ВАЛЕОЛОГІЧНА

ЕТНОПЕДАГОГІКА

Український народ з глибокої давнини поціновує здоров'я як найважливіший фе-номен буття. Багата скарбниця народної мудрості — фольклор — тому підтвердження. Глибоке розуміння необхідності турботи про своє здоров'я маємо й в образних порівняннях ("Здорова, як вода", "Здоровий, як дуб"), і в чис-ленних прислів'ях та приказках:

Найбільше багатство — здоров'я. Без здоров'я нема щастя.

Бережи одяг, доки новий, а здоров'я, доки молодий.

Гримай ноги в теплі, голову в холоді, живіт у голоді — не будеш хворіти, будеш довго жити.

Як нема сили, то й світ не милий.

У кого болять кості, той не думає Іти в гості.

Поганому животу І пироги вадять.

Здоров'я маємо — не дбаємо, а втративши, плачемо.

Побажання здоров'я є в народних піснях, колиско-вих, колядках та щедрівках.

Турбота про здорове покоління програмувалася ще в дошлюбний період, під час весілля і в подальшому зумовлювала поведінку вагітної жінки. Так, під час ве-сілля нареченим не дозволялося пити алкогольні напої та палити.

В народі засуджувалися ранні шлюби, бо організм батьків, особливо матері, ще недостатньо зміцнів для продукування нащадків. Не дозволялося укладати шлю-би між близькими родичами, бо це теж погано позна-читься на нащадках.

Вагітну жінку намагалися убезпечити від важких ро-біт, від нервових потрясінь, дбали про якісне повноцін-не харчування. Новонароджене дитя купали у літеплі (воді кімнатної температури), у воду кидали різне зілля, що мало оздоровчий вплив, примовляючи з безмежною лю-бов'ю й теплом наївні сподівання:

даю у купіль любисток, щоб люди любили;

кидаю листя дуба, щоб сини й дочки були міцні, як дубочки;

кидаю ромашку, щоб ніжними були діти;

кладу материнку і чебрець, щоб зростали в рідному краю з рідним словом, а запах материнки І чебрецю зав-жди повертав до рідних порогів.

Раціональні зерна санітарно-гігіенічних вимог містять численні правила й заборони щодо утримання помеш-кання, хатнього начиння, користування предметами осо-бистої гігієни, як-от:

необхідно закривати від пилу та комах посуд з їжею чи відро з водою;

перед тим, як саджати хліб у піч, вишкребти й почис-тити діжу від тіста, накрити її;

їсти тільки своєю ложкою;

витиратися своїм рушником;

по закінченні дня замітати хату;

не можна невмитому виходити з хати;

виливати помиї перед порогом;

викидати кістки за вікно.

В нашого народу склалися усталений досвід та прак-тика збереження навколишнього середовища і піклування про гігієну — свою власну, майбутньої матері та дитини.

Деякі заборони й певні правила поведінки, що пода-валися здебільшого як повір'я, приписи, заклинання, бу-ли примітивними. Вони відобразили ілюзорні уявлення про навколишній світ (скажімо, заборона вагітній жінці наступати на коромисло, бо в дитини на ногах будуть нариви, або лякатися — тому що в дитини на тому місці, якого з переляку торкнулася майбутня мати, буде ро-дима пляма, схожа на те, чого злякалася жінка). Однак усі вони ґрунтувалися, як правило, на бажанні запобігти шкідливим та небезпечним для здоров'я дитини впли-вам. Адже негативні емоції, що переживає жінка, шко-дять дитині.

Заборони й правила, що містили в собі звичаї та об-ряди, які з дня народження І до останніх днів регламен-тували поведінку людини І спонукали до здорового спо-собу життя, забезпечували життя в гармонії з навколиш-нім середовищем, з природою, людьми і самою собою.

Збереження здоров'я і працездатності протягом життях, завжди вважалося великим щастям. "Не смерть страш-на, а недуга, — говорили в народі, бо здоров'я не ку-пиш ні за які гроші, і берегти його треба змалку.

У науковій літературі існує багато визначень здоров'я. За І.Брехманом, здоров'я — це не відсутність хвороби, а гармонія фізичного і психічного в людині. Це — спокійні стосунки між людьми, єднання з природою і мир в душі.

Усвідомлення цінності здоров'я часто приходить то-ді, коли воно частково втрачене. Статистика вимальо-вує сумну картину. Цілком здоровими в Україні народ-жуються тільки двадцять відсотків немовлят. На 1000 ді-тей віком від одного до 14 років реєструють 1300 хво-роб, серед яких основними є захворювання централь-ної нервової системи, органів чуття, травлення.

Наші діти часто кволі, бліді, анемічні чи з явними оз-наками ожиріння, що не менш небезпечно. Стан здо-ров'я і дітей, і дорослих дуже тривожний, що спонукує фахівців шукати причини та шляхи подолання цих нега-раздів. Нерідко стикаємося з різними звинуваченнями на адресу лікарів дитячих закладів, бабусь і, звичайно ж, екології... Нарікання справедливі лише до деякої мі-ри, адже спадковість, вродженість, оточуюче середови-ще й медичне обслуговування за офіційними даними спричинюють лише 50 % захворювань. Половина ж хво-роб виникає внаслідок зневажливого ставлення людей до свого здоров'я, інакше кажучи — через обраний спосіб життя. В повній мірі це стосується й того, як дорослі організували життя своїх малюків.

Досить часто ми стикаємося з перегріванням дитя-чого організму, що порушує процес становлення тер-морегуляційної системи. Це відбувається і в надто теп-лому приміщенні, і навіть на свіжому повітрі через над-мірно теплий одяг дітей. Тобто дитина постійно відчу-ває себе наче в термостаті. А переконати батьків, що в малюка генетично закладена здатність легше перено-сити холод, ніж спеку, практично неможливо. І послаб-лення захисних сил дитячого організму, яке призводить до зменшення опірності хворобам, великою мірою є ре-зультатом неправильно! організації життя малюків. На-ші прадіди добре розуміли шкідливість перегрівання тіла. Всі ми знаємо українське прислів'я "Тримай голо-ву в холоді, ноги в теплі — проживеш довгий вік на зем-лі". Звернімо увагу, що воно знаходить підтвердження у висновках Гіппократа: якщо людина часто перебуває в теплі, це призводить до таких сумних наслідків, як слаб-кість м'язів, нервів, послаблення розумової діяльності, кровотечі, випадків непритомності. Наступна причина ослаблення організму