Отже, ми бачимо як розвивається мовлення дітей дошкільного віку і які стосовно даної проблеми існують погляди.

1.3. Співпраця ДНЗ і сім’ї щодо розвитку мовлення дітей дошкільного віку.

В.А.Сухомлинський писав: “Чим глибше людина пізнає тонкощі рідної мови, тим тоншою буде її сприйняття до гри відтінків рідної мови, тим більше підготовлені її розум до оволодіння мовами інших народів, тим активніше сприймає серце красу слова.”

Для розвитку мовленнєвої культури дошкільника багато може зробити сім’я. З наймолодшого віку в життя дитини включається мова. І природньо, її розвиток завжди хвилює батьків. Їх в загальному цікавить збагачення словника, оволодіння граматикою рідної мови, звуковимовою.[,87].

В сім’ї закладається фундамент мовленнєвого розвитку дітей, адже, перші слова дитина вимовляє в оточенні блтзьких людей, батька, матері, бабці. Як відзначав К.Д.Ушинський, мати, няня, взагалі сім’я – перші наставники дитини в рідному мовленні.[3,158].

Мовлення виконує в житті людини різні функції – спілкування, передача суспільного досвіду (знань, вмінь, навичок), регуляції дій. Щоб ці функції мови своєчасно появлялись і повноцінно реалізувались, зазначають Будницька І.І., Катаєва А.А., потрібні відповідні умови. Коли дитина тільки починає говорити, їй важко використати своє мовлення для організації спілкування. Передати які-небудь знання чи вміння за допомогою слова, без наочної чи дієвої опори неможливо.

Деякі батьки вважають, зазначає А.М.Богуш,що дитина починає вчитись мові тільки в школі і не звертають достатньої уваги на розвиток мовлення своїх дітей.

Не можна залишатися байдужим до мовленнєвих недоліків дитини. В колі сім’ї дорослі не розуміють дитину з півслова і вона почуває себе спокійно. Але проходять роки, поступово розширюється мовлнннєве спілкування дитини, і недоліки мовлення перешкоджають швидкому встановленню контактів з ровесниками, виникають перші образи, перші прізвиська, перші дитячі гіркі сльози.

В школі недоліки мовлення негативно позначаються на успішності. Недостатньо розвинуте мовлення, бідність словникового запасу, наявність мовленнєвих помилок негативно впливають і на загальний інтелектуальний розвиток дитини. Попередити це зможе своєчасна робота батьків по розвитку мовлення дітей з перших років життя.[17,138].

Допомогти батькам у вихованні чистого і правильного мовлення дітей – обов’язок вихователя дитячого садка. Великого значення набуває тісний контакт дошкільного закладу з батьками в останній рік перебування в дитячому садку, в період інтенсивної підготовки до школи.

Серед різноманітних напрямів спільної роботи дошкільного закладу і сім’ї мовленнєва підготовка дітей до школи займає особливе місце. [3;159].

А.М.Богуш зазначає, що словник кожної людини поділяється на пасивний і активний. Активний словник охоплює слова, які мовець не тільки розуміє, а й повсякденно користується ними. Кількість слів в активному словнику людини визначає багатство і культуру її мови. Пасивний словник – це слова, які мовець розуміє, але не завжди вживає. Пасивний словник завжди більший за активний. [6;27].

Активний словник дитини старшого дошкільного віку, зазначає вчена, вже наближається до словника дорослої людини. Дитина вільно користується всіма частинами мови, правильно називає предмети, їх ознаки та властивості. Але і в мові старших дошкільнят ще багато неточно вживаних слів. Часом ще зустрічаються діалектизми. Тому батьки повинні постійно поповнювати словник дитини новими словами; уточнювати значення слів, активізуючи словник; замінювати діалектизми словами літературної мови; збагачувати дитячу мову прислів’ями, приказками, загадками, образними народними виразами. Ефективним засобом збагачення словника є ігри. [6,28].

Словесно-дидактичні ігри.

Під час прогулянок, одягання,роздягання, купання, на кухні під час приготування їжі доцільно проводити з дитиною дидактичні вправи : “Хто більше назве слів (овочі, фрукти, меблі, іграшки, квіти і т.д.)?”; “Скільки слів ти знаєш?”; “Хто більше назве дій?”; “Скажи одним словом”; “Скажи, скільки”(детальніше дивись додаток А).

Настільно-друковані ігри. Часом батьки задовольняють перше прохання дитини купити гру, не ознайомившись навіть з її змістом. Відомо, що розвитку мови дітей сприяють такі ігри, як лото, доміно, кубики. Мета цих ігор – сформувати у дитини навички складати з окремих частин ціле, уточнити їх знання про фрукти, овочі, навчити правильно називати їх.

В процесі гри з розрізними картинками доцільно розглянути з дитиною спочатку цілі картинки-зразки, запитуючи: “Що намальвано на картинці?”, “Якого кольору?”, “Як можна назвати їх одним словом?” (див. дод. А).

Народні перлини. Багатство та образність словника визначається вмінням людини влучно використовувати в розмові прислів’я, приказки, загадки.

Вихідний день бажано батькам проводити з дитиною на природі. Це дає можливість використовувати у спілкуванні з дітьми прислів’я та приказки.

Розділ ІІ. Усна народна творчість як засіб формування мовленнєвої діяльності дітей старшого дошкільного віку.

2.1. Характеристика розділу “Словникова робота”.

Сукупність усіх слів, наявних в українській мові, називають словниковим складом.

Слово – будівельний матеріал мови, основна її одиниця. Кожне слово має значення, яке уточнюється, конкретизується або змінюється в контексті.[159].

Слова можуть мати пряме (золота обручка), переносне (золоте листя), конкретне (цегла, сміття, стеля, будівля) та абстрактне (смуток, надія) значення. Слова в українській мові багатозначні: ручка (дитяча, для писання від сумки, від дверей тощо).

У ході навчання української мови діти повинні засвоїти лексичне значення слова, спочатку пряме, а потім переносне.

Добираючи слова для занять з розвитку українського мовлення, вихователь повинен керуватися відповідними принципами словникової роботи. Серед них: тематичний принцип введення лексики; принцип нормування слів або обмеженого словникового мінімуму; практична цінність слова для даного етапу навчання; частотність уживання слів у розмовному