проблем, хвороб та нещасть. Відтак освіта може себе реалізувати як така лише тоді, коли вона навчатиме не лише технологіям, які підкоряють істинний Світ людині, а й відчуттю та розумінню цього світу.
Тому першим і найважливішим стратегічним завданням екологічної освіти і виховання слід вважати формування побожного ставлення до всього живого.
Друге стратегічне завдання — пізнання природи, існування якої не залежить від людської свідомості. Бо саме це пізнання створює всі необхідні перед-умови для глобального (біосферного) мислення й екологічно обґрунтованих локальних дій, відповід-но до конкретного природного середовища, де відбу-ваються дії. Воно також забезпечить глибоке розу-міння якості середовища, яка визначається не тех-нічними рішеннями, а якістю тієї роботи, яку ви-конують природні об'єкти (різноманітні форми жит-тя), збереження і збільшення яких слід вважати найважливішим завданням локальних дій.
Виконання цих завдань передбачає досягнен-ня трьох цілей.
Ціль перша. Формування екологічного світо-гляду. Перешкодою на цьому шляху є помилко-ве уявлення, що це — завдання філософів. По-милка випливає з нерозуміння того, ніби філо-софська думка як гуманітарна у змозі творити світорозуміння лише того світу, який творить (створює) людина. Однак світ, створивши люди-ну, може бути осмислений винятково з позицій біосферного мислення.
Ціль друга. Утвердження у свідомості учнів думки, що життя може існувати винятково у формі цілого, а не частин.
Ціль третя. Освіта має здійснюватися у рамках раціонального природокористування. Ціль дося-гається в процесі переосмислення всього, накопи-ченого наукою. А переоцінювання цінностей дасть змогу перейти від світосприймання і світопідкорення до світорозуміння, що означає здатність мис-лити в рамках уявлень про істинний світ.
Пропонуємо такий підхід до екологічної осві-ти і виховання в середній школі, який гармоній-но поєднуватиме природничо-наукові предмети з гуманітарними. Основою цього підходу має стати біологія.
Людина, яка приходить у цей світ, спочатку сприймає його як єдине ціле і лише потім почи-нає поділяти його на окремі частини. Цей процес повторюється і в освіті. Ще в дошкільних уста-новах колись єдиний (цілісний) світ, що оточує дитину, починає поділятися на складові, а потім цей процес продовжується в школі. У результаті дитина виходить зі школи зі знаннями матема-тики, фізики, хімії, біології, мови тощо, які у свідомості, на жаль, ніяк не пов'язані між собою (не утворюють цілого) і не формують цілісну картину природи. Екологічна освіта має будува-тися за принципом спіралі, коли на кожному на-ступному витку відбувається узагальнення попе-реднього. Тому вона має починатися у почат-ковій школі і закінчуватися у 12 класі.
Пропонуємо триетапне викладання екології з таким розподілом питань за класами.