Курсова робота

“Використання усної народної творчості у словниковій роботі з дітьми дошкільного віку.”

Зміст.

Вступ............................................................................................................................

Розділ І. Теоретико-методологічні засади використання усної народної творчості у словниковій роботі з дітьми дошкільного віку.

1.1 Психолого-педагогічні дослідження мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку........................................................................................................

1.2.Лінгводидактичний аспект мовленнєвого розвитку дошкільників..........

1.3.Співпраця ДНЗ і сім’ї щодо розвитку мовлення дітей дршкільного віку.

Розділ ІІ. Усна народна творчість як засіб формування мовленнєвої діяльності старшого дошкільного віку.

2.1. Характеристика розділу “Словникова робота”............................................

2.2. Вивчення стану словникової роботи з дітьми старшого дошкільного віку.................................................................................................................................

2.3. Система роботи словникової роботи з дошкільниками...............................

2.4. Методичні рекомендації......................................................................................

Висновки......................................................................................................................

Список використаних джерел..................................................................................

Додатки

Розділ І. Теоретико-методологічні засади використання усної народної творчості у словниковій роботі з дітьми дошкільного віку.

1.1. Психолого-педагогічні дослідження мовленєвого розвитку дітей дошкільного віку.

Розвиток мовлення дітей дошкільного віку відбувається у процесі вдосконалення практичного використання мови у спілкуванні з іншими людьми. Мовлення стає основою перебудови психічних процесів, знаряддям мислення. Засвоєння мови супроводжується великою активністю дитини. У дошкільному віці вона є найчутливішою до мовних явищ. Одночасно з орієнтацією на зміст слів дитина виявляє неабияку цікавість до звукової форми слова, змінює слова, творить нові.

Саме тому важливо в даний віковий період зробити особистісно зночущим увесь зміст роботи щодо формування мовленєвого розвитку дошкільників.

В сучасній лінгводидактиці використовують терміни “мова” і “мовлення”. А.М.Богуш зазначає, що мова – це сукупність мовних знаків ( морфеми, слова, словосполучення, речення), система граматичних форм і норм.

Мовлення – процес індивідуальний використання конкретної мови конкретною людиною за характерними для даної мови законами, правилами. Мовлення – процес індивідуальний, оскільки мовець самостійно будує різні типи синтаксичних конструкцій, добирає та вибирає мовні знаки, комбінує їх по різному в рамках одного речення.

В оволодінні мовленням дитина йде від частини до цілого: від слова до поєднання двох-трьох слів, далі – до простої фрази, ще далі – до складного речення. Л.С.Вигодський вважає, що кінцевим етапом мовлення є зв’язне мовлення, яке складається з розгорнутих речень. Зв’язне мовлення – це послідовність пов’язаних одна з одною думок, які передані такими словами у правильно побудованих реченнях.

Одним з перших теоретиків, який заклав основи методики розвитку рідної мови дітей дошкільного віку був відомий слов’янський педагог Ян Амос Коменський (1592-1670). Вчений вважав, що виховання дітей від народження до шести років повинно відбуватись в материнській школі, яка виступає своєрідною формою сімейного виховання. Я.А.Коменський зауважував, що основою розвитку дітей дошкільного віку є чутливий досвід, безпосереднє ознайомлення дітей з предметами та явищами навколишнього світу. На його думку, в дошкільному віці необхідно закласти перші основи загальної освіти, тобто дати дітям елементарну систему знань про навколишнє.

У материнській школі Я.А.Коменський намагався вчити дітей не тільки “знати, але й говорити”. Його вказівки щодо методичного розвитку мови є цінними й сьогодні. На його думку, мова дітей розвивається з допомогою граматики, риторики і поетики.

В.Ф.Одоєвський (1804-1869) категоричний у вимогах до вихователя: простота, точність, стислість висловів – ось головні умови, яких потрібно дотримуватися у розмовах з дітьми. Мова вихователя повинна бути щирою, теплою, душевною, правдивою.

Розвиваючи мову дітей, не можна забувати й про її індивідуальні особливості. Вчений радить наставниці говорити з дитиною тією мовою, яка найбільше відповідає її індивідуальному розвитку, яка для неї є найрозумніша. [4,37-39].

Визнаючи мову як головний інстинкт, який відрізняє людину від інших живих істот. С.Ф.Русова зазначала, що : “уявлення дитини дошкільного віку тільки тоді стають певними і ясними, коли вони одержують словесне вираження”. У своїй праці “Теорія виховання” вона зауважувала, що головна вартість мови не в ній самій, а в тому, що як тільки дитина її опанує, то мова стане для неї головним знаряддям для праці.

Значний внесок у розробку методики рідної мови вніс відомий вчений-філолог, педагог, методист І.І. Срезневський (1812-1880). Свої погляди на розвиток мови дітей дошкільного віку він виклав у книзі “Про вивчення рідної мови взагалі і особливо в дитячому віці”. Вчений наголошував на вивченні рідної мови, яка є основою всіх знонь дитини. Рідна мова, за його словами, є основою освіченості народу. “Народ і мова – одиниці нероздільні. Народ – мова, мова – народ”. [4,39]

І.І.Срезневський розробив правила розвитку мови дітей дошкільного віку. Ось деякі з них :

- розмовляйте з дітьми тільки правильною мовою, не підстроюйтесь під дитяче мислення;

- стежте за своєю мовою, негайно виправляйте помилки! Стежте за мовою дітей, своєчасно виправляйте помилки в дитячій мові. Не дозволяйте дітям навмисне спотворювати слова ;

- розмовляйте з дітьми зрозумілою мовою і в той же час не здібнюйте її ;

- виховуйте у дітей любов слухати розповіді, стимолюйте їх запитаннями до переказу прослуханих оповідань ;

- намагайтесь якомога більше читати дітям, прищеплювати любов до книг,привчайте їх самих читати доступні дитячі пісні ;

- широко використовуйте усну народну творчість, твори мистецтв для розвитку мови дітей.

У педагогічній спадщині К.Д.Ушинського (1824-1871) значне місце посідає вчення про рідну мову. Розкриваючи значення рідної мови, К.Д.Ушинський виділяв в ній насамперед народність. Він вважав, що мова кожного народу створена самим народом, а не кимось іншим. З мови народу народжується і поет, і музикант, і художник. У цьому зв’язку великий педагог закликав –любити і не забувати ніколи рідну мову. [4, 40].

В мові К.Д.Ушинський бачить найтісніший живий зв’язок між минулими, сучасними і майбутніми поколінням. На думку К.Д.Ушинського, мова і народ не розлучні; коли зникає мова, зникає і сам народ, народ не існує більше. “Поки