МЕТОДИКА ВИВЧЕННЯ ФОНЕТИКИ І ГРАФІКИ

Уже в період навчання грамоти (1 клас) діти шляхом частково-го звукового аналізу вчаться виділяти окремі звуки із звукового комплексу — слова, проводять спостереження за зміною значення слова залежно від зміни того чи іншого звука (лис — ліс, ніч — піч), послі-довно називають звуки в слові, визначають голосні і приголосні, приголосні тверді і м'які, на основі поскладового ви-мовляння вчаться ділити слово на склади, а також робити звукові моделі слів.

Ці уміння є основою для успішного засвоєння розді-лу «Звуки і букви» у 1-2 класах.

У Ді-тей формуються сталі уявлення про те, що звуки мови по-діляються на дві великі групи — голосні і приголосні. З метою чіткості і свідомості засвоєння знань під час кла-сифікації звуків на голосні і приголосні учнів слід орієн-тувати на такі ознаки :

спосіб вимови (при вимові голосних повітря вільно ви-ходить через ротову порожнину, при вимові приголосних — натрапляє на ряд перешкод (язик, зуби, губи);

характер звучання (при вимові голосних чуємо тільки голос, при вимові приголосних — голос і шум або тільки шум);

властивість утворювати склад (голосні утворюють склад самі по собі, приголосні — лише в сполученні з голос-ними).

Всі ці знання учні мають одержувати способом спостереження за артикуляційним апаратом.

Під час вивчення цього розділу доцільними будуть впра-ви фонетичного й артикуляційного характеру, спрямовані на формування умінь класифікувати звуки, наприклад: 1) назвіть звуки, під час вимови яких повітря вільно про-ходить через ротову порожнину; 2) назвіть звуки, під час вимови яких створюється перешкода губами ([б], [п], [в], [м], [ф]), зубами і кінчиком язика ([д], [т], [з]) і т. д

Передувати таким вправам мають спостереження за артикуляційним апаратом в про-цесі вимови голосних і приголосних.

Під час вивчення цієї теми учні мають одержати знання про те, що в українській мові шість го-лосних звуків: [а], [о], [у], [е], [i], [й] і що на письмі вони познача-ються десятьма буквами: а, о, у, е, і, й, я, ю, е, ї.

Під час опрацювання цього матеріалу найдоцільнішим буде прийом евристичної бесіди, яка проводиться на основі спостережень за мовним матеріалом, звукобуквеного ана-лізу, зіставлення голосних звуків і букв, якими вони по-значаються.

Засвоєння цього матеріалу умовно можна поділити на кілька етапів.

На першому проводиться зіставлення голосних звуків і букв, якими вони позначаються:

звук [а] [о] [у] [е] [й] [і]

буква а о у е й і

На наступному етапі проводяться спостереження над звуковим значенням букв я, ю, є, ї.

Учням поступово пропонуються для звукобуквеного аналізу слова, де зазначені букви знаходяться: а) на почат-ку слова, складу (яма, Юра, біліє, їду); б) в середині скла-ду (люк, ляк, сине).

У результаті спостережень за вимовою і звукобукве-ного аналізу учні повинні вирішити поставлену перед ни-ми проблему. Над буквами я, ю, є, ї в ряду звуків має з'явитися такий запис:

[йа] ['а] [йу] ['у] [йе] ['е] [йі]

я ю є ї

в якому знак (-) позначає м'якість приголосного перед го-лосним.

Це завершальний етап опрацювання зазначеної теми.

Під час вивчення теми «Голосні звуки і позначення їх буквами» важливо запобігти помилкам, які є наслідком змішування звуків і букв.

Слід пам'ятати, що буква аж ніяк не може впливати на м'якість звука, оскільки звук сам по собі м'я-кий (прислухайтесь: л'ак]). По-друге, буква — це лише графічний знак, який вживається на письмі, щоб передати (позначити) м'якість у даному випадку звука [л'] перед [а].

Оскільки в графічній системі ук-раїнської мови найбільше розход-жень між приголосними звуками і позначенням їх буквами, засво-єння цієї теми необхідно проводи-ти на основі спостережень за зву-ками і їх буквеним позначенням.

В одних випадках слід вдаватися до прийому зіставлення звуків і букв (вимовляємо [шч] — пишемо букву щ (ща),

вимовляємо [дз], [дз'], [дж] — пишемо букви дз, дж), в ін-ших — до заучування напам'ять слів, наприклад, тих, у яких вимовляється звук [г].

Для удосконалення умінь, одержаних протягом навчан-ня у 1 класі щодо розрізнення твердих і м'яких приголос-них, доцільними будуть спостереження за мовним апаратом під час артикулювання (вимовляння) твердих і м'яких при-голосних: [л — л'], [н — н'], [т — т'], [д — д'] та звука [й].

Саме тут потрібними будуть завдання, спрямовані на класифікацію звуків за твердістю / м'якістю та диферен-ціацію їх.

Під час опрацювання теми «Тверді і м'які приголосні» учні мають удосконалити знання про способи позначення м'яких приголосних на письмі. Перший крок у цьому плані був зроблений, коли учні проводили спостереження за зву-ковим значенням букв я, ю, є. Тепер же цей матеріал — в центрі уваги вчителя. Під час його опрацювання вчитель веде учнів від часткового звукового аналізу з метою виді-лення твердих і м'яких приголосних у парах слів (лак — ляк) чи складів (Луша — Люда) до усвідомлення особли-востей буквеного позначення м'яких звуків у складах з голосними [а], [у], [е], [й], [і].

Окремо учні вивчають теми «Позначення м'яких приголосних за допомогою м'якого знака» та «Позначення м'я-кості приголосних перед о», їх опрацювання провадиться також на основі спостережень за вимовою м'яких приголос-них звуків і їх буквеним позначенням.

Важливе значення для засвоєння цього матеріалу мати-муть усні й письмові вправи, в основі яких лежать звуковий та звукобуквений аналіз.

У період навчання грамоти учні знайомились з м'яким знаком і тепер мають пригадати, для чого він уживається на письмі.

«Вживання м'якого знака перед буквою о» є,