РЕФЕРАТ

на тему:

“Козацька педагогіка як унікальне явище світової педагогічної думки”

Козацька педагогіка — феноменальне явище і складова української етнопедагогіки: в усній формі вона зберегла, переда-ючи з покоління до покоління найкращі духовні цінності наро-ду, досвід виховання, формування і навчання особистості, не за-фіксовані письмово прогресивні й результативні форми допологового виховання, батьківського опікування немовлят і дітей до-шкільного віку, роботи з отроками, підлітками і юнаками та по-будови взаємин між дорослими. Так виникли неписані закони кодексу лицарської честі, що передбачали:—

любов до батьків, рідної мови, вірність у коханні, дружбі, побратимстві, ставленні до Батьківщини-України;—

готовність захищати слабших, молодших, зокрема дітей;—

шляхетне ставлення до дівчини, Жінки, бабусі;—

непохитна відданість ідеям, принципам народної моралі, духовності (правдивість і справедливість, скромність і працьо-витість тощо);—

відстоювання повної свободи і незалежності особистості, народу, держави;—

турбота про розвиток національних традицій, звичаїв і об-рядів, бережливе ставлення до рідної природи, землі;—

прагнення робити пожертви на будівництво храмів, на-вчально-виховних і культурних закладів;—

цілеспрямований розвиток власних фізичних і духовних сил, волі, можливостей свого організму;—

уміння скрізь і всюди чинити шляхетно, виявляти інші чесноти.

Козацька педагогіка як невід'ємна складова української етнопедагогіки акумулювала в собі вироблені віками та апробовані часом традиції тіловиховання молоді.

Система освіти і виховання у школах Запорозької Січі (ко-зацькі, січові, полкові, паланкові, парафіяльні та інші школи) передбачала формування у молоді, крім якостей лицарської честі, певної системи доблесті та звитяги, а саме:—

готовності боротися до загину за волю, честь і славу України;—

нехтування небезпекою, коли справа стосується нещастя рідних, друзів, побратимів;—

ненависть до ворогів, прагнення визволити рідний край від чужих зайд-завойовників;—

здатність відстоювати рідну мову, культуру, право бути господарем на власній землі;—

героїзм, подвижництво у праці та в бою в ім'я свободи і незалежності України.

У козацькому середовищі виникло, закріпилося, а потім і поширилося в слов'янському стилі кілька специфічних систем фізичних і психофізичних вправ, спрямованих на тіловиховання, самовдосконалення особистості. Це перш за все система фізич-ного виховання і військового вишколу учнів різних типів шкіл (володіння луком, списом, шаблею і арканом, майстерність їзди на бойовому коні, управління і догляд за ним тощо).

Система ведення наступальних і захисних боїв з позиції духов-ності, створення "кругової неприступної оборони" (між іншим, і свої військові табори вони зводили за такими ж принципами), системи козацького єдиноборства: все підпорядковувалося основ-ній меті — вихованню незборимого воїна-захисника, богатиря, красивого тілом і духом, інтелектуально багатого.

Козацька служба вимагала високого рівня духовності й за-гартованості, витривалості до голоду і спеки, дощу і снігу, до від-сутності харчів і питної води, що зумовлювало побудову едино-борств у поєднанні з високим рівнем моральності, лицарської честі.

"Як і бувале козацтво, молодь на свята народного календаря, у процесі народних ігор, змагалася на силу, спритність, винахід-ливість, точність. Традиційними були змагання на конях (пере-гони та ін.).

А в непрохідних дніпровських плавнях козацька молодь під наглядом найбільш досвідчених запорожців у постійній праці загартовувала своє здоров'я, силу і спритність. Цьому сприяло полювання, плавання, рибальство та постійні змагання з веслу-вання.

Найбільш відповідальним випробуванням для молоді було подолання дніпровських порогів, і тільки тоді вони отримували звання "істинного" запорозького козака".

Серед запорозьких козаків значного поширення набули різно-манітні системи единоборств. Найвідоміша лягла в основу ко-зацького танцю гопак, що формує інтелектуальне, духовне, фізич-не та естетичне багатство юності.

Окремі козаки спеціальними вправами досягали неймовірно-го ефекту, коли "тіло грає" (у такому разі больові удари против-ника не відчувалися). Такі козаки миттєво концентрували внут-рішню енергію в ту частину свого тіла, куди спрямовувався удар нападника. Подібні явища притаманні й східним системам боротьби, наприклад, мистецтву тибетських ченців катода і "школі залізної сорочки" в кунг-фу та карате.

Отже, високий рівень розвитку психофізичної і духовної куль-тури козацтва, досягнення української етнопедагогіки з питань тіловиховання молоді, інтелектуального розвитку визнані й апро-бовані у світі, мають природне право на відновлення кращих своїх здобутків у практиці тіловиховання і духовності сучасної молоді. Успіх буде гарантовано за умови творчого підходу до практичної реалізації теоретичних узагальнень потреби відновлення на висо-кому рівні козацького гарту, тіловиховання і гармонійного роз-витку молоді в процесі відновлення національної системи освіти.

Найголовнішими вимогами до такої діяльності можуть бути відомі козацькі заповіді:—

не шкодь своїми діями іншим;—

візьми все найкраще, що зробить тобі добро, зміцнить силу, загартує волю, збудить думку, уяву, сформує почуття і переконання;—

без потреби не зазіхай на сусідські звички, не переймай чужих молитов, а бери лише те, що продовжить життя, зробить його незборимим, загартованим, помножить майстерність, вправність, а здібності перетворить на невичерпні.

Ці та інші настанови тяжіють за своєю сутністю до Заповідей Господніх.

Відомо, що запорожці були глибоковіруючими людьми, і відсіч усім ворогам давали за заповідями Божими.

Виховання в козацьких школах і літніх юнацьких таборах проводилося у ході різноманітних ігор, засобами спортивних, рух-ливих ігор, розваг та змагань, що гартували волю і характер юних, розвивали духовність і інтелект, множили витримку, наполег-ливість, уміння доводити справу до кінця, до перемоги. Спортив-но-фізичні ігри прямо та опосередковано впливали на форму-вання інтелектуального рівня юного українця, на розумовий і фізичний розвиток особистості.

В умовах боротьби за збереження українського етносу і ви-живання в екстремальних обставинах козаки гартували своє тіло і дух, доводячи особистість майже до ідеальності.

Козацтво — високоінтелектуальний і суспільнотворчий уні-кум державотворення, громадського дива Європи, в якому ко-жен козак — це мудрець.

У Запорозькій Січі, як і у Стародавній Греції, існував культ фізичного розвитку особистості. Фізично недосконала людина відчувала свою нерівність і тому щиро прагнула підвищити свій фізичний вишкіл. Як свідчать