Не підсилу для дітей молодшого шкільного віку, особливо дітей І0ІІ класів. Запам’ятати зразу багато різних доручень. Дітям цього віку не можна давати зразу кілька завдань.

Дмитро, школяр І класу, отримав погану оцінку. Це дуже погіршило його настрій, і під час уроків в класі він був дуже неуважний і розсіяний.

Розсіяність дітей часто говорить про те, що у них не розвинуте почуття обов’язку, відповідальності. Наполегливість – риса сильного характеру, яка виражається в можливості бороння з труднощами, долати перешкоди, які виникають на шляху людини до поставленої ним мети. Недолік наполегливості у дітей часто проявляється в тому, що вони почавши якусь справу, починають “скучати”. Ненаполегливі діти часто, не закінчують одної справи, переходять до іншої. Так, більшість дітей перестають займатися музякою, тому, що таке навчання, який вистачає часу і терпіння, ними здається вввввввввв, а їм хотілось б скоріше навчитися виконувати слабі твори. Часто ненаполегливі діти ізбалувані, не навчені до напруженої праці. Дитині вже з ранніх років присутня вствість до активної діяльності, і ------- її розвитку йде в напрямку все більшої і більшої тяжкості і свідомості цієї діяльності. Однак є діти пасивні, в’ялі і разом з тим їх не тяжко назвати лінивими. Це або хворобливі, фізично слабкі діти, або діти сімейні умови яких і застосовуючи до них міри виховання в якісь мірі подавляє їх активність.

Учениця ІІІ класу Аня – мало кровна, худенька дівчинка, дуже в’яла, -------. Батьки на загрузили її різними заняттями: Аня навчається музиці, англійській мові. Якщо вона відмовляється виконувати завдання. кажучи, що в неї болить голова, батьки називають її лінивою, наказують. В виховання Ані втрутились шкільні лікарі і вчителі. Вони сказали батькам, що в’ялість дівчинки пояснюється її хворобливим станом. Аню помістили і іншу міску. Повернулась вона звідти здорова, життєрадісна. Пасивність буває і тимчасовим станом дітей, наприклад: після перенесених хворіб, і в результаті сильної втоми, пережитих невдач. Деяким пасивним дітям властива непевність в собі, навіть боязкість. Батьки ж іноді, замість того, щоб нав’язувати дітям віру в свої сили, на оборот, посилюють їх невпевненістю, звинувачуючи дітей в невмінні працювати, в відсутності у них здібностей. Деякі пасивні діти дуже всидливі і в розмові. Батьки повинні укріпити здоров’я і фізично розвивати дітей, що необхідно і для виховання у них активності, впевненості в собі, бадьорості і оптимізму. Дітей здорових, та невстигаючих треба приваблювати до систематичної посиленої для них праці, давати їм доручення, старання, щоб вони можливо більш знаходились в колективі. В вихованні навиків культурної поведінки у таких дітей входить виховання акуратності, зібраності, організованості. Формуванню цих якостей сприяє строге виконання режиму дня. Неакуратність школярів проявляється в усьому, навіть в їх зовнішності.

Василь школяр 4 класу, дуже неакуратний. Форма його завжди брудна, ґудзики незачеплені, ремінь бовтається, волосся незачесане. Василь дуже неохайно поводиться з книжками, за що його не один раз попереджували в шкільній бібліотеці. Він повертає книжки з розірваними сторінками, ______. В школу Василь постійно запізнюється. Вдома довго не може взятися за уроки. Безпорядність, неохайність хлопчака пояснюється тим, що в свій час на ці негативні риси не звертали увагу в сім’ї, та й в школі. Для виховання акуратності і організованості має велике значення організація побуту в сім’ї.

У народі кажуть, що та людина щаслива, котра йде на роботу з радістю і повертається з добрим настроєм. Для учительки ЗОШ І-ІІІ ступенів № 8 м. Коломиї Івано-Франківської області, та її учнів такою роботою є навчання у школі. Вважаючи особистість пріоритетом педагогічної діяльності, вчителька шукає ті форми і прийоми навчання, які сприяли б розвиткові і становленню дитини, виховання культури, спілкування, працьовитості.

Відомо, що більшість першокласників із виникненням бажанням починає ходити до школи. Та невдовзі пізнавальний інтерес послаблюється, натомість з’являється пасивність невміння________ _________, зростає відчуженість. Щоб запобігти такому явищу, вчителька завжди дбає про довбе самопочуття кожного школяра у його “другому домі”. За основу спілкування вона безе доброзичливість, щирість, принциповість і відповідальність, бо від цього залежить, чи стане вчитель для дитини близькою людиною. Галина Василівна намагається уявити себе в ролі учня, зрозуміти і сприйняти його погляди. До вихованців звертається лише по імені, щоб краще пізнати їх, вивчає сім’ї, в яких виховуються діти, умови життя, моральні принципи батьків, так зване “вуличне оточення”, світ захоплень, проводить анкетування дорослих і дітей.

Наводимо зразки анкет.

Анкета № 1 (для батьків)

Прізвище, ім’я по батькові матері, батька.

Освіта, місце роботи.

Домашня адреса. Як ви оцінюєте свої житлові умови?

Стосунки в сім’ї: чудові, нормальні, добрі, не дуже вдалі (підкреслити одну з відповідей).

Хто з членів сім’ї, родини має більший вплив на дитину?

Світ захоплень сім’ї.

Світ захоплень дитини.

Назвати те, що вам найбільше подобається і не подобається у вашій дитині.

Як заохочуєте своїх дітей? Як реагуєте на злочин (незлочин) провини?

Чого очікуєте від навчання дитини у школі?

Анкета № 2 (для учнів)

Чи бажаєш ходити до школи?

Які твої улюблені уроки?

Чи подобається твій сусід за партою? Чим?

Чи маєш друзів у класі?

З яким настроєм ідеш зі школи додому? Чому?

Які три бажання ти б загадав, якщо б мав чарівну паличку?

Аналіз відповідей дає змогу корегувати педагогічні зусилля, спрямовувати їх у _____русло. Щоб відчути, що школярі в класі н просто навчаються, а дійсно живуть, робочий тиждень починається з бесіди на тему: ”Як минув твій тиждень?”, “Твої вихідні