Конспект уроку: Природа — це казка, яку треба читати серцем
Все лихе у серці людини мало б, здається, зникнути в спілку-ванні
з природою - цим безпосереднім джерелом краси і добра.
Мета. Поглибити знання учнів про природу та її багатства, сприяти вихован-ню в учнів любові до природи, готовності берегти і примножувати її багатства.
Обладнання. Плакати, картини, Червона книга України, вислови: «Добре бачить тільки серце, найголовнішого очам не видно» (Екзюпері) «Охороня-ти природу - значить охороняти Батьківщину» (Пришвін), «Творіння при-роди досконаліші за творіння мистецтва» (Цицерон), «У природи чисте сер-це» (Чабанівський), «Спостерігайте природу і прямуйте дорогою, яку вона вам вказує» (Жан-Жак Руссо).
Епіграф. Люби землю свою, яку дав тобі Господь.
План уроку
1. Природа, людина, Батьківщина.
2. Попіл Чорнобиля стукає в людське серце.
3. «Любіть, шануйте, бережіть природу - вічне джерело нашого життя і нашої твердості» (М. Рильський).
Хід уроку
Вступне слово вчителя.
Мабуть, найбільшу насолоду і радість, найпалкішу любов до рідного краю, до життя викликає спілкування з природою. Вона чарувала і чарує, хвилювала і хвилює людину. Шепіт голубої води, зелених дібров, спів дзвінко-голосих пташок, запах і розмаїття квітів - усе це дорога серцю, ні з чим незрівнянна краса рідної землі.
Природа і Вітчизна - невіддільні. У кожного з нас залишився у серці добрий куточок, де минуло дитинство: зелена левада, луки з пахучою ско-шеною травою, сонячний сосновий бір або тінявий гай з суничними галяви-нами, широке поле, де так легко й солодко дихати, стежина, обабіч якої ростуть волошки і маки, і по якій, здається, не ідеш, а летиш, неначе птах.
Учень. Безмежно з дитинства кохаю
Красу свого рідного краю -
Дніпра голубінь неозору,
Сосну в надвечір'ї прозорім,
І місяць у хмарках сріблистих,
І свіжість весняного листя,
І синій промінчик волошок
В пшеничному морі колосся.
Учениця. У ліс завітаю я знову
На тиху сердечну розмову,
Де пахне достигла суниця
І сонцем пропалена глиця!
Я чую зозулі кування.
Берізок тремтливих зітхання,
Тонкі білозорі сестриці
Сплели свої віти в косиці.
Розповідь учителя. Земля дідів і прадідів наших, наша Батьківщина. На ній жили і виросли наші батьки, на ній зробили свої перші кроки і ми. На ній зростають нові покоління людей. Люди на цих землях жили споконвіку. Але в часи наших дідів і прадідів не виникало серйозних екологічних проблем. (Словник. Екологія - від грецького - оселя, сере-довище, - наука про зв'язок організмів із середовищем. Екологічна про-блема - забруднення навколишнього середовища).
Люди жили з природою, не відділяли себе від неї. Вони брали від природи її дари і розуміли, що краще і розумніше вони ставитимуться до неї, то краще буде і їм. Людина - часточка природи, плоть її плоті. Не вінець, не перетворювач і не володар! А часточка. Це предковічне. Але чому ж так гостро нині постала проблема екології? Чому так часто ми стаємо свідками необдуманого втручання людини у внутрішній світ природи?
Мабуть, тому, що насамперед дбаємо про результати роботи, а не про на-слідки нашого втручання в природне середовище. Незнання навколишнього світу, його особливостей призводить до великих екологічних катастроф.
Страшним лихом для українського народу стала аварія на Чорнобильській АЕС (26 квітня 1986 року). Це сотні жертв, сотні й тисячі хворих та калік, радіаційний фон у деяких місцях перевищував допус-тимі норми. Забрудненими були всі райони, куди тільки не сягнула чорна хмара чорнобильського лиха. Це і Україна, і Білорусія, і Росія.
За двадцять кілометрів від Москви на Читинському цвинтарі поховано 23 українці. Серед них Володимир Правий, Віктор Кібенюк, Володимир Тишура, Микола Ващук, Володимир Ігнатенко, вдячна па-м'ять про яких буде вічною, бо цим героям вдалося скоротити масш-таби аварії, попередити вибух ще одного реактора.
Учениця. Вогонь, радіація люто звіріли,
Кипіли граніт і смола.
Не грішники - хлопці в тім пеклі горіли...
І зона мовчання була.
Свій лік починала незнана ще ера
Борні із новим найжахливішим злом,
І грюкав, і гримав до кожного в двері
Четвертого блоку розлом.
І в Швеції приладів стрілки стрибали,
Тривога весь світ пройняла -
Це ж рвалося лихо вселюдське за шкали,
І зона мовчання була.
Плювався отруйною парою кратер,
І хмари зловіщі пливли,
А люди до першотравневого свята
Двори й тротуари мели.
Жінки на городах копалися в глині,
Так буйно черемха цвіла...
Котились від Києва геть лімузини,
І зона мовчання була.
Чутки нечувані повзли між народом,
І пухла від них голова.
Дивились в надії на радіо:
«Згодом усе розтлумачить Москва».
Ішли піонери в парадних колонах,
Бадьорість - з трибун висоти.
Стояли в чеканні німім ешелони:
«Як гримне, чи встигнем втекти?»...
Мені ж і тепер ще бракує озону,
У грудях задушлива мла...
Іще не було відгороджено зони,
А зона мовчання була.
(Сяргей Законніков, з білоруської переклав Василь Ганущак).
Вчитель. Атомні станції дуже шкідливі та небезпечні об'єкти. Вони заби-рають природну воду для охолодження, а з часом міліють ріки й озе-ра, знижується рівень ґрунтових вод. Тому людям, які займають керівні посади, слід розсудливо підходити до того, де саме споруджувати такі станції, а також інші фабрики, заводи. Потрібно постійно жити в єдності з природою, а не бути тільки її міщанським споживачем.
Колись люди вірили в богів - покровителів усього живого на землі. Такою покровителькою рослин була Флора, а покровителькою тварин богиня Фауна. Тому рослинний світ називають флорою, а тваринний -фауною.
Учениця. Були у матері Природи дві донечки такої вроди: хто їх побачив хоч на мить - не міг забути й розлюбить. Голубооку звали Флора. У неї очі, наче зорі, завжди замріяна, тендітна, ласкава, ніжна та привітна. А Фауна швидка, як вітер, могла й за