(А.С. Макаренко)

У пізнавальній географічній грі вміння застосовувати от-римані раніше знання, навики користування додатковою та словниковими літературами. А головне — у ході гри учні отримують задоволення. Позитивні емоції проявля-ються на кращому засвоєнні навчального матеріалу, впли-вають на розвиток особистості дитини в цілому. От чому гра може стати засобом різнобічного розвитку учня, його здібностей.

Але при цьому не слід забувати, що гра завжди «вільна». Відповідно, учителю знадобляться весь його такт, терпимість, вміння та знання в організації та керівництві грою. Інакше результати її будуть прямо про-тилежні до тих, які чекають. Конкретніше, не допустимо вводити одразу ж важкі ігри, потрібно починати з більш легких.

Грати в пізнавальні ігри треба навчитись. Наприклад, якщо запропонувати учням пограти в лото (топографічне, метеорологічне, картографічне), то для першого знайом-ства з цією грою необхідно мати декілька карточок з умов-ними знаками, які зустрічаються найчастіше, і лише після того, як діти звикнуть користуватися ними і з'ясовують для себе правила гри, можна використовувати карточки, на яких є маловідомі та невідомі умовні знаки. Тільки тоді й виникне в учнів бажання подолати незнання, знайти і за-пам'ятати те, що невідомо. Якщо в наявності є лото і доміно з однієї теми, наприклад «топографічне доміно», то потрібно спочатку навчити дітей гри в лото, тому що гра в доміно складніша. Мета географічної гри перш за все — навчальна: закріпити вміння читати карти, вміння викори-стовувати отримані знання, різноманітну додаткову інфор-мацію, викликати бажання навчатися, зацікавити предме-том географії.

Ігри можна включати в урок, використовувати на занят-тях гуртка, на географічних вечорах.

Застосування гри на уроці може бути дуже різно-манітним, її можна організовувати як на початку уроку для активізації уваги, так і в кінці його, для закріплення ма-теріалу та зняття напруги після важкої роботи протягом уроку. Інколи важко визначити, де закінчується гра, а де розпочинається навчальне заняття. Вчителі знають, що однією із найважчих для пояснення є тема «Клімат». Міцно засвоїти особливості клімату допомагають багато-разові вправи, які найзручніше проводити у формі захоп-люючих завдань. Наприклад, завдання «Де випадає стільки-то опадів?» — по середньорічній кількості опадів і часу їх найбільшого випадання потрібно визначити тип клімату.

«Де така зима?» («Де таке літо?») — кружечки з цифра-ми зимової температури потрібно закріпити за допомогою галочки на одній із декількох місць на карті, вказане учи-телем. При цьому учні спочатку грають, використовуючи кліматичну карту, а потім фізичну. Або таке завдання: на класній дошці навпроти даних про літні та зимові темпе-ратури та різну кількість опадів написати тип клімату.

Поступово читання кліматограм в підручнику 7 кл. та опис клімату по комплексних кліматичних таблицях посту-пово зацікавлює учнів.

Один і той самий набір для гри можна використати декілька разів (під час пояснювання нового матеріалу на підсумкових уроках, при опитуванні та при закріпленні нового матеріалу). Тепер декілька слів про сам процес створення ігор. Виготовлення їх, як і зміст, має велике ви-ховне значення, тому що в процесі роботи над ними від учнів вимагається терпіння, винахідливість, вміння дово-дити розпочату справу до кінця. Матеріал самий різно-манітний: картон, цупкий папір, фотопапір, ілюстрації із старих журналів, списаних підручників та атласів, контурні карти та інше. Таким чином можна виготовити різноманітні географічні ігри. Ось деякі з них:

1. «Зоогеографічне доміно»

Гра складається із 25 карточок. На одній стороні карточ-ки зверху приклеюється малюнок якої-небудь тварини, знизу — написана назва однієї із природних зон:

а) полярна і зона тундри;

б) ліси помірного поясу;

в) степи;

г) пустелі та напівпустелі;

д) савани;

ж) тропічні ліси.

Гру розпочинає один із гравців, який отримав карточку-дубль, може виглядати так: наклеєний малюнок лося, а під ним підпис «ліси помірного поясу», тобто підпис відповідного малюнка, інші карточки «неправильні» (на-приклад, під малюнком білого ведмедя написано «сава-ни»). Завдання гравців полягає в тому, що потрібно викла-дати картки малюнками або підписами так, щоб при їхньо-му зіткненні одержувались правильні відповіді. У грі по-винно бути 6 дублів — по одному для кожної природної зони. Перемагає той, хто раніше за інших викладе свої картки. За цим же принципом можна самостійно виготови-ти і «Геоботанічне доміно».

2. «Географічні силуети»

Картки з географічними силуетами вводяться поступо-во, починаючи з VI—VII класу. Спочатку учень по контурах тільки впізнає та називає материк, потім відповідає на за-питання: «У якій півкулі знаходиться цей материк? Які оке-ани його омивають і т. д. При розгляданні наступних тем курсу ці силуети доповнюються. Ще більш ускладнюється робота в наступних класах, коли до уже добре знайомих географічних об'єктів додаються контури півостровів, ост-ровів, річок та озер нашої України.

Якщо зразу не вдається впізнати об'єкт, то учень може використовувати карту. Адже мета гри і полягає в тому, щоб учні частіше зверталися до карти, більш уважно роз-глядали її та вивчали.

Розміри карток 15 х 10 см. Вони зручні для індивідуаль-ної роботи, а також на заняттях гуртка. Для групової мож-на виготовити карточки більших розмірів.

Вчитель може ввести в гру для оцінювання бали. Ця гра відбувається жваво, цікаво.

3. «Пошта»

На заняттях географічного гуртка можна організувати гру в «Пошту». Для цього потрібно виготовити з тканини або паперу 6 кишеньок розміром 16 х 11 см, написати: Північна Америка, Південна Америка, Австралія, Європа, Азія, Африка. Учасникам гри вчитель дає рівну кількість карток (кожному особисто або цілій групі). Потім картки з обрисами материків, островів, півостровів, річок, озер, за-ток, приток учні