з деякими відомостями з літератури та історії). У школах обох типів навчалися тільки хлоп-чики. Розвиток цих шкіл був спричинений необхідністю оволо-дінням ораторським мистецтвом тими, хто намагався зайняти ке-рівні посади в державі.
Значно пізніше в Римі з'явилися школи риторів, в яких діти знаті готувалися до державної діяльності. Вони вивчали риторику, філософію, правознавство, грецьку мову, математику, музику. Навчання в школах було платним. В середині першого тисячоліт-тя до нашої ери приватні граматичні й риторські школи були пе-ретворені в державні.
Проголошення християнства державною релігією Римської імперії спричинило різку зміну змісту навчання і виховання дітей у школах. Християнство надало школі яскраво забарвленого релі-гійного характеру, що знижувало рівень розумового виховання підростаючих поколінь.
Структурно-логічні схеми
ОСВІТА ТА ВИХОВАННЯ У ДАВНІЙ ГРЕЦІЇ
Афінська система
Мета виховання: різнобічний гармо-нійний розвиток особистості
Форми та зміст. 0—7 р. — сімейне виховання; 7—13 р. — музична школа; школа гра-матиста (навчання грамоті і лічбі); школа кіфариста (літературно-музи-чине виховання);
13—18 р. — гімназичні школи: пале-стра (школа давнього п'ятиборства); гімнасія (риторика, гімнастика, музи-ка); 18—20 р. — ефебія.
Традиційні цінності полісного вихо-вання: єдність, рівність перед зако-ном, ідеал героїчного і безкорисно-го служіння рідному місту.
Спартанська система
Мета виховання: підготовка мужніх, дисциплінованих, загартованих воїнів.
Форми навчання і виховання: 0—7 р. — сімейне виховання; 7—18 р. агелли (військові загони); 18—20 р. — військова служба (ефебія). Зміст навчання і виховання: володін-ня зброєю, розвиток сили і витрива-лості; елементарне навчання читан-ню й письму, розвиток кмітливості, вміння висловлювати думки аргумен-товано і лаконічно; естетичне вихо-вання через військові пісні і танці, розвиток почуття краси тіла.
Методи виховання: особистий при-клад, змагання, формування звичок, покарання, бесіди; общинне вихо-вання.
Етапи навчання у Давньому Римі
Сімейне виховання (від народження до 7 років) — найдавніший вид римсь-кого виховання, якому приділялась дуже велика увага..
Елементарна школа (від 7 до 11—12 років) — з V ст. н.е. — мала суто практичний характер; хлопчиків і дівчат навчали читанню, письму, лічбі.
Школа граматики (від 11 до 12—15 років) — передбачалося вивчення ла-тинської та грецької мови та літератури (граматика, поетика, стилістика) на основі творів Гомера, Вергілія, Теренція; вивченню основ «вільних мис-тецтв» приділялось другорядне значення. Відбувалося формування «дос-коналого оратора» як освітнього ідеалу.
Школа ритора (від 15 до 20 років) — незначна кількість юнаків детально вивчала в теорії і на практиці ораторське мистецтво за зразком промов Цицерона для підготовки до судової діяльності.
Творчі завдання і реферати
1. Взаємозв'язок культури й освіти у доісторичних світових цивілізаціях.
2. Порівняльний аналіз думок (поглядів) грецьких, римських і східних філософів щодо виховання особистості.
3. Характеристика змісту освіти й виховання у перших школах (порівняльний аналіз).
4. Становлення виховання дітей у доісторичний період з XX ст. до н.е. до поч. н.е.
Питання для роздумів і проблемні запитання
1. Обгрунтуйте, який з підходів щодо виникнення виховання абсолютно є не науковим?
2. Які з пам'яток джерел педагогіки є на території нашого краю (найстаріші на Житомирщині)?
3. Доведіть, що Спартанська і Афінська виховні системи є та-кими, що унеможливлюють одна одну.
4. Що є принципово відмінним у школах писців і жерців (Ста-родавній Єгипет)?
5. Які наслідки Афінської освітньої системи мають непересічну цінність для сучасної загальнолюдської і педагогічної культури?
Тест
1. Який підхід є визначальним при вивченні студентами істо-рико-педагогічної науки?
а) особистісний; б) комплексний; в) культурологічний.
1. Що можна віднести до найдревніших джерел в історії педа-гогіки?
а) манускрипти; б) звукописи; в) піктограми.
3. Який з підходів в історико-педагогічній науці щодо виник-нення виховання абсолютно позбавлений науковості?
а) біологічний; б) соціологічний; в) психологічний.
4. У який історичний період виникає виховання як соціальне явище?
а) на етапі патріархату; б) у дородовий період; в) на етапі ран-нього матріархату.
5. Визначальним законом людського співжиття й керівницт-вом до реалізації виховання у родовій общині був:
а) закон золотого правила моралі; б) закон табу; в) біологічний закон.
6. Основними шляхами виховання підростаючої зміни у пер-віснородовому суспільстві були:
а) показ, спостереження, змагання; б) навіювання, спостереження, приклад однолітків; в) показ, спостереження, посильна участь у праці.
7. Найдревнішою у світовій цивілізації вважається школа:
а) Древнього Вавилону; б) Древнього Єгипту; в) піктографічна школа Майя.
8. У якій із шкіл древньої цивілізації зміст навчання включав: вміння читання, рахунку, письма; знання арифметики, геометрії, астрономії, магії, астрології, народної медицини?
а) школи Древнього Китаю; б) школи жерців у Древньому Єгип-ті; в) школи Ассирії.
9. Мову, яка передбачає коротку, чітку і точну відповідь, нази-вають:
а) афінською; б) спартанською; в) лаконічною.
10. Життя жінки в Афінах було замкнуте і зосереджене в жіно-чій половині будинку, яка називалась:
а) палестрою; б) гінекеєю; в) кухнею.
11. Військова група в Давній Греції, в яку вступали юнаки 18— 20 років і несли службу в військових гарнізонах:
а) ефебією; б) палестрою; в) батальйоном; г) криптіею.
12. Діти з 15—18 років в Давній Греції навчались в школах: а) граматистів; б) ораторів; в) кіфаристів; г) гімнасіях.
13. Кого хотіли виховати з спартанської жінки:
а) домашню господарку; б) жінку-амазонку; в) високоосвічену особистість.
14. Об'єднані граматичні школи і школи ораторів в Стародав-ньому Римі називали:
а) державними; б) елементарними; в) граматичними.
15. Найбільш відомим римським педагогом був:
а) Гай Юлій Цезар; б) Марк Фабій Квінтіліан; в) Октавіан Ав-густ.