Етнопедагогічні основи гуцульської школи

Розбудова самос-тійної Української держави й надання ук-раїнській мові держав-ного статусу, реа-лізація перспектив Де-ржавної національної програми "Освіта" ("Україна XXI століт-тя") справедливо ви-магають кардиналь-них змін у науковій розробці проблем українського шкільництва.

Етноцид, геноцид, лінгвоцид, безперервні ре-пресії проти українського вчительства й національне свідомих українців, зруйнування рідної школи, національної системи виховання, асиміляція української культури внаслідок політики російщення України згубно відбились на духовно-національному житті нашого народу, мовному спілкуванні, освіті, науці, в тому числі й на українському шкільництві, яке навмисно було позбавлене можливостей для того, аби належно розгорнути свій самобутній науково-творчий по-тенціал. Воно змушене було плентатися як пасер-биця за школою привілейованою — радянською, тобто російською, внаслідок чого втратило свій на-родний, національний ґрунт і колорит, духовне об-личчя, стало безликим, збаламученим і збай-дужілим навіть щодо самої долі української шко-ли.

Вкрай негативно відбилося на стані ук-раїнського шкільництва багаторічне затиснення його в лещатах фальшивих догм, безглуздих кам-паній і кон'юнктур, підступних постулатів ленінсько-сталінської та брежнєвсько-сусловської лжепедагогік. Тому й відзначати якісь особливі успіхи в галузі нашого шкільництва, на жаль, не доводиться. Його стан зовсім не відповідає зрос-

"Народ, який не має своєї школи, може бути пасербом серед чужих народів і ніколи не виб'ється на самостійну дорогу існування" М. ГРУ ШЕВСЬКИЙ

лим вимогам нашого часу, а тим більше завдан-ням розбудови української школи на Україні, бо, насправді, треба наново творити й саме українське шкільництво в цілому, а також у його регіональних (місцевих) варіантах. До одного з них і належить українське гуцульське шкільництво і школознавство.

Українське школознавство — одна з галузей ук-раїнської педагогіки, що охоплює питання ор-ганізації і керівництва шкільної справи на Україні. Українське гуцульське школознавство, крім цього, спільного для всієї України, бере під увагу також самобутні риси вияву цього процесу на Гуцуль-щині.

Слово "школа" давньогрецького походження, що в дослівному перекладі передається як "вчена бесіда", "навчальне заняття", "місце радості". У су-часній українській мові воно може вживатися у різних значеннях. Ним називають: 1) публічну або приватну установу, де виховують і навчають молодь; 2) всіх учнів, які відвідують якусь школу; 3) будинок, де вчаться учні; 4) всіх учнів, прихиль-ників якогось учителя-наставника, його ідей, по-глядів чи переконань (у філософії, літературі, ми-стецтві); 5) особливий напрям науки якогось учи-теля або поглядів духовного керівника; 6) різні види навчання й виховання; 7) мистецький на-прям; 8) досвід, що чогось навчає. То й нерідко школою величають і саме життя людини. "Життя — найкращий ідеолог, життя — найвища школа шкіл!" — відзначав П. Тичина.

Школа, як правило, має той чи інший національний характер, зумовлений самобутністю життя нації, своєрідністю історичного шляху, нею пройденого.

Українською національною школою називаємо той навчально-виховний заклад, який своїм змістом і духом підпорядкований самобутній при-роді української дитини, потребам забезпечення

її належного тілесного, духовно-морального й інтелектуального розвитку, повністю відповідає її прагненням, корінним інтересам батьків та ук-раїнського народу в цілому, а також ідеалам ук-раїнської педагогіки у формуванні довершеної особи українця.

Українська національна школа у рамках її за-гальнонаціональних, державних на Україні норм може мати також свої регіональні (місцеві) ви-дозміни певного порядку. Скажімо, на Гуцуль-щині може утворюватись і функціонувати ук-раїнська гуцульська школа, на Бойківщині — бойківська, на Поліссі — поліська, на Слобожан-щині — слобідська і т. д. з відповідними її педа-гогіками.

Педагогіка — наука про виховання, навчання, освіту, що розкриває нам загальні правила, зако-ни, яких треба додержуватись, щоб досягти своєї мети. Вона, як і школа, теж наділяється певними національними рисами. Кожен народ плекає собі подібну школу й власну національну педагогіку. Щоб українська школа була справді національ-ною, вона повинна базуватися на українській пе-дагогіці.

Звичайно, немає окремішної, скажімо, національної хімії, фізики, математики, біології чи кібернетики. Зате є національними ті науки, що стосуються конкретної країни, її народу, природи, культури, побуту, історії. Наприклад, історія Ук-раїни, українська мова, лінгвістика, етнографія, географія, народознавство, українське шкільництво, українська система виховання, ук-раїнська школа, українська родина, бо є ук-раїнський народ, нація, суверенна Українська Де-ржава. До того ж педагогіка не тільки наука, а й мистецтво. А мистецтво, як правило, має своє національне вираження (українська пісня, музика, живопис, хореографія, архітектура, фольклор і т. д.). Крім того, педагогіка як наука й мистецтво стосується особливої, властивої тільки їй сфери — формування людини з притаманними їй національними рисами, суспільно-побутовими ознаками.

Педагогіка через виховання та навчання дітей і молоді відтворює і розвиває у кожному наступно-му поколінні народ, націю. Тому й національний підхід у науковому розв'язанні проблем педа-гогічних є обов'язковим.

Українська гуцульська національна школа тоді чогось варта, коли вона забезпечує світовий рівень навчання учнів й реалізовує, спільно з сім'єю і громадськістю, українське національне вихован-ня.

Кожен конкретний народ через свою національну систему виховання органічно продов-жує себе в своїх дітях, генезує національний дух, менталітет, характер, психологію, традиційну ро-динно-побутову культуру, спосіб життя. Тому цілком природним й об'єктивно закономірним виступає його прагнення мати свою власну національну систему виховання.

В основу сучасної науки національного вихо-вання як процесу формування особистості покла-дено: саму природу виховного процесу в його етнічному, вселюдському, національному вира-женні; дитину, як окрему, оригінальну й неповторну цінність, об'єкт і суб'єкт виховання, основні фактори психолого-педагогічного впливу на ста-новлення повновартісної людини, гарантування права й умов формування і всебічного розвитку особистості в її повному ціннісному всевиявленні.

Колоніальне підневілля привело до того, що ко-лись шкіл на Гуцульщині було мало. Та й рівень навчання в них був низьким. Майже