Формування екологічної культури учнів при вивченні хімії
Переконання людини формуються з дитинства. Одне з основних моральних завдань, поставлених перед педагогом, - виховання любові до Батьківщини, а отже, і бережне ставлення до рідної природи.
Сприйняття природи допомагає розвивати такі якості, як життєрадісність, емоційність, чутливе, уважне ставлення до всього живого. Природа сприяє розумовому розвиткові дітей, їхній логічній думці та мові. Якщо привчати дітей милуватися яскравими фарбами неба, просторами полів, формою сніжинок, польотом ластівків, у них розвиватиметься художній смак, потреба в творчості, стане глибшими сприйняття навколишнього світу. Як влучно підмітив відомий російський письменник Леонід Леонов, “… виховувати творців і захисників лісу важливіше, ніж вирощувати сам ліс”. Цими словами він не хотів применшити практичної сторони справи, а лише підкреслив важливу роль екологічної культури, екологічного виховання у справі охорони природи.
Екологічна культура особистості формується в процесі виховання і навчання. Вона наскрізь пронизана етичними принципами. Адже етика, на думку Альберта Швейцера, - це “безмежна відповідальність людини за все, що живе”.
Об’єктивним показником екологічної культури людства є рівень нашого спілкування з природою. А рівень цей низький. За висловом відомого вченого Льва Канторовича, “низька культура природокористування не є результатом низького рівня науково-технічної думки, а є наслідком відсутності у нас етики”. Неетичне ставлення до природи і самих себе є показником бездуховності людства.
Основними показниками екологічної культури вважають:
знання загальних закономірностей розвитку природи і суспільства;
розуміння взаємозв’язку їхнього існування і того, що природа становить першооснову становлення і еволюції людства;
визначення соціальної обумовленості взаємовідносин людини і природи;
подолання споживацького ставлення до природи як джерела матеріальної вигоди;
вміння передбачати наслідки впливу діяльності людини на біосферу Землі;
підпорядкування своєї діяльності вимогам раціонального природокористування, піклування про навколишнє природне середовище;
вміння зберігати сприятливі природні умови і конкретну працю.
Природоохоронна освіта тісно пов’язується з екологічним вихованням. Під екологічним вихованням розуміють такий розвиток волі, почуття і рис характеру, які б проявлялися в правильній (етичній) поведінці по відношенню до навколишнього середовища. Воно повинно бути добровільним і безперервним протягом усього життя людини. Метою екологічного виховання є формування екологічної свідомості, що охоплює поняття екологічної моралі – збалансованості між сприйняттям навколишнього середовища, його пізнанням і поведінкою людей по відношенню до нього.
Екологічне виховання не може орієнтуватися лише на розум. Необхідно впливати також на емоції і почуття людей. У школі цьому сприяє вивчення рідної мови, літератури, історії, хімії, біології, географії, художнє та музичне виховання.
Сучасні екологічні проблеми можна розв’язати спільними зусиллями. Потік екологічної інформації повинен не лякати, а спонукати до дії. Сьогодні головне завдання вчителя, і зокрема вчителя хімії, - підвести учнів до правильної оцінки теперішнього екологічного становища, до розуміння необхідності бережливого й економного ставлення до ресурсів природи.
Саме тому всю навчально-виховну роботу я спрямовую на розвиток розумових здібностей учнів, виховання в них екологічної культури. На уроках намагаюся спонукати учнів замислитись над використанням властивостей речовин, над наслідками, до яких може призвести непродумана діяльність людини.
Уже з перших уроків, коли виникає питання, чому треба вивчати хімію, привертаю увагу учнів до подвійного характеру хімії, користі та шкоди, які приносять хімічні відкриття. Збереження чистоти атмосфери – одна з найбільших проблем, адже без повітря ми не можемо обійтися і п’яти хвилин. За останні 50 років з атмосфери взято стільки кисню, скільки використало все людство за 1млн. попередніх років.
Рослини – єдині “фабрики” кисню на нашій планеті. Крім того, вони вбирають з атмосфери і багато шкідливих речовин. Тільки 1 га зелених насаджень очищає від пилу, шкідливих домішок близько 15 млн. мі повітря. Тільки одне доросле дерево за день адсорбує 1 кг пилу. Зелені насадження вбирають майже 30% міського шуму. Один столітній бук вбирає близько 2,5 кг вуглекислого газу, виділяючи при цьому 1,7 кг кисню. Добове виробництво цим деревом кисню може забезпечити потребу в останньому 64 людини. За один день таке дерево випаровує до 400л води і на 10% збільшує вологість ґрунту. На основі цього матеріалу під час вивчення теми “Кисень” підводжу учнів до висновку про те, що необхідно збільшувати зелені насадження.
Під час вивчення теми “Вода” пропоную учням зробити висновок про діяльність людини на основі сучасних даних та уривку з твору М. Гоголя: “Чуден Днепр при тихой погоде, когда вольно и плавно мчит сквозь леса и горы полные воды свои…Глядишь и не знаешь, идёт или не идёт его величавая ширина, и чудится, будто он весь вылит из стекла…Пышный! Ему нет равной реки в мире.”
Сучасні дані: “…В критичному стані Дніпро – головна водна артерія України. Перегороджений греблями, дамбами, шлюзами. Русло Дніпра густо всіяне діючими і тими, що будуються.”
“… Металургійні заводи Запоріжжя продовжують щорічно скидати в басейн Дніпра близько 300 млн. мі забруднених стічних вод.”
“ …Їду ніби на похорон Дніпра – таке тривожне відчуття. Бо ніби потрапили в антисвіт чи на вимерлу планету: пеньки замість гаїв, жодного деревця. Не впізнати Дніпра: такий змалений, сиротливий, незахищений і впокорений плентався з-поміж голих берегів. Після Чорнобильської трагедії довколишні водойми забруднені цезієм і стронцієм у радіусі 2000 кілометрів від місця аварій.” (С. Плачинда).
Учні активно обговорюють питання.
Я використовую цей момент і на інших уроках. Відводжу 3-5 хвилин для інформації про наслідки дій людини. Що це дає? Змушує учнів замислитися над діями людини.
Наприкінці уроку учні розглядають екологічну ситуацію такого типу: один із шляхів
