм молодшим друзям справжнісіньку виставу.
На основі практики я дійшла висновку, що розвиток мовлення у дітей тісно пов’язаний з розвитком їхніх рухів, в сонові яких важливе місце посідає сформованість дрібної моторики рук. Так, помічено, що малюки, які швидко повторюють за вихователем його рухи пальцями, добре й розмовляють.
І навпаки, якщо діти не розмовляють або розмовляють погано, то й пальці у них напружені, згинаються