3. Педагогічна характеристика виховання

Основні закономірності процесу виховання

Організований виховний процес має свої закономір-ності.

Закономірності виховання — стійкі, повторювані, об'єктивно існуючі істотні зв'язки у ньому, реалізація яких сприяє забезпеченню ефектив-ності розвитку особистості школяра.

У виховному процесі виявляються такі закономірності. Виховання органічно пов'язане із суспільними по-требами й умовами виховання. Значні зміни в житті народу зумовлюють і зміни у виховній системі. Розбудова незалежної держави Україна потребує формування в підростаючого покоління національної свідомості, любові до своєї Вітчизни, до рідної, мови, до свого наро-ду, його традицій, історії та культури.

Людина виховується під впливом найрізноманітні-ших чинників. Недарма кажуть, що виховує все: і лю-ди, і речі, і явища. Важлива роль у вихованні належить людям, насамперед батькам і педагогам. Це покладає на них особливу відповідальність.

Процес виховання відбувається найуспішніше в при-родному для нього національному річищі з урахуван-ням менталітету вихованця. З огляду на це, дитину ма-ють оточувати рідна мова, природа, національна куль-тура, звичаї, традиції тощо.

Результати виховання залежать від виховного впли-ву на внутрішній світ дитини, її духовність. Це, зокре-ма, стосується формування її думок, поглядів, переко-нань, ціннісних орієнтацій, емоційної .сфери. Виховний процес повинен постійно трансформувати зовнішні ви-ховні впливи у внутрішні, духовні процеси особистості (її мотиви, установки, орієнтації, ставлення). Визначальними у вихованні є діяльність та спілкування. Діяльність — головний чинник єдності свідомості " та поведінки під час здійснення учнем певних видів ді-яльності (навчальної, трудової, ігрової, спортивної та ін.). Ефективність виховання залежить від ставлення особистості до навколишньої дійсності взагалі та до спрямо-ваних на неї педагогічних впливів зокрема. Сформовані у процесі виховання погляди і переконання, мотиви по-ведінки визначають позицію вихованця щодо спрямова-них на нього педагогічних впливів. У разі несприйняття цих впливів проводять спеціальну виховну роботу і лише згодом здійснюють позитивний виховний вплив.

Ефективність виховного процесу залежить від сто-сунків в учнівському в колективі. Здорова морально-пси-хологічна атмосфера в колективі сприяє формуванню у дітей позитивних моральних якостей, відбувається про-цес взаємовиховання. І навпаки, у колективі спеціаль-ного виправно-виховного закладу, якщо там немає на-лежного порядку, відбувається взаємна деморалізація його членів.

Ефективність виховного процесу зростає, коли уч-ні займаються самовихованням, тобто коли поєднується виховання і самовиховання.

Ці закономірності необхідно враховувати під час ство-рення будь-якої виховної ситуації. Це дає змогу педа-гогу відпрацювати задану схему дій, щоб досягти пос-тавленої мети, допомагає йому в процесі виховної роботи (у плануванні, організації, оцінюванні процесу вихован-ня) перетворити можливість, що випливає із закономір-них зв'язків, на дійсність.

Характеристика принципів виховання

Складність виховного процесу потребує, щоб його цілеспрямована організація здійснювалася, на основі єди-них принципів, яких повинні дотримуватися кожна шко-ла і кожен вихователь.

Принципи виховання - керівні положення, що відображають за-гальні закономірності процесу виховання і визначають вимоги до змісту організації та методів виховного процесу.

Процес виховання ґрунтується на таких принципах. Цілеспрямованість виховання. Передбачає спряму-вання виховної роботи на досягнення основної мети ви-ховання — всебічно розвиненої особистості, підготовки її до свідомої та активної трудової діяльності. Реалізу-ється цей принцип за умови підпорядкованості виховної роботи загальній меті, знання цієї мети вихователями і вихованцями, недопущення стихійності у вихованні, на-явності перспективи, проектування рівня вихованості особистості відповідно до запланованої мети.

Зв'язок виховання з життям. Його суть — виховна діяльність школи має .орієнтувати учнів на те, що вони повинні жити життям суспільства, брати посильну участь у ньому вже за шкільною партою і готуватися до трудової діяльності. Реалізація цього принципу передбачає вико-ристання у виховній роботі краєзнавчого матеріалу, сис-тематичне ознайомлення учнів із суспільно-політични-ми подіями в країні, залучення їх до посильної участі в громадській роботі.

Прилучаючись до активного життя, школярі засвоюють досвід старших поколінь, можуть і повинні брати посиль-ну участь у процесі державотворення. Завдяки цьому в них формується психологічна, моральна і практична готовність до самостійного суспільного життя й діяльності.

Єдність свідомості та поведінки у вихованні. Пове-дінка людини —це її свідомість у дії. Виховання такої єдності свідомості — складний і суперечливий процес, оскільки формування навичок правильної поведінки на-багато складніше, ніж виховання свідомості. Для подо-лання цієї суперечності необхідне правильне співвідно-шення методів формування свідомості та суспільної по-ведінки, запобігання відхиленням у них, вироблення в учнів несприйнятливості до будь-яких негативних впли-вів, готовності боротися з ними.

Виховання в праці. В основі цього принципу — ідея, що формування особистості безпосередньо залежить від її діяльності, від особистої участі в праці. Цей прин-цип спирається і на таку психологічну якість, як праг-нення дитини до активної діяльності. Реалізується за умови усвідомлення учнями, що праця — єдине дже-рело задоволення матеріальних і духовних потреб, чин-ник усебічного розвитку особистості, сумлінне ставлення до неї — важлива позитивна риса.

Комплексний підхід у вихованні. Ґрунтується на діа-лектичній взаємозалежності педагогічних явищ і про-цесів. Втілення його в життя передбачає: єдність ме-ти, завдань і змісту виховання; єдність форм, методів і прийомів виховання; єдність виховних впливів шко-ли, сім'ї, громадськості, засобів масової інформації, -ву-лиці; врахування вікових та індивідуальних особливо-стей учнів; єдність виховання і самовиховання; постійне вивчення рівня вихованості учня і коригування вихов-ної роботи.

Наголошуючи на важливості та необхідності дотри-мання цього принципу, В. Сухомлинський писав, що не можна, вилучати з системі виховання жоден аспект. Упустивши щось одне — виховання переконань, виховання людяності, виховання любові до праці — вже не вдасть-ся вирішити інші завдання.

Виховання особистості в колективі. Індивід стає осо-бистістю завдяки спілкуванню і пов'язаному з ним ві-докремленню. Його реалізація передбачає усвідомлення учнями того, що колектив — могутній засіб виховання, що пев-ні риси особистості формуються тільки в колективі, зна-чення