Педагогічна діяльність А.С. Макаренка
У роки радянської дійсності проблемам освіти і вихован-ня значну увагу приділяв талановитий український педагог А.С. Макаренко.
Антон Семенович Макаренко (1888—1939) виявив себе актив-ним будівничим соціалістичної школи і радянської педагогіки проте у своїх творах і діяльності широко використовував над-бання народної педагогічної мудрості. Вийшовши з глибин на-роду, А, Макаренко тонко підмітив можливості народних вихов-них засобів і мудро вплітав їх до своїх навчально-виховних за-ходів, обстоював їх у своїх творах. Особливо вдало він викорис-товував скарби народної педагогіки в розв'язанні проблем тру-дового виховання.
Серцевиною педагогічної діяльності А.С. Макаренка є його досвід щодо органічного поєднання навчання з продуктивною працею. У своїй практиці педагог послідовне керувався відомими положеннями основоположників комуністичного вчення про єдність навчання і виховання. 16 років роботи в колонії імені М. Горького та комуні імені Ф.Е. Дзержинського привели педа-гога до висновку, що труд без освіти, без політичного й суспільно-го виховання, які йдуть попереду, не приносить виховної користі, виявляється нейтральним процесом.
Макаренко дійшов висновку, що праця без напруження, без громадської й колективної турботи є маловідчутною у справі виховання нових мотивацій поведінки. Така праця швидко й легко стає автономною механічною дією і відбивається на психіці неконструктивно. Вона, на думку педагога, завершується малим розвитком та презирством до навчання і цілковитою відсутні-стю планів та перспектив на майбутнє. Тому мале мотиваційне значення праці з самообслуговування, велика втомлюваність, малий інтелектуальний зміст роботи, бідна за соціальним змістом реміснича праця самі по собі ще не можуть бути шляхом повно-цінного виховання.
Педагог не уявляв трудового виховання поза залученням вихованців до активної продуктивної праці поза умовами ви-робництва. Він був переконаний у тому, що "праця, яка не має на увазі створення цінностей, не є позитивним елементом вихован-ня".
А.С. Макаренко вважав, що в соціалістичному суспільстві праця є не тільки економічною, а й моральною категорією.
Обов'язковою умовою докорінного поліпшення роботи з ви-ховання безпритульних дітей педагог передбачав "вжити всіх заходів, щоб дитячі будинки перестали бути споживацькими за-кладами, а стали закладами трудового радянського соціалістичного виховання, щоб на них не треба було викидати десятки мільйонів карбованців зовсім непродуктивне".
Основоположним принципом педагогічної системи А.С. Макаренка є принцип виховання в колективі. Колектив розглядав-ся ним як універсальний метод комуністичного виховання, що є загальним і єдиним, а водночас дає можливість кожній окремій особистості розвивати свої здібності, зберігати свою індивіду-альність, іти вперед лініями своїх нахилів. Макаренко розробив і апробував методику колективістського виховання, технологію її втілення.
Думки А.С. Макаренка про головні напрями організації ко-лективу містять у собі різноманітні аспекти діяльності та бага-тосторонній вплив на особистість вихованця. Дослідник твор-чості А.С. Макаренка М.П. Ніжинський виділяє їх за такими напрямками:—
уповноважені колективу повинні добиватися всебічного підвищення його політичного і культурного рівня, регулювати товариські взаємини, привчати дітей розв'язувати конфлікти без сварок і бійок, рішуче боротися з найменшими спробами насиль-ства старших або більш сильних над молодшими і слабшими;—
кожен член колективу щоденно повинен виявляти себе в праці, а тому особливим завданням активу є виховання у кож-ного поваги до праці, до відпочинку і занять інших. Це вихован-ня передбачає не тільки засвоєння правильних уявлень, а й ви-роблення правильних звичок. Зазначених вимог обов'язково треба додержуватися і в процесі шкільних занять;—
дисципліна завжди виступає як форма суспільного добро-буту людей. Такою вона може бути тільки в тому випадку, якщо будується за системою активізації особистості в найрізноманітні-ших галузях трудового і громадського життя. Отже, дисципліно-ваність — результат виховного процесу в цілому, результат на-самперед зусиль самого колективу дітей, що виявляються в усіх сферах його життя. Але для того щоб дисципліна сприймалася як явище моральне і політичне, у кожному колективі дітей слід роз'яснювати її необхідність, забезпечувати додержання доціль-ного, точного режиму. Покарання, спрямовані на зміцнення дисципліни, повинні, головним чином, впливати на колектив І мати форму морального осуду;—
громадська думка — регулятор поведінки учнів. Для ра-дянських людей загальні збори є вищим органом, який відбиває громадську думку колективу. Тому дитячим загальним зборам слід приділити велику увагу. Для формування особистості вони матимуть особливу цінність, коли предметом їх обговорення бу-дуть щоденні справи і перспективні лінії розвитку закладу, які пов'язують вихованців із загальонародними інтересами;—
розвиток перспективи закладу в цілому і кожної дитини зокрема слід нерозривно пов'язувати зі стилем роботи в колек-тиві. Кожний дитячий заклад повинен мати свій стиль і тон, а нормальний тон може бути тільки один — життєрадісність, спо-кійна ділова обстановка, що виключає постійну крикливу бурх-ливість. Мажор, бадьорість колективу забезпечуються злагодже-ністю й організованістю його, крім того, єдністю, активністю людей і одночасно вмінням гальмувати себе, коли потрібно. Особливою формою гальмування є ввічливість, яку треба всіляко рекоменду-вати вихованцям.
Таким чином, у процесі різноманітності діяльності колекти-ву кожен його член розвиває в собі потребу бути уважним до інтересів інших людей, потребу високої моральності, тобто ба-жання збагачувати духовне життя.
Ці думки А.С. Макаренка неоднозначне оцінювалися в СРСР. Хоч офіційно владні структури створювали культ "вчення А.С. Макаренка", насправді ж положення талановитого педагога повсюдно ігнорувалися. Взяти хоча б його погляди на дитячий колектив. А.С. Макаренко вважав первинним колективом не звичайне об'єднання дітей для навчальної роботи, а значно шир-ше. У своїй лекції "Педагогіка індивідуальної дії" він писав: "У моєму досвіді я прийшов до такої організації, коли первісний колектив не охоплював ні класних шкільних інтересів, ні вироб-ничих інтересів, а був тим осередком, в який і шкільні, і вироб-ничі
