- Тихо навкруги, тільки легкий шепіт хвиль інколи порушує спокій, але з кожною хвилиною вітер стає дедалі дужчим, небо затягують важкі темні хмари. Хвилі більшають, набирають сили і ніби вже змагаються одна з одною. Починається буря. Хмари вже зовсім почорніли, хвилі стали несамовитими – підіймаються високо вгору і з гуркотом падають вниз. Мить, ще мить, вітер вщухає, знову – блакитне небо, яскраве сонце і тихе спокійне море.

Цю прекрасну музику створив Римський – Корсаков, і назвав він її “Море”. Чудово, ви згодні зі мною? А за допомогою яких слів можна створити образ моря? А якщо намалювати бурю фарбами? Які візьмемо кольори?

Під повторний супровід музики діти зображали море на папері. Море у кожного було різним – наслідок індивідуального відчуття твору. Переважали кольори: голубий, синій, чорний, де в кого море було спокійних відтінків. Це свідчить про те, що діти відчули музику і передали її характер у малюнку.

Дуже цікаво використовувати музичні твори з малювання, особливо пейзажів. Тому що музика допомагає побачити і відчути красу пейзажу. Так, малюючи зиму, я використовувала у роботі такі матеріали: картини, фотознімки зимового пейзажу, платівки композиторів С.Прокоф’єва “Ранок”, А.Гречанінова “Холодно, холодно” і запропонували дітям відправитись в уявну подорож до зимового лісу під звуки музики.

Уявімо, що ми, гуляючи в лісі, зайшли у цей куточок. Тихе сонне царство у лісі. Дерева вкриті снігом, таємничі, немов казкові. Густий ліс стоїть поважний, спокійний, не ворухнеться. Дерева старі, високі, своїми верхівками наче впираються в небо. Сніг білий, але не скрізь одинаковий. На галявині він білий, пухнастий, а в глибині лісу – темний. Придивіться уважно. Там, де багато ялин, сніг відблискує зеленим кольором, коли небо голубе, то і сніг здається ніжно-голубуватим. Коли небо молочно-сіре, то картина зими здається сумною. Діти поринули у казку, кожен уявив свою, а потім із захопленням передавали її у малюнку. Саме музика допомогла створити ці маленькі шедеври.

3. ТЕАТРАЛІЗОВАНА ДІЯЛЬНІСТЬ ДОШКІЛЬНИКІВ

Як хочеться в дитинстві перенестися в казковий незвичайний світ: перетворитися з Попелюшки в Принцесу, допомогти Червоній Шапочці, застерегти маленьких козенят не слухати хижого вовка. І все це можливо в театрі. Ось чому театральне мистецтво таке близьке й зрозуміле дітям. Адже в його основі лежить гра – найголовніша річ для малюка. Що ж таке театр в житті дитини?

По–перше, це свято: яскраві вогні, оплески, вітання, посмішки, побажання, яскраві квіти.

По–друге, театр – це розвиток пізнавальних інтересів дітей, удосконалення їхніх психічних процесів ( пам’яті, уяви, мислення), розширення світогляду та мовленнєвого спілкування.

По–третє, театр – це усвідомлення власного “я” та можливість самовираження особистості. Тут формуються моральні якості, долаються недоліки: сором’язливим, невпевненим у собі дітям театр допомагає зняти нервове напруження, подолати сумніви щодо себе, повірити у власні сили, неорганізованим – навчитись витримки.

По–четверте, театр – це високий рівень естетичного виховання. Адже він поєднує в собі впливи музики, танцю, пластики, мовлення та зображувального мистецтва. Театр позитивно впливає на емоційну сферу дитини, він акумулює життєву мудрість, оптимізм, енергію народу.

У дитячому садку , де я працювала, музичний керівник Заренок Галина Василівна створила гурток ”Дивосвіт”, у репертуарі якого є чимало вистав. Серед них казки “Про півника , курочку та хитру лисичку”, “Котик та півник”, “Коза – дереза”, “Вовк та семеро козенят”, “ Солом’яний бичок”, “Бабка та мурашка”.

Особливу увагу варто звернути на вміння дітей передавати настрій, душевний стан героїв. Для того, щоб малюки краще оволоділи засобами емоційної виразності (інтонація, міміка, жести), музичний керівник використовує ігрові вправи: “Різна хода”, “Цікаві звірі”, “Дід і баба”, “Хто я?”, а також вправи такого типу: виконати з різною інтонацією пісеньку Колобка (радісно, сумно, здивовано), зобразити веселих танцюючих мишенят та сумних, пригнічених, які залишились без пиріжків (казка “Колосок”).

Під час розподілу ролей обов’язково врахувує творчі дані та музичні здібності дитини, які допоможуть їй створити певний образ. Одночасно з роботою над ролями педагог розучує пісні й таночки, наполегливо працює над їх художнім виконанням.

Музика є невід’ємною складовою частиною гри – драматизації, органічним компонентом вистави, що підкреслює основну ідею твору, допомагає розкрити характери дійових осіб.

Мені дуже сподобалась музична п’єса “Бабка та мурашка” за мотивами байки І.Крилова “Стрекоза и муравей” (див. додаток). Цікаво було спостерігати за попередньою роботою, яку проводила Галина Василівна.

Необхідною умовою для інсценізації є детальне знання тексту. Тому, переказуючи зміст твору, педагог використовувала різноманітні засоби виразності: паузи, наголоси, інтонацію, ритм, темп, силу голосу, міміку, жести. Все це підсилює емоційне сприймання тексту.

Дітям легше вдається діалогічне мовлення, тому Галина Василівна збільшила кількість дійових осіб. Дітям цікавіше спостерігати за кількома мурашками, які рухаються, ведуть між собою розмову. Під час розучування ролей спонукала дітей до творчої самостійності. Діти показували, як рухаються мурашки, шукають здобич, як танцює весела, легковажна бабка. Все це допомагає дітям увійти в образ.

Цікаво показала музичний керівник зміну пір року. Щоб показати глядачам пізню осінь, дівчатка у відповідних костюмах виконували танок – імпровізацію “Кленові листочки”.

Для показу приходу весни виступають такі дійові особи, як дівчинка – Веснянка та Сонечко. Весняночка співає “Веснянку” В.Філіпенка та розсіває квіти. Тим часом дитина - Сонечко “розтоплює сніжок”, тобто збирає у кошик сніжинки та кленове листя.

Значно активізує