рада, задоволена. Вчилось горобеня з великим бажанням, хоч і не виходило. Іноді, коли матінка-горобличка летіла далеко за поживою, вилітало само з гнізда шукати собі поживу. Так і навчилось вправно і добре літати. Чим дуже радувало матусю. Але в гнізді було і друге горобеня, яке завжди сиділо, дрімало і ждало, поки мати принесе поживу. Не один раз мати говорила йому, щоб вчилося літати, що вона не буде годувати його до смерті. Та й хто знає, як життя складеться. Але даремно і матінка, і його братик-горобчик просили неслухняного і впертого горобчика. Йому було ліньки все робити.
Час проходив. Одного разу до гнізда заліз злий і жорстокий кіт і запустив у нього велику лапу з гострими кігтями. Мати і вправний горобчик втекли, а ліниве дісталося котові на сніданок.
Хто матінку не слухає,
Не раз той плаче і гірко бідує ./Наталія М. 8 кл./
Створені восьмикласниками байки засвідчують вміння визначати моральні проблеми, аналізувати їх, робити висновки. Цьому сприяють і твори-роздуми, теми яких пропоную своїм вихованцям: “Життєві принципи моїх ровесників”, “Чи застаріло поняття “дружба”?”, “Що чекає тебе, Україно, в майбутньому?”, “Чи зміг би я без тебе, Батьківщино?”. Особливо останні теми пропоную після вивчення творів Миколи Вороного “Євшан-зілля”; Олександра Олеся “Коли б я знав, що розлучусь з тобою”; П. Тичини “Україно моя, моя люба Вкраїно...”
Щоб учень ґрунтовно висвітлив таку тему, його потрібно попередньо підготувати. Проводжу диспути, бесіди, міні-лекції. Колективно визначаємо також стиль і тип мовлення.
Якщо творчі роботи написані, то дуже важливо, щоб усі їх учитель ретельно й доброзичливо проаналізував і в кожній знайшов те позитивне, що заслуговує на похвалу. Тільки в такому разі в дітей не зникне бажання вдосконалювати свої творчі вміння. Найвдаліші роботи зачитую в класі повністю, а з інших вибираю цікаві уривки. Учні завжди повинні мати зразки досконало виконаних завдань, орієнтуватися на них, уміти самокритично оцінювати власну роботу, виявляти в ній недоліки.
Саме з учнями 8-9 класів треба вміло, з глибоким, розумінням вирішувати проблеми. Тому, що старший підліток вступає в нову фазу свого розвитку, яку можне назвати фазою егоцентризму.
Як відзначає відомий психолог І.С. Кон, “найцінніше психологічне набуття старших підлітків – відкриття свого внутрішнього світу....”, “Знаходячи здатність занурюватися в себе і насолоджуватися своїми переживаннями, підліток і юнак відкриває цілий світ нових почуттів, красу природи, звуки музики, відчуття власного тіла”.
Ця особливість впливає і на характер сприйняття учнями художніх творів.
Відбувається своєрідна переакцентовка в їх сприйнятті від фабульного – до проблемно – психологічного. Якщо для молодшого підлітка є пізнати навколишню дійсність, то для старшого – визначитися в ній. Він схильний приміряти все зі своїм “я”, щоб глибше зрозуміти себе, свої можливості. Отже, виникають труднощі у взаєморозумінні з вчителем, батьками.
В. Сухомлинський писав: “ Суть багатьох труднощів отроцтва полягає у взаємному нерозумінні ....дорослі не розуміють духовного світу підлітків, а підлітки не розуміють дорослих, ставляться до них з настороженістю і упередженістю”. Отож підлітки повинні бути предметом особливої уваги і вимагають належного такту з боку вчителя.
Учні старших класів дуже люблять читати такі твори, в яких змальовано позитивних героїв. Їх приваблює герой твору “Сміливий, чесний, сильний, справедливий, життєрадісний”, “розумний, з лагідною вдачею, герой, що любить мистецтво, музику”, “людина вольова, уважна до інших, з активною життєвою позицією”. Старшокласників цікавлять моральні стосунки між персонажами, проблема дружби, любові, щастя, духовної свободи і соціальної справедливості.
Отож і потрібна нова переорієнтація вчителів. Уроки літератури у старших класах мають бути уроками роздумів і моральних прозрінь. Тут особлива увага відводиться питанням і завданням проблемного характеру. Література покликана сприяти відродженню національних традицій, які нагромаджувалися віками, усвідомленню українського народного характеру, його менталітету. Так, невід’ємною рисою української ментальності є розуміння українським народом краси природи.
Природа – це і мати – годувальниця, і джерело естетичної насолоди. Це любов до природи виявилася і в домашньому побуті, і в зовнішньому вигляді оселі, - скрізь.
Так, враховуючи інтерес учнів до різних нетрадиційних уроків літератури, проводжу уроки – роздуми.
“Збережімо наш скарб – природу” за творчістю Григора Тютюнника “Дивак” (позакласне читання) для 7 – 8 класів, урок – зустріч “ О земле втрачена, явися
бодай у зболеному сні,
і лазурово простелися,
і душу порятуй мені.
Василь Стус.
А також урок – виставу у 9 класі “Любові пам’ять незабутня”
( Жінки у драмі кохання Т.Г. Шевченка), урок – зустріч з літератури рідного краю “ Тернистий шлях покутян до волі” за творчістю Б. Сенюка, та інші.
Заохочую школярів до творчості, влаштовуючи виставки їхніх робіт. Назву виставки визначає мета: “Поети, де ви?”, ”Юні байкарі”, “Поетична зернина”. Часто діти ілюструють свої твори малюнками, удосконалюють кросвордами.
Учні беруть активну участь у драматичному гуртку, де ми розучуємо казки, інсценівки оповідань, уроки із п’єс. Діти удосконалюють свою вимову, виразність у художньому читанні, розвивають вміння перевтілюватися іншого героя.
Частенько нашими гостями є жителі села – бабусі, які вміють вишивати, співати і з великим бажанням передають свій досвід дітям. Або проводимо фольклорні експедиції, під час яких записуємо давні пісні, пісні – балади, щедрівки.
Загалом розвиток творчих здібностей учнів, їхнього мислення, уяви, формування моральний якостей за допомогою слова – важливий складник вивчення рідної мови і літератури в школі.
Успішно реалізовує його той учитель – словесник, який сам є творчою індивідуальністю.