Оскільки успіх у навчанні й вихованні молодших школярів та й учнів наступних класів у значній мірі визначається їх до-шкільною підготовкою, програма педагогічного всеобучу охоп-лює також актуальні питання виховання дошкільнят у гуцульсь-ких родинах, яку подаємо окремо.

Гуцульське родинне виховання — то одна з гілок українсько-го національного виховання. Вона органічно поєднує в собі на-ціональне, вселюдське й суто гуцульське, неординарно-самобу-тнє, традиційно властиве українським родинам Карпатського краю.

Під національним родинним вихованням розуміємо ціле-спрямований, систематичний виховний вплив батьків на дити-ну з метою утвердження у її свідомості етнічної (національної) культури, мови, єдності, своєї національної неповторності й ва-гомості.

Нації стають вселюдськими саме тоді, коли вони по-справж-ньому національні. Національне виховання має сприяти підне-сенню національної самосвідомості, формуванню сукупності уявлень про власну націю, її самобутність, історичний шлях, місце серед етносів (націй).

Гуцульське родинне виховання базується на таких провідних принципах, як: український патріотизм й висока національна свідомість; природовідповідність; любов до батька й матері, роди-ни, рідного краю; шанобливе ставлення до української мови й традиційної родинно-побутової культури гуцулів; почуття взає-много обов'язку між батьками і дітьми та членами родини; гу-цульська етнічна соціалізація; європеїзм; участь дітей у посиль-ній хатній роботі та господарській, і громадській діяльності; прилучення до гуцульського народного мистецтва, місцевих ре-месел і промислів; утвердження здорового способу життя; збе-реження родинної честі й солідарності між родичами і свояка-ми; забезпечення єдності, наступності й спадкоємності поко-лінь.

"Без науки до всього короткі руки", — гласить народна муд-рість. Тому в основу гуцульського родинного виховання, а та-кож самої програми педагогічного всеобучу батьків учнів гу-цульської школи покладено принцип науковості. В ній тісно переплітаються сучасні здобутки педагогічної науки в галузі ро-динного виховання, досягнення української народної педагогі-ки та етнопедагогіки, прогресивні виховні традиції гуцульської родини. При складанні програми творчо використано вже набулий досвід у цій важливій справі.

Не залишено поза увагою й принцип історизму демократиза-ції й гуманізації. Опора на історію гуцульської родини, батьків-ської педагогіки Гуцульщини не має нічого спільного з архаїза-цією виховання. Зрозуміло, що архаїзовувати сучасне родинне виховання, повертаючи його до старовини, не потрібно. Та й навряд чи це можливо.

Кожна епоха в житті країни висуває свої виховні завдання. Сучасне родинне виховання гуцулів має відповідати новим жит-тєвим вимогам і потребам розв'язання нових соціально-педа-гогічних проблем. Істина ця абсолютна, як і незаперечною є необхідність мати автентичну українську родинну педагогіку на Україні. А щоб її відродити й далі розвивати, слід актуалізувати й творчо осмислити всі найкращі педагогічні набутки з минуло-го, правильно вибрати виховні кроки сучасні з передбаченням очікуваних позитивних результатів майбутнього.

Мудрість народної педагогіки кличе шанувати минуле й са-мовіддано трудитись задля майбутньої щасливої долі наших ді-тей і внуків. Недаром кажуть: "Перед минулим — зніми капе-люха, перед майбутнім — засукай рукави".

А ще в програмі підноситься державницька ідея, бо як буде самостійна, міцна й високорозвинена Українська держава, то й світлою буде доля гуцульської родини й відкриється широкий простір для застосування й розвитку української родинної етнопедагогіки.

До важливих прикмет програми належить те, що в ній про-блеми родинного виховання розглядаються у тісному передплетенні з питаннями етнології й антропології, етнопсихології й демографії, українознавства і людинознавства, економіки й до-моведення, загальної, соціальної і вікової педагогічної психоло-гії, фізіології, гігієни, культурології, релігієзнавства, педагогіч-ної деонтології, родинознавства й дитинознавства, потребами утвердження здорового способу життя родини.

За змістом і структурою програма носить покласний харак-тер. Це означає, що батьки одержують широку педагогічну ін-формацію стосовно виховання дитини, яка навчається в той час у певному конкретному класі.

Заняття у мережі педагогічного всеобучу проводяться щомі-сячно у найзручніші для батьків дні й час — від вересня до травня кожного року. Тривалість занять — не менше однієї акаде-мічної години з обов'язковим збереженням наступності в їх про-блематиці впродовж усього періоду навчання.

Програму педагогічного всеобучу для тих молодих гуцулок і гуцулів, які ще підростають до шлюбу та для тільки що одруже-них, подамо окремо.

Пропонована програма призначена для народних універси-тетів та лекторіїв педагогічних знань, для батьків, які мають ді-тей шкільного віку. Вона може в певній мірі реалізуватися та-кож в індивідуальній роботі чи під час проведення масових ви-ховних заходів із батьками — батьківських конференцій, педа-гогічних читань, вечорів запитань і відповідей, а також у педа-гогічній самоосвіті батьків.

З метою підвищення ефективності занять варто широко ви-користовувати лекції, бесіди, батьківські збори, відкриті уроки, семінари, педагогічні практикуми, усні журнали, диспути, об-мін досвідом роботи тощо. За рівень і якість занять відповідає дирекція місцевої шкали. Проводять їх найкомпетентніші в про-фесійному відношенні фахівці — досвідчені вчителі, вихователі, науковці, батьки, керівники шкіл та органів освіти, провідні спеціалісти інших галузей знань — психологи, лікарі, економіс-ти, юристи, митці, українознавці, духовні особи.

Програма орієнтовна, розрахована для творчого використан-ня, внесення при потребі необхідних коректив і доповнень з врахуванням місцевих конкретних умов і можливостей роботи, складу слухачів, їх освітнього й культурного рівня, потреб і по-бажань батьків.

Відкривається програма загальною проблематикою, висвіт-лення якої здійснюється для всіх батьків школи — на вступних (організаційних) заняттях народного університету чи