треба взяти за правило створення різновікових учительських колек-тивів, що сприяє збагаченню кожного вчителя життєвим досві-дом, педагогічною культурою, професійною майстерністю.
Педагог у лекції "Педагогіка індивідуальної дії" опрацьовує й таке питання, як співвідношення в колективі учителів чоловіків та жінок. Він застерігає про те, що переважання в колективі учи-телів певної статі негативно відбивається на дітях, не сприяє правильному статевому вихованню. Цю думку А.С. Макаренка можна сформулювати таким правилом: переважання в педаго-гічному колективі чоловіків або жінок призводить до однобоко-го виховання дитячого колективу.
У наші дні діяльність жіночих учительських колективів по-родила явище фемінізації, коли у хлопчиків під впливом жіно-чого оточення формуються жіночі риси характеру та поведінки. Дійсно, такі риси, як мужність, відважність, витривалість, відпо-відальність, малослів'я та ін., з'являються у підлітків та юнаків здебільшого від безпосереднього спілкування з чоловіками — батьками, вчителями та ін. Відсутність же в школі вчителів-чоловіків, збільшення сімей, де діти виховуються без батьків — все це і призводить до того, що учні-хлопчики одержують однобоке виховання з боку жіноцтва.
При доборі колективу варто піклуватися, на думку А.С. Ма-каренка, і про те, щоб у ньому були люди різної вдачі, різних темпераментів та характерів. Педагог наголошує на тому, що тре-ба дбати про поєднання в колективі людей веселих і людей по-хмурих. Він не уявляє собі колективу, що складався б тільки з похмурих людей. Повинен бути хоч один веселун, хоч один до-тепник. А з іншого боку, потрібна людина, що ніколи й не усміх-неться, дуже сувора людина, яка нікому не дарує і якої не послу-хати неможливо...
Колектив учителів повинен бути естетично виразним, носієм естетичної культури. Цю виразність А.С. Макаренко бачив у зов-нішньому вигляді вчителя, його вчинках та поведінці. У лекції "Взаємини, стиль, тон у колективі" він стверджує, що жодного разу не вийшов у неочищених чоботях або без паска до вихованців. Не допускав у клас учителя, якщо він був неохайно одягнений.
Макаренко висловлювався і за те, щоб усі педагоги були кра-сивими, а якщо такого досягти не можна, то "хоч один гарний молодий педагог, одна гарна молода жінка в колективі неодмін-но повинні бути... Треба, щоб дітей захопила ще естетика, краса в колективі".
Думка та поради педагога щодо побудови вчительського ко-лективу не могли бути втіленими у шкільну практику внаслідок Дії директивної системи управління. Остання, по суті, лишала Директора школи всяких прав, залишивши йому одні обов'язки.
Його називають “яничаром”, носієм авторитарної, тоталітарної педагогіки. В умовах терору репресій проти української інтелігенції А.С.Макаренко робив усе, аби захистити знедолених дітей, повернути їх до повноцінного життя.