Завдання 1. Характеристика головного героя.

Василько

Співчутливий, добрий.

Розуміє, не розгублюється, погоджується.

Підліток допомагає батькові.

Приклад.

Або характеристика Василька, коли він у саду біля пенька ялинки.

Василько.

Сумний, стривожений.

Радіє, тремтить, падає.

Скотились дві сльозинки.

Ялинка.

Завдання 2. Описати зелену ялинку.

Ялинка.

Зелена, весела.

Маяла, раділа, звеселяла.

Затремтіла від низу до вершечка.

Пеньок.

Завдання 3. Описати ліс під час негоди.

Ліс.

Темний, непривітний.

Лякає, чіпляється, замітає.

Не видно дороги.

Безвихідь.

Залучення до творчої діяльності відбувається і під час сприймання художніх творів, і під час вивчення теоретико-літературних понять, і під час написання творчих робіт. Цьому сприяють і читацькі щоденники, які обов’язково діти повинні вести з 5 класу.

У щоденнику учні коротко записують зміст художніх творів і висловлюють свої враження. У старших класах – так звана тематична записна книжка, де нотуються цікаві висловлювання видатних людей, цитати з прочитаних книжок, уривки з поезій, прислів’я, приказки.

Процес читання або слухання художнього твору, - тобто сприймання, - уже сам по собі є творчою роботою уяви читача, асоціативного мислення. Так, вивчаючи в 5 класі оповідання В.Винниченка “Федько-халамидник”, можна створити ряд творчих моментів:

- Прослухайте тексти і намалюйте словесні картини.

- Зачитайте опис хлопчика, зверніть увагу на його прізвиська.

“Це був чистий розбишака – халамидник. Не було того дня, що б хто-небудь не жалівся на Федька… Наче біс якийсь сидів у хлопцеві. Ні діти, як діти, - граються, бавляться тихо, лагідно.

Федькові ж, неодмінно, щоб битися, що-небудь перевернути догори ногами. Спокій був його ворогом, з яким він боровся на кожному кроці.

Діти, кілька раз переглядаючи текст, знайдіть різні прізвиська (розбишака-халамидник, босявка, зараза, сибіряка). Але крім образливих слів, що чіпляються до Федька, у творі є яскраве слово.

Зашифровую на дошці це слово.

К | О | М | А | Ш | И | Н | К | А

Діти відгадують, пояснюючи етимологію слова й авторське розуміння.

- Уявіть, що Федько прийшов до нас і сидить поруч. Попросіть його розповісти, що відчував, коли катався на крижинах, коли рятував Толю. / Для цього серед учнів обирається хлопчик, який би міг зіграти роль Федька/.

?. Що ви сказали б героям оповідання, якби з ними зустрілися?

?. Яку кінцівку твору запропонували б ви?

Розвиваючи творчі здібності дітей, звернути їхню увагу на спостережливість, вміння виділяти головне, важливе.

Для цього доцільно використовувати інноваційні опорні схеми. Наприклад: Кола Вена.

Повість В.Винниченка “Федько-халамидник”.

Вивчаючи оповідання “Лось” Євгена Гуцало використовую елементи усного словесного малювання лося, хлопчиків, коли вони рятують лісового велетня; дядька Шпичака, коли пропонує дітям м’ясо, аби мовчали.

Ставлю учням запитання: Чи були у вас такі ситуації, як у хлопчиків із оповідання “Лось” Є. Гуцала?

На домашнє завдання творча робота: закінчити оповідання на свій вибір.

Важливу роль у написанні творчої роботи відіграють підготовчі бесіди. Так, вивчаючи вірш В. Бровченка “Бесіди з внуком про хліб”, розповідаю дітям про жахливі часи голодомору; переказую розповідь своєї бабусі, яка пережила лихоліття, зачитую уривки з книжки В. Бондаря “Голоси із 33-го/Голодомор на Кіровоградщині/” та з повісті У. Самчука “Марія”. Таким чином підводжу дітей до сприймання й осмислення вірша В. Бровченка. Удома вони пишуть твір-роздум “Хліб – усьому голова”. Ось робота п’ятикласниці Христини П.:

Шануйте, діти, хліб чудовий,

Такий смачний і золотий!

Нам вчителька у школі

Розповіла про хліб святковий.

Шануйте хліб і ви хлоп’ята,

Не грайтеся окрайцем у футбол!

Спитайте дідуся і бабусю

Про той страшний голодомор...

Більшу можливість активізувати творчу думку учнів дають уроки літератури у 7 класі під час вивчення художніх творів. На прикладі творів М. Стельмаха показую учням, як можна досягти високої художньої майстерності в змалюванні пейзажу. На уроці учні відшукують у поданих уривках метафори, пояснюють їхнє значення в розкритті художніх образів, наводять власні приклади. А вдома пишуть твір із використанням метафор: “бабине літо, золоті діброви, чорна рілля, срібна павутинка співає, гірко плаче небо”, та інші./

Кілька рядків із твору “Осінь”.

Відшуміло бабине літо. Не шумлять золоті діброви. А на чорній ріллі спить тракторист. Чи стомлений, чи осіннє сонце розморило його. Він спить... а на його повіках тремтить тонесенька струна бабиного літа. Пустотливий вітерець грається з нею... А вона заливається сміхом, дзвенить дзвіночок – сміх і над похиленими травами і над золотими дібровами.

/Наталія М. 7 кл./

Приділю увагу і такому досить складному виду творчої діяльності, як складання байки. Цю роботу розпочинаю у 6 класі, після вивчення творів Л. Глібова “Лисиця-жалібниця” та “Щука”. Насамперед діти мають добре засвоїти, що байка – алегоричний твір. Тому пояснюю їм, яку мету ставить автор, обираючи цей жанр, наголошую на трьох особливостях його: алегорії, розповіді, моралі. Колективно добираємо епітети для характеристики можливих майбутніх дійових осіб:

Лисичка – хитра, лицемірна, вигадлива; Вовк – злий, хижий, зажерливий; Ведмідь – ледачий, неповоротний; Осел – тупий, нерозумний; Зайчик – швидкий, боязливий, невпевнений у собі; Козел – упертий, нетямучий.

Пропоную ситуації для написання байки: “Друг не допоміг у біді”, “Хлопчик ображав менших”, “Як тому ведеться, хто мати не слухає?”, та інші. Удома діти пробують написати байку самостійно. Шестикласникам це завдання дається непросто. Зате у 8-му класі, коли знову повертаємося до цього виду роботи, учням набагато простіше дібрати ситуацію для свого твору, адже, дорослішаючи, вони оцінюють реальний світ уже по іншому, тай набутий досвід сприяє вищій результативності.

Зразок учнівської байки:

“Як тому ведеться, хто мати не слухає?”

Вивела горобличка двоє горобеняток. Коли вже підросли, то одне матері завжди питалося: “Як би літати навчитись, матінко?”. Мати навчає його, розказує, вчить, показує як це літати. І дуже цим